Черевностінкові
гінекологічні операції
Для виконання черевностінкових гінекологічних операцій найчастіше
використовують нижню серединну лапаротомію та доступ за Пфанненштілем.
Нижня серединна лапаротомія
Нижня серединна лапаротомія забезпечує достатній доступ до органів малого
таза, дає можливість оглянути при потребі інші органи черевної порожнини,
розширивши розтин догори, можна провести ревізію усіх органів черевної
порожнини та виконати необхідні втручання. Тому цим доступом користуються, коли
під час операції передбачаються технічні труднощі (при перитоніті, внутрішній
кровотечі, великих пухлинах тощо).
Техніка виконання По середній лінії живота (linea alba) скальпелем
розтинають шкіру та підшкірну жирову основу від лобкового горба у напрямі до
пупка. Величина розтину залежить від об'єму оперативного втручання, якщо
йдеться про видалення пухлини, то від її розміру. Розтинають апоневроз.
Спочатку роблять невеликий розріз скальпелем, потім його продовжують ножицями.
Роз'єднують прямі м'язи. Захоплюють очеревину двома анатомічними пінцетами і
між ними розтинають скальпелем, потім розріз продовжують ножицями угору і вниз.
Продовжуючи розріз у напрямі до лобкового симфізу, слід бути обережним, щоб не
поранити сечовий міхур. Щоб цього не трапилося, розтинають тільки ділянку, що
просвічується, обов'язково під контролем зору.
Зашивають черевну стінку пошарове у зворотному порядку.
Лапаротомія за Пфанненштілем
Перевагами даного розрізу є відсутність косметичного дефекту, особливо при
зашиванні з використанням внутрішньошкірного (косметичного) шва, краще загоєння
рани, ніколи не буває таких ускладнень, як евентерація, оскільки шари рани
розтинають у різних напрямках.
Шкіру та підшкірну клітковину розтинають по надлобковій складці на віддалі
2-
Попри безперечні переваги цього доступу, слід зауважити, що при розрізі за
Пфанненштілем частіше спостерігається виникнення підфасці-альних гематом,
затруднений доступ до органів малого таза, якщо в ході операції виникають
проблеми — необхідність ревізії черевної порожнини, великі розміри пухлини —
цей розріз неможливо розширити.
Видалення маткової труби, придатків матки
До видалення маткової труби вдаються при позаматковій вагітності, гнійних
процесах у трубі. Придатки видаляють при пухлинах яєчника оскільки труба
входить до складу його хірургічної ніжки, та при тубоовар-іальних пухлинах,
коли внаслідок запального процесу яєчник і труба з'єднуються між собою і
видалити тільки трубу або тільки яєчник технічно неможливо. Основними
показаннями до видалення яєчника є його пухлини.
Пухлини яєчника мають так звану «ніжку». До складу анатомічної ніжки
входять власна і підвішуюча зв'язка яєчника, частина широкої маткової зв'язки,
судини та нерви, що у них проходять. До складу хірургічної ніжки пухлини
входить іще маткова труба.
При ускладненні у вигляді перекручення ніжки пухлини перетискають судини,
що входять до складу хірургічної ніжки, порушується кровообіг, тому капсула
кістоми набрякає та просочується кров'ю. Пухлина набуває багрово-синюшного
кольору, збільшується у розмірах. Особливістю оперативного втручання при
перекруті ніжки кістоми є те, що затискачі слід накладати нижче місця
перекручення, щоб запобігти потраплянню у кров жінки токсичних продуктів та
тромбопластичних речовин, що утворилися в кістомі після порушення її
кровопостачання. Розкручувати ніжк^у ні в якому разі не можна!
Етапи операції:
• дезінфекція шкіри;
• поздовжний чи поперечний розріз передньої черевної стінки;
• введення ранорозширювача і відмежування кишкових петель;
• захоплення рукою і виведення маткової труби;
• накладання затискачів Кохера на брижу маткової труби і її матковий кінець
(при видаленні придатків матки затискачі накладають на підвішуючу зв'язку
яєчника, матковий кінець труби і власну зв'язку яєчника)
• видалення маткової труби (придатків), прошивання і перев'язка кукс
• перитонізація кукс
• туалет черевної порожнини;
• звіт операційної сестри про наявність інструментів і серветок;
• зашивання черевної рани;
• катетеризація сечового міхура.
