Септичний
шок.
Спостерігається частіше при пізніх викиднях, рідше — при пологах, що супроводжуються
інфікуванням жінки. В основі шоку лежить гострий розлад гемодинаміки в
результаті дії ендотоксинів, що звільняються при лізисі бактерій, частіше
грамнегативних. Клініка захворювання проявляється ознобом і значним підвищенням
температури тіла. Різко знижується AT. Пульс частий, слабкого наповнення. Шкіра
бліда, виступає піт. Через кілька годин температура знижується до
субфебрильної. Якщо хвора перенесла шок, а розлади кровообігу не усунені, може
розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо важкий перебіг якої
спостерігається при гіпо- і афібриногенемії.
Лікування септичного шоку.
1. Введення плазми та плазмозамінників
(поліглюкін, реополіглюкін).
2. За великої крововтрати проводять одночасне
переливання крові.
3. Введення спазмолітиків і антигістамінних
препаратів. Стимулятори судинного тонусу протипоказані.
4. Внутрішньовенне введення кортикостероїдів
(преднізолон 100-120 мг, гідрокортизон 1000-1500 мг/добу).
5. Для попередження ДВЗ-синдрому — гепарин 5-10
тис. од. кожні 6 год., а далі — плазма, інгібітори протеаз — контрикал,
трасилол,гордокс.
6. Інгаляції кисню, а при необхідності — штучна
вентиляція легень.
7. Антибіотики (тієнам, мефоксин, кефзол та інші).
Використовують форсований діурез, гемосорбцію. При необхідності переводять на
«штучну нирку».
При відсутності ефекту від консервативної терапії
протягом 6-8 годин, наростанні явищ ниркової недостатності, ДВЗ-синдромі
показана екстирпація матки.
Захворювання IV етапу
До захворювань IV етапу відносяться сепсис без
метастазів та сепсис з метастазами (рис. 86).
Сепсис без метастазів (септицемія). Виникає у
ослаблених породіль через 3-4 дні після пологів і протікає бурхливо — висока
температура з лихоманкою. Частіше викликається грамнегативною фролою (кишкова
паличка, протей, іноді синьо-гнійна паличка, нерідко з анаеробною флорою).
Сепсис з метастазами (септикопіємія). Протікає
хвилеподібно. Періоди погіршення стану, пов'язані з метастазуванням інфекції і
утворенням нових вогнищ, змінюються відносним покращенням.
Септикопіємія виникає в результаті інфікування
грампозитивною флорою, частіше золотистим стафілококом.
Діагностика. Діагноз ставлять з урахуванням
наявності вогнища інфекції, високої температури з ознобом, виявлення збудника у
крові. Блідість, сірість або жовтушність шкірних покривів, іноді наявність
петехій свідчать про сепсис. Проявами його також можуть бути тахікардія,
лабільність пульсу, схильність до гіпотензії. З'являються ознаки порушення
функції ЦНС, що проявляються в ейфорії, пригніченості, порушенні сну. Збільшуються
печінка і селезінка.
У крові різко знижується рівень гемоглобіну і
число еритроцитів, високий лейкоцитоз із різким зсувом формули вліво,
лімфопенія, анеозинофілія, поява токсичної зернистості у нейтрофілах. Порушення
гомеостазу проявляється гіпо- і диспротеїнемією, гіпоглікемією, гіповолемією.
Лікування. Лікування повинно йти за двома
напрямками: ліквідація вогнища інфекції і комплексна терапія, що включає:
антибактеріальну - антибіотики широкого спектру дії, одночасно призначають не
менше 2 антибіотиків із врахуванням чутливості мікроорганізмів; сульфаніламідні
препарати, нітро-фуранові похідні, метронідазол; імуностимулюючу та
імуно-замінну терапію (антистафілококова плазма, гама-глобулін, лейкомаса,
тималін, Т-активін); десенсибілізуючу терапію; протизапальну терапію — стероїди
(глюкокортикоїди) і нестероїди (аспірин, індометацин); інфузійну і
детоксикаційну терапію (хлорид натрію, глюкоза, поліглюкін, реополіглюкін,
альбумін).
Якщо терапія малоефективна, проводять екстирпацію
матки з видаленням маткових труб. При тривалій антибактеріальній терапії
розвивається кандидоз. З метою його лікування призначають орунгал по 100 мг 2
рази на день.
Післяпологовий лактаційний мастит. Вхідними
воротами інфекції найчастіше є тріщини, що виникають на сосках.
В етіології провідне місце займає патогенний
стафілокок. Особлива роль у виникненні маститу відводиться лактостазу, для
якого характерне підвищення температури тіла 38-38,5"С, рівномірне
нагрубання і болючість молочних залоз. У молоці знаходять велику кількість
патогенних стафілококів. При лак-тостазі слід тимчасово припинити годування.
Мастити поділяють на серозні, інфільтративні і
гнійні.
Клініка. Мастити починаються завжди гостро. Різко
піднімається температура до 38,5-39°С, у стадії нагноєння вона перевищує 39°,
виникає біль голови, загальна слабкість, нездужання.
Місцевими проявами хвороби є: болючість молочної
залози, місцеве підвищення температури. Гіперемія, набряк, ущільнення в
ураженій ділянці свідчать про інфільтративну форму маститу. Якщо виникає
нагноєння, ділянка ущільнення розм'якшується, з'являється флюктуація.
Діагностика базується на клінічних даних та
показниках аналізу крові (лейкоцитоз, зсув формули вліво, підвищення ШОЕ).
Лікування. Застосовують антибіотики широкого
спектру дії (напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, антистафілоко-ковий
гамма-глобулін). Ретельне спорожнення молочної залози, для зменшення кількості
молока — парлодел. При гнійних формах необхідне хірургічне втручання.
