Захворювання шийки матки .
Гісто-фізіологічна
характеристика шийки мйтки у різні вікові періоди
Серед патологічних станів жіночих статевих органів найбільше поширення
мають захворювання шийки матки. Зважаючи на те, що рак шийки матки займає одне
з перших місць серез злоякісних пухлин жіночих статевих органів за частотою, а
передують йому захворювання, які є тим патологічним тлом, на якому виникає
злоякісний процес, рання діагностика патології шийки матки є важливою для
зниження захворюваності на рак цієї локалізації, зменшення кількості задавнених
випадків раку та відновлення працездатності хворих.
В останні роки на тлі відносної стабілізації захворюваності на рак шийки
матки зросла його частота у молодих жінок. Це пов'язано із тим, що у цієї
вікової категорії хворих почастішали випадки фонових та передракових станів
екто- і ендоцервіксу. Такий стан є наслідком міграції, а відтак урбанізації населення,
змін статевої поведінки молоді (легковажне ставлення до статевого життя: ранній
його початок, велика кількість статевих партнерів і неминуче при цьому
інфікування піхви патогенними мікроорганізмами), збільшення частоти
артифіціальних абортів (механічна травма шийки матки та різка перебудова
гормонального статусу жінки після аборта).
Рак шийки матки дуже рідко виникає на незміненому епітелії. Появі
злоякісного переродження передують фонові та передракові процеси.
До фонових захворювань шийки матки (доброякісні стани) належать такі:
• справжня ерозія шийки матки;
• несправжня ерозія шийки матки (псевдоерозія, ендоцервікоз);
• лейкоплакія (без атипії, проста);
• поліпи шийки матки (прості, проліферуючі, поліпи, що епідермізуються);
папіломи, кондиломи;
• ендометріоз;
• посттравматичні зміни (ектропіон, рубцеві зміни);
• екзо- та ендоцервіцити.
Фонові захворювання є факультативними передраковими станами, вони рідко
зазнають злоякісного переродження.
До передракових процесів (облігатний передрак) відносять дисплазії шийки
матки (власне дисплазія, лейкоплакія з атипією клітин, еритропла-кія,
аденоматоз). В індивідуальних картах фонові та передракові стани, їх
локалізація, зображаються у вигляді умовних позначок (рис. 113, 114).
Гісто-фізіологічна
характеристика шийки матки у різні вікові періоди
У шийці матки розрізняють частину, яку ми бачимо при огляді в дзеркалах, —
піхвову частину, або ектоцервікс, — і надпіхвову, всередині якої проходить
цервікальний канал — ендоцервікс (рис. 110). Ектоцервікс покритий слизовою
оболонкою блідо-рожевого кольору з гладенькою блискучою поверхнею. Слизова
оболонка піхвової частини шийки матки утворена багатошаровим плоским епітелієм.
Канал шийки матки покритий одношаровим циліндричним епітелієм, розміщеним на
lamina propria. Епітелій утворює крипти, що являють собою шийкові, або
цервікальні, залози.
Слизова цервікального каналу обмежена з боку перешийка гістологічним
внутрішнім вічком, а ззовні — ділянкою зовнішнього вічка.
Шийка матки покрита двома генетичне різними типами епітелія. Ділянка, де
вони межують між собою, називається перехідною зоною, або зоною стикання (рис.
112). У новонароджених зона стикання міститься на поверхні ектоцервікса. У
дівчаток і дівчат у період статевого дозрівання ця ділянка пересувається все ближче
до зовнішнього вічка, і у більшості з них після настання статевої зрілості вона
розміщується на рівні зовнішнього отвору цервікального каналу, проте приблизно
у ЗО % молодих жінок перехідна зона знаходиться зовні від зовнішнього вічка. У
жінок преклімактеричного віку, в клімактерії та менопаузі зона стикання
заглиблюється у цервікаль-ний канал.
Отже, у жінок віком до 20-21 року наявність «віночка» циліндричного
епітелію навколо зовнішнього вічка шийки матки, що трактується деякими авторами
як «вроджена ерозія», не є патологічним явищем і лікування, особливо
діатермокоагуляції, не потребує.
Проте, якщо ектопічний епітелій піддається шкідливим впливам, а саме
механічній травматизації (ранній початок статевого життя, штучні аборти),
інфікуванню, особливо асоціаціями мікроорганізмів і вірусів (це буває при
частій зміні статевих партнерів), частина ектоцервікального епітелію може
перетворитись у метапластичний плоский і утворити нову зону стикання, в якій
відбуваються метапластичні зміни. Ця ділянка називається зоною трансформації і
є надзвичайно небезпечною з огляду на можливість виникнення раку шийки матки.
