42 Загальна характеристика процесів обміну речовин та енергії
Речовини, які попадають в організм людини з їжею, проходять попередню обробку (розщеплення полімерів на мономери) в травному тракті, після чого всмоктуються стінками травного тракту, попадають в кров’яне русло і розносяться до тканин. Переважна більшість цих первинних продуктів попадає в печінку, де утилізується і в доступній для інших тканин формі поступає в них. В печінці також зазнає перетворень багато токсичних речовин, які внаслідок цього стають менш небезпечними і виводяться з організму.
Включенню речовин в метаболізм передує їх активація. Наприклад, активними формами карбонових кислот в клітинах є тіоефіри (ацил-SКоА), моносахаридів – фосфатні похідні.
Всі метаболічні процеси, що відбуваються в організмі, можна віднести до двох напрямків: анаболізму і катаболізму
Анаболізм (асиміляція, пластичний обмін)- це ферментативні процеси синтезу високомолекулярних речовин (білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів і ліпідів) з низькомолекулярних попередників. Ці процеси потребують затрати енергії, переважно у вигляді нуклеозидтрифосфатів (ATФ та ін.). Вони пов’язані з відновленням метаболітів за рахунок гідрогену, який поставляють проміжні переносники - коферменти НАД, НАДФ, ФАД.
Катаболізм (дисиміляція, енергетичний обмін)- це ферментативне розщеплення високомолекулярних речовин до низькомолекулярних продуктів. Катаболізм відбувається за рахунок окиснення, причому гідроген відбирається від речовин, що окиснюються, за допомогою проміжних переносників - коферментів НАД, НАДФ, ФАД. Катаболізм супроводжується виділенням енергії переважно у вигляді АТФ. Процеси катаболізму можна поділити на три етапи. І – підготовчий полягає в розщепленні полімерів їжі і клітин на мономери і протікає для більшості процесів, зокрема у травному тракті, шляхом гідролізу. На цьому етапі енергія розсіюється у вигляді тепла. ІІ етап – анаеробний – відбувається на внутрішніх мембранах клітини. В ньому мономери окиснюються до спільних проміжних продуктів і вивільняють при цьому до 20% запасу внутрішньої енергії (η ≈ 40%). Прикладом такого процесу є гліколіз (перетворення глюкози до молочної кислоти). ІІІ етап – аеробне (повне) розщеплення відбувається в мітохондріях. При ньому вивільняється до 80% запасу внутрішньої енергії метаболітів (η ≈ 55%).
жирні кислоти – складники ліпідів, які мають порівняно високу молекулярну масу, хоч і не є біополімерами, ** - стан окиснення нітрогену при катаболізмі азотистих сполук суттєво не змінюється
ІІІ етап каболізму можна вважати спільним для катаболізму і анаболізму - амфіболічними або центральними шляхами. Вони виконують подвійну функцію, тобто можуть як поставляти метаболіти, спільні для різних метаболічних шляхів (оцтова (ацетил-КоА), піровиноградна і α-кетоглутарова кислоти, 3-фосфогліцериновий альдегід), для анаболізму, так і завершувати катаболізм до кінцевих простих продуктів, які виводяться з організму (вуглекислота, вода і сечовина або аміак). Центральними шляхами є цикл трикарбонових кислот та цикл сечовини.
В організмі одночасно відбуваються різні катаболічні та анаболічні процеси, їх узгодженість забезпечує постійність внутрішнього стану організму, яка протидіє різноманітним впливам зовнішнього середовища. Така постійність внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Доросла людина протягом близько 40 років зберігає постійну масу тіла, його склад, хоч за цей час вживає близько б т твердої їжі і 37850 л води. Гомеостаз - це динамічний стан. При дії зовнішніх факторів (зміні температури, кислотності, умов харчування та ін.) відбувається зрушення різних молекулярних процесів, спрямоване на протидію зовнішньому фактору і встановлення гомеостазу на новому рівні. В основі такої здатності до пристосування лежить висока чутливість регуляторних механізмів метаболічних шляхів.
Вважають, що стан біосистем більш влучно характеризувати терміном “енантіостаз”, тобто “постійність функції”, оскільки адаптація організму до виконання певної функції забезпечується за рахунок змін хімічного складу. Наприклад, постійність функціонування біомембран за різних температур забезпечується шляхом змін її жирнокислотного складу.
Таким чином, живі організми - це відкриті системи, які постійно обмінюються речовиною і енергією з оточуючим середовищем. Завдяки цьому вони підтримують високо впорядкований стан внутрішнього середовища на певному стаціонарному рівні.
