ЕКЛАМПСІЯ
Етіопатогенез:
порушення системи мікрогемоциркуляції матково-плацентарного
комплексу, вазоконстрикція, вазоделятація, периваскулярний набряк, реологічні
порушення, ішемія і гіпоксія тканин.
розвивається хронічний ДВЗ-синдром, гіповолемія,
генералізація мікроциркуляторних порушень (нирки, мозок, печінка, ендокринні
органи), ренін, ангіотензин, альдостерон, гіпертензія, набряк головного мозку =
напад судом.
Класифікація важких гестозів:
I.
Прееклампсія легкого ступеню.
II.
Прееклампсія середнього ступеню.
III.
Прееклампсія тяжкого ступеню.
Еклампсія - найтяжча форма токсикозу
вагітних, яка виникає на тлі прееклампсії та нефропатії. Найхарактернішим її
симптомом є судоми м'язів тіла, які супроводжуються розвитком стану
непритомності (кома). Еклампсія може розвинутися під час вагітності (28%),
пологів (50%) і після пологів (22%).
Частіше буває у немолодих першовагітних із
захворюваннями серцево-судинної системи, печінки, нирок, нейроендокринними та
іншими порушеннями.
Клінічне судомам передують посилення болю голови,
погіршення зору, безсоння, неспокій, підвищення артеріального тиску і вмісту
білка в сечі. Напади судом тривають 1-2 хв. Розрізняють такі періоди еклампсії:
1. Передсудомний - дрібне посіпування м'язів
обличчя, замикання повік, опускання кутів рота. Триває 20-30 сек.
2. Тонічних судом м'язів усього тіла - тулуб
напружується, дихання зупиняється, обличчя і слизові оболонки синіють, настає
стан непритомності. Тривалість цього періоду становить 20-30 сек. Він дуже
небезпечний для матері й плоду.
3. Клонічних будом - проявляється бурхливим
хаотичним скороченням м'язів обличчя, тулуба і кінцівок. Триває 20-30 сек.
Потім судоми слабшають, виникає хрипке дихання, з рота виділяється піна, яка,
внаслідок прикушування язика, забарвлена кров'ю.
4. Розв'язання нападу - судоми припиняються, хвора
ще деякий час перебуває у коматозному стані. Притомність повертається
поступово; про те, що з нею трапилося, хвора нічого не пам'ятає. Тривалість
коми різна, інколи декілька годин.
Напади еклампсії нерідко супроводжуються
підвищенням температури тіла, артеріального тиску, інколи у хворої, що
перебуває в стані коми, з'являються нові напади. Еклампсія може проходити без
судом, при цьому хвора відразу впадає в коматозний стан. Прогноз при такій
формі токсикозу несприятливий. Перебіг еклампсії, яка почалася під час
вагітності, тяжчий порівняно з еклампсією, що виникла під час пологів.
При еклампсії значно підвищується збудливість
центральної нервової системи, тому всілякі зовнішні подразники (яскраве світло,
шум, голосна розмова, біль) призводять до нового її нападу. Під час нападу або
після нього жінка може померти.
Головними причинами смертельних випадків є
крововиливи в мозок, асфіксія, порушення серцевої діяльності, набряк легень.
Після припадку може бути аспіраційна пневмонія, порушення функції нирок (аж до
ОПН), можливі психози.
Ознаки
для визначення ступеня важкості гестозів у вагітних
|
Ступінь важкості |
|||||
|
I |
II |
III |
|||
|
АТ систолічний |
130-150 |
150-170 |
Понад 170 |
|
|
|
АТ діастолічний |
80-90 |
90-110 |
Понад 110 |
|
|
|
АТ пульсовий |
Не менше як 50 |
Не менш як 40 |
Не менш як 40 |
|
|
|
Різниця сист.АТ на обох
руках |
Не більше як 15 |
Не більше як 30 |
Не більше як 30 |
|
|
|
Різниця діаст.АТ на обох
руках |
Не більш як 10 |
Не більш як 20 |
Не більше 20 |
|
|
|
Протеінурія в разовій
порції |
До 1 г/л |
До 5 г/л |
Понад 5 г/л |
|
|
|
Протеінурія в добовій
порції |
До 2 г/л |
До 3 г/л |
Понад 3 г/л |
|
|
|
Мікроскопія осаду сечі |
Відсутні епітелій і циліндри |
Гіалінові циліндри |
Епітелій і зернисті циліндри |
|
|
|
Погодинний діурез |
Більше 50
мл/год |
Не менше 40
мл/год |
Менше 40
мл/год |
|
|
|
Набряки |
Нижні кінцівки |
Нижні кінцівки та черевна
стінка |
Генералізовані набряки |
|
|
|
Кількість тромбоцитів |
Не менше 180х109 |
180-150х109 |
Менше 150х109 |
|
|
|
Гематокрит |
36-38 |
39-42 |
Понад 42 |
|
|
|
Фібриноген Б |
Реакція негативна |
Слабо позитивна (+) |
Позитивна (++). Різко
позит. (+++) |
|
|
|
Креатинін крові |
До 100мкмоль/л |
100-300мкмоль/л |
Понад 300 мкмоль/л |
|
|
Перед транспортуванням вагітної з пізнім
токсикозом у стаціонар їй вводять внутрішньом'язово 1-2 мл 0,25% розчину
дроперидолу у поєднанні з 2 мл 0,5% розчину седуксену (реланіуму). При значній
готовності до припадку еклампсії з метою запобігання його виникненню додатково
внутрішньовенне вводять барбітурати. В стаціонарі лікування токсикозу
розпочинають у приймальному відділенні, де повинен знаходитися весь арсенал
засобів для невідкладної допомоги. Лікування пізнього токсикозу має бути
комплексним, індивідуальним, з урахуванням стану компенсаторно-захисних реакцій
організму, суворо регламентованим по годинах. При тяжких формах захворювання
його проводять акушер-гінеколог разом з анестезіологом-реаніматологом.