Фонові захворювання шийки
матки
Справжня ерозія шийки матки
Справжня ерозія шийки матки — патологічний процес, що виникає внаслідок
пошкодження і наступної десквамації багатошарового плоского епітелію шийки
матки. У результаті виникає дефект — відсутність епітелію на піхвовій її
частині. Причинами виникнення справжніх ерозій найчастіше є ендоцервіцит,
ендометрит, при яких гнійні виділення із цервікаль-ного каналу, подразнюючи
ектоцервікс, призводять до вторинного запалення та злущення епітелію з поверхні
шийки матки. До травми епітелію може призвести також необережне дослідження.
Клініка. Основними клінічними ознаками є
переважно ознаки основного захворювання. Хворі скаржаться на гнійні виділення,
після гінекологічного огляду, статевого акту можуть з'являтись кров'янисті
виділення (контактні кровотечі).
Діагностика грунтується на даних клінічної картини,
кольпоскопії, цитологічного дослідження. Ерозію виявляють при огляді у
дзеркалах. Справжня ерозія шийки матки розміщується переважно на задній (рідше
передній) губі шийки матки, має яскраво-червоний колір, при дотику кровоточить.
Дно ерозії — набрякла сполучна тканина із субепітеліальними судинами. При кольпоскопічному
дослідженні діагностують запальні зміни, порушення мікроциркуляції, розширення
судин, набряк, на поверхні ерозії — відкладення фібрину.
Захворюваня відносять до нетривалих процесів, справжня ерозія існує не
довше 2-3 тижнів. Після цього відбувається загоєння дефекту епітелію за рахунок
новоутвореного плоского або циліндричного епітелію. Завдяки тому, що
циліндричний епітелій має вищу регенераторну здатність, ніж багатошаровий
плоский, більша частина справжньої ерозії закривається саме одношаровим
циліндричним епітелієм, що наростає на її поверхню з церві-кального каналу.
Процес переходить у наступну стадію — утворюється несправжня ерозія
(псевдоерозія) шийки матки.
Лікування. Лікують захворювання, які призвели до
утворення справжньої ерозії шийки матки. З'ясовують характер збудника і
призначають лікування, спрямоване на його ліквідацію та зменшення запальної
реакції в тканинах. Відтак створюють оптимальні умови для загоєння ерозії —
застосовують тампони з риб'ячим жиром, шипшиновою та обліпиховою олією. Для
підвищення регенераторної здатності тканин шийки матки та покращення
органоспецифічності новоутвореного епітелію доцільно використовувати
лазеротерапію, яку проводять за допомогою гелієво-неонових або напівпровідникових
лазерів. Кожну ділянку опромінюють 1-2 хв, загалом експозиція становить 6-8 хв.
Курс лікування — 6-8 днів.
Несправжня ерозія шийки
матки
Несправжня ерозія шийки матки (псевдоерозія) — доброякісний патологічний
процес шийки матки, що виникає внаслідок розростання на поверхні ектоцервіксу
ектопічного циліндричного епітелію. Несправжню ерозію шийки матки виявляють у
ті чи інші періоди життя у 35-40% жінок.
Захворювання поліетіологічне. У виникненні псевдоерозії шийки матки певна
роль належить змінам гормональних співвідношень в організмі жінки. Існує також
теорія автоімунного компоненту патогенезу патології шийки матки, доведено
зв'язок показників місцевого гуморального імунітету із ступенем морфологічних
змін шийки, що свідчить про можливий вплив імуногло-булінів різних класів на
виникнення та прогресування фонових захворювань.
Розрізняють вроджену, посттравматичнута дисгормональну ектопію. Часто
псевдоерозія формується із справжньої— циліндричний епітелій наповзає на
позбавлену багатошарового плоского епітелію поверхню ектоцервіксу з
цервікального каналу. Джерелом ектопічного (розміщеного поза межами своєї
звичайної локалізації) епітелію є резервні клітини, що містяться під епітелієм
цервікального каналу та його залоз (крипт). Це недиференці-йовані елементи, за
рахунок яких проходить регенерація епітелію шийки матки. Залежно від умов
резервні клітини, що мають біпотентні властивості, можуть трансформуватись як у
циліндричний, так і у багатошаровий плоский епітелій. Циліндричний епітелій
розростається вглиб, утворюючи розгалужені залозисті ходи, що нагадують залози
слизової оболонки цервікального каналу. Залози виробляють слиз, що виділяється
вивідними протоками. Якщо протоки закриваються в процесі епідермізації, у
просвіті залоз скупчується слиз, утворюються ретенційні кісти, так звані
наботові залози. Розміри їх різні, вони просвічують крізь епітелій шийки матки
у вигляді горбків жовтуватого кольору.
