ПЕРЕНОШЕНА ВАГІТНІСТЬ
Переношена
вагітність триває понад 290-294 дні. Зустрічається в 4%. Розрізняють справжню
переношену і пролонговану вагітність. Справжня переношена вагітність триває
понад 290-294 дні (на 10-14 днів довше від очікуваного терміну пологів) і
завершується народженням дитини з ознаками перезрілості та змінами плаценти
(петрифікати, жирове переродження). Пролонгованою, чи фізіологічно
подовженою,
називають таку вагітність, яка також триває більше, ніж 290-294 дні, але
завершується народженням доношеної дитини без ознак перезрілості і небезпеки
для її життя. Пологи при переношеній вагітності називають запізнілими. Вони
відносяться до патологічних. При пролонгованій вагітності пологи називаються
терміновими.
Етіологія
та патогенез. В основі переношування вагітності лежить відсутність біологічної
готовності організму до пологів.
Розвитку
переношеної вагітності сприяють порушення функції центральної нервової та
ендокринної систем, розлади менструального циклу й жирового обміну, психічна
травма, перенесені дитячі інфекції (скарлатина, епідемічний паротит, краснуха),
ожиріння, доброякісні захворювання молочної залози, генітальний інфантилізм,
порушення метаболізму стероїдних гормонів,
токсикоз вагітних, нестача мікроелементів (мідь, марганець, цинк) і
вітамінів (групи В, аскорбінової кислоти, біофлавоноїдів, токоферолу).
Діагностика.
Переношування вагітності діагностують на підставі анамнестичних відомостей,
клінічної картини, даних лабораторних та інструментальних досліджень. Термін
вагітності визначають за датами останньої менструації, перших рухів плоду,
першого відвідання жіночої консультації, а також за даними ультразвукового
дослідження. Діагностика перношеної вагітності утруднена, тому що нема яскраво
виражених клінічних проявів.
При
справжньому переношуванні вагітності маса тіла вагітної залишається сталою (у
деяких випадках навіть зменшується). Крім того, для нього характерні зниження
тургору шкіри, відносне маловоддя, зменшення обводу живота, виділення молока
замість молозива, погіршення рухів плоду, зміна його серцевої діяльності;
високе стояння дна матки, "незрілість" її шийки. Для точнішої
діагностики переношування вагітності можна використати амніоскопію, фоно- й
електрокардіографію плоду. При амніоскопії визначають наявність меконіальних і
опалесціюючих навколоплодових вод, зменшення їх кількості. На ЕКГ реєструється
монотонність ритму серця, підвищення вольтажу шлуночкового комплексу і його
подовження, розщеплення зубця Q, на ФКГ -
нерівномірність
амплітуди тонів. При ультразвуковому дослідженні виявляють маловоддя, зменшення
товщини плаценти, наявність у ній петрифікатів, збільшення щільності кісток
черепа, майже повне зарощення швів і тім'ячок.
При
народженні дитини спостерігаються темно-зелене забарвлення її шкіри, а також
плодових оболонок, пуповини; мацерація шкіри, стоншення підшкірної основи і
зниження тургору м'яких тканин, зміна конфігурації голівки; вища, ніж у нормі,
щільність кісток черепа.
Своєчасна
діагностика переношування вагітності дуже важлива, оскільки внаслідок
переношування виникає багато ускладнень у пологах (травматизм матері й плоду,
аномалії пологової діяльності, асфіксія, клінічно вузький таз, кровотечі в
послідовому та ранньому післяпологовому періодах), відзначається висока
перинатальна смертність.
Ведення
вагітності та пологів. Жінку при терміні вагітності 40 тиж. госпіталізують в
акушерський стаціонар для встановлення точного діагнозу та вибору методу
розродження. У разі діагностики пролонгованої вагітності застосовують
очікувально-активну тактику. У випадку справжньої переношеної вагітності краще
проводити лікування до 2 тиж. переношування, бо після цього терміну різко
зростає ймовірність перинатальної смерті.
За
показаннями, при поєднанні переношування вагітності з обтяжуючими факторами,
такими як безпліддя, вузький таз, рубець на матці, тазове передлежання плоду,
великий плід, непідготовленість пологових шляхів, вік жінки, що народжує вперше,
більше 28 років, відсутність ефекту від родозбудження, проводять операцію
кесарського розтину. При переношеній вагітності і доброму стані плоду (відсутні
ознаки гіпоксії) протягом 3-5 днів створюють
гормонально-вітаміно-глюкозо-кальцієвий фон. У цервікальний канал вводять
цервіпрост. Часто при цьому самовільно розвивається пологова діяльність. За її
відсутності проводять стимуляцію пологів окситоцином, роблять амніотомію. Після
народження дитини оцінюють її стан за шкалою Апгар, уточнюють діагноз і проводять
спеціальне спостереження.