У випадку судомної готовності необхідно провести
інгаляцію фторотану і внутрішньовенне ввести дроперидол (2-4 мл) разом із
сибазоном (1-2 мл) чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину). При необхідності
введення дроперидолу повторюють, вводячи його із 40% розчином глюкози, попередньо
ввівши 100 мг кокарбоксилази і 1 мл 0,06% розчину корглюкону. Доза дроперидолу
при цьому повинна становити 2/3 від первинної, а потім - 1/2 первинної.
Інтервали введення — через 6, 8 та 12 годин. На тлі введення цих препаратів
проводять комплексну терапію.
1. Ліквідація спазму периферичних судин та
гіпотензивна терапія:
— еуфілін 2,4% розчин — 10 мл через 4-6 год.;
— папаверину гідрохлорид 2% розчин, по 4-6 мл;
— сульфат магнію 25% — 20 мл в 100-200 мл
реополіглюкі-ну внутрішньовенно крапельне під контролем AT з наступним
переходом на внутрішньом'язове введення;
— якщо немає ефекту від седативно-гіпотензивної
терапії, використовуть гангліоблокатори — пентамін (1-2 мл 5% розчину чи
бензогексоній 1-2 мл 2% розчину).
2. Дегідратаційна терапія:
— манніт (по 100-200 мл 30% розчину
внутрішньовенне крапельне);
— фуросемід по 20-40 мг, повторно через 4-6 год.
3. Ліквідація гіповолемії і гіпопротеїнемії:
— реополіглюкін 400 мл;
— гемодез — 200-400 мл;
— глюкозо-новокаїнова суміш (200 мл 20% розчину
глюкози + 200 мл 0,5% розчину новокаїну + інсулін 15 ОД);
— альбумін (100-200 мл);
— концентрований розчин сухої плазми — 150 мл.
Слід пам'ятати, що білкові препарати вводять після нормалізації артеріального
тиску.
4. Крім того, вводять десенсибілізуючі препарати —
димедрол 1% — 1 мл (піпольфен — 2 мл, супрастин — 1 мл) внутрішньом'язово.
5. Нормалізація реологічних властивостей крові:
— суміш реополіглюкіну з гепарином (5-6 мг/кг);
— трентал 0,1 внутрішньовенне крапельне.
6. Профілактика внутрішньоутробної гіпоксії плоду:
— сигетин — 2 мл 2% розчину;
— курантіл 2 мл внутрішньовенне;
— розчин глюкози 40% — 20 мл через 4-5 год.;
— оксигенотерапія.
Під час нападу еклампсії алгоритм дії медсестри чи
акушерки наступний:
— хвору слід захистити від падіння, ударів,
повертають голову набік;
— якщо судом ще немає, необхідно провести
інгаляцію фторотану і ввести дроперидол із сибазоном (1-2 мл чи промедолом
(1-1,5 мл 1% розчину);
— забезпечити прохідність верхніх дихальних
шляхів, у рот вводять роторозширювач, витягують язик язикотримачем;
— після завершення нападу проводять інгаляцію
кисню. Для запобігання повторним нападам застосовують короткочасні інгаляції
фторотану або кисню з ефіром.
Завдяки інтенсивній терапії значно підвищується
ефективність лікування прееклампсії та еклампсії, знижується материнська
смертність.
При відсутності ефекту від комплексного лікування
гестозу протягом 12-24 годин проводять розродження. Метод розродження вибирають
у залежності від умов. При відсутності умов для розродження через природні
пологові шляхи виконують операцію кесарського розтину.
