Рак яєчника
Рак яєчника буває первинний (розвивається з покривного епітелію), вторинний
(з папілярної або псевдомупинозної кістоми), метастатичний (метастази раку
травного каналу, молочних залоз).
Рак яєчника перебуває на четвертому місці серед пухлин геніталій і складає
15-20%. Найчастіше він виникає у жінок 45-50 років, хоча може зустрічатись і в
більш молодому віці. Поширеність раку в різних країнах світу різна і мало
залежить від рівня життя населення. Так, у Швеції частота його становить 15,1
на 100 тис. населення, в Естонії— 14,2 на 100 тис., в Японії — 2,8 на 100 тис.
населення; в Україні рак трапляється з частотою 7,3 на 100 тис. населення.
Етіологія. Рак яєчника належить до гормонозалежних пухлин. Епідеміологічні
дослідження при раку яєчника дають можливість виявити, що в анамнезі у цих
хворих трапляються різноманітні порушення менструальної функції — рання
менархе, рання або пізня менопауза.
Встановлений зв'язок між захворюваністю на рак, шлюбним станом та
генеративною функцією. Частіше хворіють жінки незаміжні, ті, що мало
народжували або зовсім не народжували, які мали в анамнезі спонтанні викидні.
Ці фактори призводять до порушення гормонального балансу в організмі або є його
проявом. Висока захворюваність на рак зустрічається У групі жінок, що були
оперовані з приводу різноманітних захворювань із залишенням одного чи двох
яєчників. Тому існує думка, що у жінок віком понад 40 років при гінекологічних
операціях необхідно вдаватися до двобічної оваріектомії, що дає можливість у
декілька разів (близько 20 %) знизити ймовірність виникнення раку яєчників
(Ftrz і співавт.,1967; Mansani, 1968).
Загальновідомий зв'язок між раком молочної залози та пухлинами яєчників.
Ризик виникнення раку яєчника у таких жінок у 10 разів вищий, ніж у здорових.
Існує залежність між змінами менструального циклу та пухлинами яєчників.
Особливо повинно насторожувати лікаря раннє статеве дозрівання дівчаток. Відмічено
етіологічний зв'язок між гіперпластичними процесами в матці та пухлинами
яєчника.
Необхідно пам'ятати, що небластоматозні, непроліферативні процеси
(фолікулярні, лютеїнові кісти) — результат порушень у системі гіпофіз-яєчник.
Вони створюють фон для утворення справжніх пухлин і їх малігнізації, тому
тривале спостереження за ними без раціонального лікування недопустиме.
Відповідно до цього формуються групи ризику.
Патологічна анатомія, В яєчнику зустрічається велика гістологічна
різноманітність злоякісних пухлин. Це зумовлено множинними джерелами їх
виникнення. Серед злоякісних пухлин яєчника найчастіше трапляються серозні
(46-48%), муцинозні (10-14%), пухлини строми статевого тяжа — 4,7%.
За формою росту злоякісні пухлини поділяють на екзофітні (еверту-ючі) та
ендофітні (інвертуючі). Зустрічаються також змішані пухлини.
Епітеліальні пухлини можуть бути від невеликих до таких, що заповнюють всю
черевну порожнину, вони, зазвичай, кістозні, виповнені рідким вмістом, поверхня
їх може бути як гладенькою, так і з розростанням у формі бородавок. Стінки
ракової кісти неоднакової товщини, як правило, на внутрішній поверхні мають
розростання, що нагадують цвітну капусту Неепітеліальні пухлини некістозні,
м'ясисті. Вони переважно невеликих розмірів, мають гладеньку поверхню, нерідко
зрощені із сусідніми органами. За консистенцією вони туго еластичні, на розрізі
— гомогенні.
Іноді в яєчнику виникає метастатичний рак (із шлунково-кишкового тракту —
рак Крукенберга) іноді з молочої залози та матки. Морфологічна структура
метастатичних пухлин, зазвичай, відповідає первинній пухлині. Метастатичні
пухлини двобічні, на розрізі вони щільні, гомогенні.
Шляхи поширення раку яєчників. Метастазування процесу йде шляхом
проростання в сусідні органи, а також лімфогенним і гематогеним шляхом.
Лімфогенно процес переходить на маткову трубу, матку, лімфовузли таза та
парааортальні лімфовузли.
При поширенні шляхом проростання на сусідні органи ракові клітини спочатку проростають через капсулу пухлини, далі у процес втягуються маткові труби, потім — периметрій, матка . Вона стає ніби «замурованою» у раковій пухлині. Метастази можуть розростатися у матково-прямокишковому просторі, а потім проникати у стінку прямої кишки, вапну. Дисемінація раку може проходити шляхом проростання у тазову очеревину, сальник, очеревину кишечника, пристінкову очеревину. Лімфогенно ракові клітини попадають спочатку у регюнарні лімфовузли, розташовані парааортально. Звідси вони поширюються грудною лімфатичною протокою до органів грудної та у верхній відділ черевної порожнини. Нерідко виникає метастатичний раковий плеврит та пневмонія.
Клініка. Рак яєчника в початковій стадії перебігає безсимптомно. Порушення
загального стану відзначається у жінок з пухлинним процесом, який прогресує.
З'являється швидка втомлюваність, слабкість, схуднення, пітливість, постійний
тупий ниючий біль унизу живота, збільшення розмірів живота внаслідок асциту.
Наявність асциту залежить, в основному, від гістологічної структури пухлини,
менше — від ступеня поширеності процесу. З'являються дизуричні та диспептичні
явища, порушення менструального циклу. Больовий синдром, як правило, — ознака
задавненості.
При гінекологічному дослідженні у початкових стадіях ракова пухлина нагадує
собою кістому — вона невеликих розмірів, неболюча, рухома, має тугоеластичну
консистенцію. Частіше за все ця пухлина пальпується за маткою, її легше знайти
при ректально-вагінальному дослідженні. Іноді тіло матки може бути оточене
пухлинами з обох боків, ніби «замуроване», і тоді утвори можна помилково
прийняти за фіброміому матки.
Якщо процес задавнений, пухлина сягає великих розмірів, вона виходить за
межі малого таза. Поверхня пухлини горбиста, конгломерат нерухомий, нерідко
доходить до стінок таза.
У випадку розпаду пухлини у хворих виникає температурна реакція на
всмоктування продуктів розпаду. В аналізі крові визначають анемію, іноді
лейкоцитоз і збільшену ШОЕ, яка змінюється вже на ранніх стадіях.
При розростанні пухлини симптоми стають більш вираженими — приєднуються
ознаки часткової кишкової непрохідності. При вираженому асциті наростає
задишка. Рак виникає переважно в обох яєчниках.
