НЕВІДКЛАДНА
ДОПОМОГА ПРИ АСФІКСІЇ
Медичний персонал повинен підтримувати певний
температурний режим, позаяк немовля легко охолоджується:
випаровування навколоплодових вод із шкіри плоду
(якщо дитину не обсушили), введення у вену пуповину розчинів низької
температури, проведення ШВЛ - усе це призводить до інтенсивних втрат тепла, до
спазму периферичних судин і, як наслідок, - до поглиблення ацидозу та зниження
активності сурфактанту.
Перший етап реанімації проводиться у пологовій
залі.
Реанімаційні заходи проводять неонатолог,
реаніматолог, акушер-гінеколог та акушерка.
Послідовність та об'єм реанімації після народження
дитини залежать від наявності чи відсутності частинок меконію в амніотичній
рідині.
7. Якщо частинок меконію в амніотичній рідині
немає, необхідно:
- відділити дитину від матері;
- помістити новонародженого під джерело
променевого тепла;
- швидкими промокаючими рухами через пелюшку обсушити
шкіру, відкинути вологу пелюшку, немовля покласти на суху;
- забезпечити максимальну прохідність дихальних
шляхів:
положення на спині зі злегка закинутою назад
голівкою;
- відсмоктати вміст спочатку з рота, потім з
носових ходів;
- якщо спонтанне дихання не з'явилось, провести
тактильну стимуляцію. Використовується один із трьох прийомів, який
повторюється не більше двох разів: подразнення підошви, легкі удари по п'ятці,
подразнення шкіри вздовж хребта.
Зміна прийомів та їх багаторазове повторення
успіху не дає, але призводить до втрати дорогоцінного часу.
Забороняється: зрошувати дитину гарячою чи
холодною водою; давати струмінь кисню на обличчя; стискувати грудну клітку;
бити по сідницях.
Якщо частинки меконію в амніотичній рідині є,
тобто має місце меконіальна аспірація:
- після народження голівки акушерка відсмоктує
вміст верхніх дихальних шляхів;
- після відділення від матері новонародженого
переносять на реанімаційний столик та розміщують під джерелом променевого
тепла;
- не витрачаючи часу на обсушування, надають
положення на спині зі злегка закинутою назад голівкою і валиком під плечі;
- проводять інтубацію трахеї;
- повторно відсмоктують вміст верхніх дихальних
шляхів;
- відсмоктують вміст трахеобронхіального дерева
через інтубаційну трубку без застосування катетера.
Ці заходи слід виконати не пізніше, як за 20
секунд.
Оцінка по шкалі Апгар в кінці першої хвилини
проводиться для визначення ефективності реанімаційних заходів.
Закритий масаж серця
Якщо після 15-30 сек штучної вентиляції легень ЧСС
менше 80 за 1 хв. і не зростає, виконують закритий масаж серця, натискуючи на
нижню третину грудини двома великими пальцями. Інші 4 пальці обох рук
підтримують спинку плоду. Можна натискати вказівним та середнім пальцями однієї
руки, тоді спинку плоду підтримує друга рука. Глибина натискування 1-
Медикаментозна терапія
В пологовій залі застосовуються:
- адреналін - при відсутності серцевих скорочень,
або якщо через 15-30 сек. штучної вентиляції легень та закритого масажу серця
ЧСС залишається меншою 80 за 1 хв. Використовують 0,1 мл р-ну адреналіну та 0,9
мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Доза - 0,1 мл отриманого розчину на
- 5% розчин альбуміну - при гіповолемії. Доза - 10
мл на
- натрію бікарбонат 4% розчин - при наявності
метаболічного ацидозу. Доза - 4 мл на
- антагоністи наркозних засобів: налоксон,
бемегрід - при наркозній депресії.
Застосування рекомендованих раніше препаратів (р-н
глюконату кальцію, кокарбоксилаза, еуфілін, гормони та ін.) визнано
недоцільним.
Другий етап полягає в оцінці ефективності ШВЛ.
Через 2-3 хв. ШВЛ припиняють на 15-30 сек, щоб проконтролювати наявність
спонтанних дихальних рухів. Якщо самостійне дихання неадекватне, продовжують
ШВЛ з позитивним тиском на видиху.
Третій етап - перехід на самостійне дихання,
корекція порушень метаболізму, профілактика респіраторного дистрес-синдрому
(РДС). РДС проявляється клінікою дихальної недостатності (шумне дихання,
задишка, роздування крил носа, втягнення міжреберних проміжків, надключичних
ямок та надчеревної ділянки), зумовленою ателектазами в легенях. Для лікування
застосовують киснево-гелієву суміш (підігріту) із створенням позитивного тиску
на видиху, інфузійну терапію.
Якщо через 15-20 хв. ШВЛ спонтанне дихання не
встановлюється, ставлять питання про припинення реанімаційних заходів.
Догляд за новонародженими після реанімації
Немовля з пологової зали переносять у палату
інтенсивної терапії. При необхідності вміщують у кювез, проводять
оксигенотерапію (киснево-повітряну суміш підігрівають до 31-33° та зволожують).
Кожні 3-4 год. змінюють положення тіла, 2-3 рази на добу проводять вібромасаж,
інгаляційну терапію.
Перші доби життя новонародженого годують зцідженим
материнським молоком спочатку через зонд, потім з пляшечки. Частота годувань -
через три години. До грудей матері дитину прикладають лише за умови повної
стабілізації усіх показників життєдіяльності. Перші годування повинні бути
нетривалими (2-3 хв.), оскільки акт смоктання є великим фізичним навантаженням
для немовляти і може призвести до появи вторинної асфіксії.
Рання реабілітація новонароджених, що перенесли
тяжку асфіксію, триває 5-7 діб. При розвитку ускладнень (аспіраційної
пневмонії, гіпоксичної енцефалопатії), їх переводять для подальшого лікування у
відділ патології новонароджених.
В період реабілітації при відсутності
материнського молока можна давати дитині «нутрілон», який близький до грудного
молока не лише за кількісним та якісним складом, а й за характером засвоювання
організмом дитини.
