Актуальная Медицина

Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. //crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки //allmedicine.ucoz.com/

Statistics

Онлайн всього: 51

Гостей: 51

Користувачів: 0

Чат

38.Внутрішньовенні вливання
Внутрішньовенні інфузії звичайно здійснюються крапельним шляхом, щоб не перевантажувати рідиною серцево-судинну систему та мати змогу забезпечити тривале або на деякий час постійне введення ліків, рідини.
Цю процедуру виконують при важких серцево-судинних захворюваннях (гостра серцева недостатність, інфаркт міокарда, інсульт, колапс, шок), важких приступах бронхіальної астми, важких захворюваннях нирок з нирковою недостатністю, уремією, захворювання печінки (гепатит, цироз) з печінковою недостатністю (комою), інтоксикаціях, при септичному стані, значних втратах рідини, наприклад, нестримному блюванні, поносах, надмірних крововтратах, при порушенні водно-сольового балансу, при необхідності парентерального харчування хворих.
Розчини, що вливаються, повинні мати такий самий осмотичний тиск, що й кров, бути повністю стерильними та апірогенними, мати оптимальну температуру — від 20 до 25 °С. Розчини, на фоні яких вводяться лікарські речовини, повинні бути індиферентними. Це звичайно є ізотонічний розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози. Воду для приготування розчинів лікарських препаратів необхідно тричі простерилізувати, двічі продистилювати і пропустити через бактеріологічний фільтр.
Вливання лікарських препаратів виконують за допомогою системи одноразового використання. Вона складається а короткої трубки, куди вставлено повітропровід з повітряним фільтром та голкою для надходження повітря у флакон з лікарською рідиною, довгої трубки з крапельницею, фільтром та двома короткими трубками; на обох кінцях цих трубок є 2 голки: одна — для пункції вени, друга — для проколювання корка флакона. Фільтр має дрібну сітку, яка запобігає проникненню часточок із флакона в кров. Над фільтрам знаходиться затискач для регулювання кількості крапель за 1 хв, тобто швидкості введення рідини. На всіх голках є запобіжні пластмасові ковпачки.

Система зберігається в стерильному герметичному поліетиленовому пакеті, на якому позначено термін її придатності.
Підходять до вени, шляхом венепункції або венесекції з уведенням у вену катетера, Місця підходу до вени ті самі, що й для струминного введення.
Треба перевірити, чи відповідає назва рідини, що вка¬зана на флаконі, призначенням лікаря, а також термін придатності системи одноразового використання та ліків у ампулі чи флаконі. Слід звернути увагу на зовнішній вигляд флакона з рідиною. Наявність осаду, пластівців у флаконі свідчить про непридатність розчину.
Миють руки з милом та протирають їх спиртом. Протирають спиртом металевий ковпачок, знімають його з флакона, протирають спиртом гумовий корок, що знаходиться під ним. Відкривають пакет крапельниці і виймають з ньо¬го систему. Видаляють ковпачок з голки крапельниці, що знаходиться на короткій трубці. При закритому затискачі крапельниці вводять цю голку через гумовий корок до флакона. Це ті самі голка та трубка, через які в крапельницю й буде надходити рідина з флакона. Знімають ковпачок з довгої голки повітропровідної трубки. Цю голку також усолюють у флакон; через неї до флакона надходитиме повітря, яке буде витискати рідину з нього. Повітропровідну трубку треба закріпити вздовж флакона таким чином, щоб її кінець був на рівні дна флакона, але обов'язково над рідиною. Щоб крапельниця заповнилася рідиною, підіймають трубку, яка йде до пункційної голки, таким чином, щоб крапельниця в перевернутому вигляді опинилася на одному рівні з флаконом. Знімають затискач над крапельницею; при цьому рідина починає надходити до крапельниці, внаслідок чого утворюється так зване застійне озерце. Крапельницю заповнюють наполовину її об'єму. Кінець трубки з пункційною голкою опускають донизу, щоб рідина витиснула повітря. Після повного видалення повітря з трубки одразу за пункційною голкою накладають затискач, який повністю перекриває просвіт трубки. Голку вво¬дять у вену за методом венепункції або венесекції. Руку та голку хворого треба зафіксувати, бо крапельні вливання можуть тривати протягом декількох годин. Щоб зафіксувати голку під неї підкладають стерильний ватний тампон, прикріплюють голку до шкіри лейкопластирем у трьох місцях; фіксацію руки. За допомогою затискача крапельниці встановлюють потрібну швидкість надходження рідини (звичайно 50—60 крапель за І хв).
Треба запам'ятати, що при кількості крапель 7—8 за 1 хв і менше вена швидко тромбується, при кількості крапель понад 80—100 за 1 хв настає перевантаження серцево-судинної системи, зокрема правого шлуночка.
Якщо у процесі вливання виникає потреба у заміні флакона з рідиною, це слід робити, не витягуючи голки з вени . З цією метою на трубку біля флакона накладають Звичайно цю процедуру виконують, у спеціальному маніпуляційному кабінеті, де є всі засоби для надання невідкладної допомоги. Важкохворим, хворим, прикутим до ліжка, цю процедуру виконують у палаті.
Під час крапельного вливання, особливо сильнодіючих засобів, біля ліжка хворого обов'язково повинен знаходи¬тися лікар або досвідчена медична сестра. Після введення рідини трубку, в якій знаходилася пункційна голка, закривають затискачем. До місця ін'єкції прикладають ватний тампон, змочений спиртом. Швидким рухом видаляють голку з вени. Руку хворого згинають у ліктьовому згині до припинення кровотечі. затискач, голку, що з'єднується з трубкою, витягають із флакона.

39.Спосіб розрахунку антибіотиків
Спосіб розрахунку: кількість антибіотика, яка міститься в узятому флаконі, ділять на кількість антибіотика, що повинне буде перебувати в 1 мл розчину. Отримана цифра відповідає кількості розчинника, що буде потрібно для даного розведення. Наприклад, флакон містить 500 000 ОД сухого пеніциліну; щоб одержати в 1 мл 100 000 ОД, варто взяти 5 мл розчинника (500 000:100 000 = 5); щоб одержати в 1 мл 50 000 ОД- 10 мл розчинника (500 000: :50 000 = 10). Після того як антибіотик буде розведений, необхідно визначити, у якій кількості отриманого розчину міститься разова доза. Це кількість дорівнює відношенню дози, яку варто ввести хворому, до дози антибіотика, що втримується в 1 мл розчину. Наприклад, 1 мл розчину містить 100 000 ОД антибіотика, нам варто ввести 80 000 ОД. Для цього буде потрібно 0,8 мл розчину (80 000:100 000= 0,8 мл).
Після розведення антибіотика на флакон необхідно наклеїти етикетку із вказівкою, скільки антибіотика втримується в 1 мл розчину, годину, дату розведення й підпис медичної сестри, що зробила розведення. Зберігати розведені антибіотики можна тільки в холодильнику й не більше доби

Это важно.

Поиск

Реклама

Statistics

Нас смотрят

Ссылки.

Чат