Катаболізм білків, ліпідів, вуглеводів здійснюється в 3 етапи:
1. Переварювання й усмоктування (1% енергії).
2. Проміжний обмін (специфічні шляхи катаболізму) (29% енергії).
3. Загальний кінцевий шлях розпаду - термінальне окислення (70% енергії).
Специфічні шляхи містять у собі гліколіз, -окислювання ВЖК, а також дезамінування, переамінування й декарбоксилювання амінокислот.
Загальний кінцевий шлях розпаду включає окисне декарбоксилювання ПВК, цикл Кребса й ЦПЕ
Окисне декарбоксилювання ПВК протікає аеробно в матриксі мітохондрій під впливом мультиензимного комплексу (3 ферменти й 5 коферментів, М = 10 млн.) в 4 стадії.
Пируватдегідрогеназний комплекс приєднаний до внутрішньої мембрани мітохондрій з боку матриксу. Сумарна реакція:
Цикл лимонної кислоти - ЦТК - цикл Кребса
Цикл лимонної кислоти являє собою серію реакцій, що протікають у мітохондріях, у ході яких здійснюється катаболізм ацетильних груп (до 2З2) і утворення відновлених еквівалентів (НАДН + Н+ і ФАДН2), що є субстратамі (донорамі електронов) у реакціях дихального ланцюга й тісно пов'язаного з нею аеробного фосфорилирования.
42 Загальна характеристика процесів обміну речовин та енергії
Речовини, які попадають в організм людини з їжею, проходять попередню обробку (розщеплення полімерів на мономери) в травному тракті, після чого всмоктуються стінками травного тракту, попадають в кров’яне русло і розносяться до тканин. Переважна більшість цих первинних продуктів попадає в печінку, де утилізується і в доступній для інших тканин формі поступає в них. В печінці також зазнає перетворень багато токсичних речовин, які внаслідок цього стають менш небезпечними і виводяться з організму.
Включенню речовин в метаболізм передує їх активація. Наприклад, активними формами карбонових кислот в клітинах є тіоефіри (ацил-SКоА), моносахаридів – фосфатні похідні.
Всі метаболічні процеси, що відбуваються в організмі, можна віднести до двох напрямків: анаболізму і катаболізму
Анаболізм (асиміляція, пластичний обмін)- це ферментативні процеси синтезу високомолекулярних речовин (білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів і ліпідів) з низькомолекулярних попередників. Ці процеси потребують затрати енергії, переважно у вигляді нуклеозидтрифосфатів (ATФ та ін.). Вони пов’язані з відновленням метаболітів за рахунок гідрогену, який поставляють проміжні переносники - коферменти НАД, НАДФ, ФАД.
Катаболізм (дисиміляція, енергетичний обмін)- це ферментативне розщеплення високомолекулярних речовин до низькомолекулярних продуктів. Катаболізм відбувається за рахунок окиснення, причому гідроген відбирається від речовин, що окиснюються, за допомогою проміжних переносників - коферментів НАД, НАДФ, ФАД. Катаболізм супроводжується виділенням енергії переважно у вигляді АТФ. Процеси катаболізму можна поділити на три етапи. І – підготовчий полягає в розщепленні полімерів їжі і клітин на мономери і протікає для більшості процесів, зокрема у травному тракті, шляхом гідролізу. На цьому етапі енергія розсіюється у вигляді тепла. ІІ етап – анаеробний – відбувається на внутрішніх мембранах клітини. В ньому мономери окиснюються до спільних проміжних продуктів і вивільняють при цьому до 20% запасу внутрішньої енергії (η ≈ 40%). Прикладом такого процесу є гліколіз (перетворення глюкози до молочної кислоти). ІІІ етап – аеробне (повне) розщеплення відбувається в мітохондріях. При ньому вивільняється до 80% запасу внутрішньої енергії метаболітів (η ≈ 55%).
жирні кислоти – складники ліпідів, які мають порівняно високу молекулярну масу, хоч і не є біополімерами, ** - стан окиснення нітрогену при катаболізмі азотистих сполук суттєво не змінюється
ІІІ етап каболізму можна вважати спільним для катаболізму і анаболізму - амфіболічними або центральними шляхами. Вони виконують подвійну функцію, тобто можуть як поставляти метаболіти, спільні для різних метаболічних шляхів (оцтова (ацетил-КоА), піровиноградна і α-кетоглутарова кислоти, 3-фосфогліцериновий альдегід), для анаболізму, так і завершувати катаболізм до кінцевих простих продуктів, які виводяться з організму (вуглекислота, вода і сечовина або аміак). Центральними шляхами є цикл трикарбонових кислот та цикл сечовини.
В організмі одночасно відбуваються різні катаболічні та анаболічні процеси, їх узгодженість забезпечує постійність внутрішнього стану організму, яка протидіє різноманітним впливам зовнішнього середовища. Така постійність внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Доросла людина протягом близько 40 років зберігає постійну масу тіла, його склад, хоч за цей час вживає близько б т твердої їжі і 37850 л води. Гомеостаз - це динамічний стан. При дії зовнішніх факторів (зміні температури, кислотності, умов харчування та ін.) відбувається зрушення різних молекулярних процесів, спрямоване на протидію зовнішньому фактору і встановлення гомеостазу на новому рівні. В основі такої здатності до пристосування лежить висока чутливість регуляторних механізмів метаболічних шляхів.
Вважають, що стан біосистем більш влучно характеризувати терміном “енантіостаз”, тобто “постійність функції”, оскільки адаптація організму до виконання певної функції забезпечується за рахунок змін хімічного складу. Наприклад, постійність функціонування біомембран за різних температур забезпечується шляхом змін її жирнокислотного складу.
Таким чином, живі організми - це відкриті системи, які постійно обмінюються речовиною і енергією з оточуючим середовищем. Завдяки цьому вони підтримують високо впорядкований стан внутрішнього середовища на певному стаціонарному рівні.
Катаболізм білків, ліпідів, вуглеводів здійснюється в 3 етапи:
1. Переварювання й усмоктування (1% енергії).
2. Проміжний обмін (специфічні шляхи катаболізму) (29% енергії).
3. Загальний кінцевий шлях розпаду - термінальне окислення (70% енергії).
Специфічні шляхи містять у собі гліколіз, -окислювання ВЖК, а також дезамінування, переамінування й декарбоксилювання амінокислот.
Загальний кінцевий шлях розпаду включає окисне декарбоксилювання ПВК, цикл Кребса й ЦПЕ
Окисне декарбоксилювання ПВК протікає аеробно в матриксі мітохондрій під впливом мультиензимного комплексу (3 ферменти й 5 коферментів, М = 10 млн.) в 4 стадії.
Пируватдегідрогеназний комплекс приєднаний до внутрішньої мембрани мітохондрій з боку матриксу. Сумарна реакція:
Цикл лимонної кислоти - ЦТК - цикл Кребса
Цикл лимонної кислоти являє собою серію реакцій, що протікають у мітохондріях, у ході яких здійснюється катаболізм ацетильних груп (до 2З2) і утворення відновлених еквівалентів (НАДН + Н+ і ФАДН2), що є субстратамі (донорамі електронов) у реакціях дихального ланцюга й тісно пов'язаного з нею аеробного фосфорилирования.
42 Загальна характеристика процесів обміну речовин та енергії
Речовини, які попадають в організм людини з їжею, проходять попередню обробку (розщеплення полімерів на мономери) в травному тракті, після чого всмоктуються стінками травного тракту, попадають в кров’яне русло і розносяться до тканин. Переважна більшість цих первинних продуктів попадає в печінку, де утилізується і в доступній для інших тканин формі поступає в них. В печінці також зазнає перетворень багато токсичних речовин, які внаслідок цього стають менш небезпечними і виводяться з організму.
Включенню речовин в метаболізм передує їх активація. Наприклад, активними формами карбонових кислот в клітинах є тіоефіри (ацил-SКоА), моносахаридів – фосфатні похідні.
Всі метаболічні процеси, що відбуваються в організмі, можна віднести до двох напрямків: анаболізму і катаболізму
Анаболізм (асиміляція, пластичний обмін)- це ферментативні процеси синтезу високомолекулярних речовин (білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів і ліпідів) з низькомолекулярних попередників. Ці процеси потребують затрати енергії, переважно у вигляді нуклеозидтрифосфатів (ATФ та ін.). Вони пов’язані з відновленням метаболітів за рахунок гідрогену, який поставляють проміжні переносники - коферменти НАД, НАДФ, ФАД.
Катаболізм (дисиміляція, енергетичний обмін)- це ферментативне розщеплення високомолекулярних речовин до низькомолекулярних продуктів. Катаболізм відбувається за рахунок окиснення, причому гідроген відбирається від речовин, що окиснюються, за допомогою проміжних переносників - коферментів НАД, НАДФ, ФАД. Катаболізм супроводжується виділенням енергії переважно у вигляді АТФ. Процеси катаболізму можна поділити на три етапи. І – підготовчий полягає в розщепленні полімерів їжі і клітин на мономери і протікає для більшості процесів, зокрема у травному тракті, шляхом гідролізу. На цьому етапі енергія розсіюється у вигляді тепла. ІІ етап – анаеробний – відбувається на внутрішніх мембранах клітини. В ньому мономери окиснюються до спільних проміжних продуктів і вивільняють при цьому до 20% запасу внутрішньої енергії (η ≈ 40%). Прикладом такого процесу є гліколіз (перетворення глюкози до молочної кислоти). ІІІ етап – аеробне (повне) розщеплення відбувається в мітохондріях. При ньому вивільняється до 80% запасу внутрішньої енергії метаболітів (η ≈ 55%).
жирні кислоти – складники ліпідів, які мають порівняно високу молекулярну масу, хоч і не є біополімерами, ** - стан окиснення нітрогену при катаболізмі азотистих сполук суттєво не змінюється
ІІІ етап каболізму можна вважати спільним для катаболізму і анаболізму - амфіболічними або центральними шляхами. Вони виконують подвійну функцію, тобто можуть як поставляти метаболіти, спільні для різних метаболічних шляхів (оцтова (ацетил-КоА), піровиноградна і α-кетоглутарова кислоти, 3-фосфогліцериновий альдегід), для анаболізму, так і завершувати катаболізм до кінцевих простих продуктів, які виводяться з організму (вуглекислота, вода і сечовина або аміак). Центральними шляхами є цикл трикарбонових кислот та цикл сечовини.
В організмі одночасно відбуваються різні катаболічні та анаболічні процеси, їх узгодженість забезпечує постійність внутрішнього стану організму, яка протидіє різноманітним впливам зовнішнього середовища. Така постійність внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Доросла людина протягом близько 40 років зберігає постійну масу тіла, його склад, хоч за цей час вживає близько б т твердої їжі і 37850 л води. Гомеостаз - це динамічний стан. При дії зовнішніх факторів (зміні температури, кислотності, умов харчування та ін.) відбувається зрушення різних молекулярних процесів, спрямоване на протидію зовнішньому фактору і встановлення гомеостазу на новому рівні. В основі такої здатності до пристосування лежить висока чутливість регуляторних механізмів метаболічних шляхів.
Вважають, що стан біосистем більш влучно характеризувати терміном “енантіостаз”, тобто “постійність функції”, оскільки адаптація організму до виконання певної функції забезпечується за рахунок змін хімічного складу. Наприклад, постійність функціонування біомембран за різних температур забезпечується шляхом змін її жирнокислотного складу.
Таким чином, живі організми - це відкриті системи, які постійно обмінюються речовиною і енергією з оточуючим середовищем. Завдяки цьому вони підтримують високо впорядкований стан внутрішнього середовища на певному стаціонарному рівні.
Катаболізм білків, ліпідів, вуглеводів здійснюється в 3 етапи:
1. Переварювання й усмоктування (1% енергії).
2. Проміжний обмін (специфічні шляхи катаболізму) (29% енергії).
3. Загальний кінцевий шлях розпаду - термінальне окислення (70% енергії).
Специфічні шляхи містять у собі гліколіз, -окислювання ВЖК, а також дезамінування, переамінування й декарбоксилювання амінокислот.
Загальний кінцевий шлях розпаду включає окисне декарбоксилювання ПВК, цикл Кребса й ЦПЕ
Окисне декарбоксилювання ПВК протікає аеробно в матриксі мітохондрій під впливом мультиензимного комплексу (3 ферменти й 5 коферментів, М = 10 млн.) в 4 стадії.
Пируватдегідрогеназний комплекс приєднаний до внутрішньої мембрани мітохондрій з боку матриксу. Сумарна реакція:
Цикл лимонної кислоти - ЦТК - цикл Кребса
Цикл лимонної кислоти являє собою серію реакцій, що протікають у мітохондріях, у ході яких здійснюється катаболізм ацетильних груп (до 2З2) і утворення відновлених еквівалентів (НАДН + Н+ і ФАДН2), що є субстратамі (донорамі електронов) у реакціях дихального ланцюга й тісно пов'язаного з нею аеробного фосфорилирования.