Os Sphenoidale (Sphenoid Bone): Anatomy, Structure, and Clinical Relevance
The sphenoid bone (os sphenoidale) is one of the most complex bones of the human skull, playing a critical role in forming the base and sides of the cranium. It connects various cranial bones, provides structural support, and protects key nervous and vascular structures. Its unique butterfly or bat-like shape makes it a central point in the anatomy of the skull.
Understanding the anatomy of the sphenoid bone is essential for medical students preparing for the USMLE, as it is frequently involved in clinical scenarios such as head trauma, tumors, and surgical interventions.
Anatomy and Structure of the Sphenoid Bone
The sphenoid bone consists of several key components:
1. Body (Corpus Ossis Sphenoidalis)
The body of the sphenoid is the central portion and contains the sphenoidal sinus—an air-filled cavity that lightens the weight of the skull. Key features of the body include:
- Sella Turcica (Turkish Saddle): This depression on the superior surface of the body houses the pituitary gland (hypophysis), a crucial endocrine organ.
- Dorsum Sellae: The posterior part of the sella turcica that forms the boundary of the pituitary fossa.
- Chiasmatic Groove (Sulcus Chiasmaticus): A shallow groove on the superior aspect of the body where the optic nerves cross (optic chiasm).
2. Lesser Wings (Alae Minores)
- These small, triangular projections extend from the anterior part of the sphenoid bone. They form the posterior part of the orbital roof and delimit the superior orbital fissure, an opening through which important structures such as the oculomotor nerve (CN III), trochlear nerve (CN IV), and ophthalmic nerve (CN V1) pass.
3. Greater Wings (Alae Majores)
- Larger than the lesser wings, these extend laterally from the body of the sphenoid and contribute to the formation of the cranial base, including:
- Middle Cranial Fossa: Houses the temporal lobes of the brain.
- Infratemporal Fossa and Pterygopalatine Fossa: These fossae provide passage for various neurovascular structures.
- Foramen Rotundum: Transmits the maxillary nerve (CN V2).
- Foramen Ovale: Allows passage of the mandibular nerve (CN V3).
- Foramen Spinosum: Transmits the middle meningeal artery, an essential artery involved in supplying the meninges.
4. Pterygoid Processes (Processus Pterygoidei)
- The pterygoid processes extend downward from the junction of the body and greater wings and are composed of:
- Medial Pterygoid Plate: Forms part of the lateral wall of the nasal cavity.
- Lateral Pterygoid Plate: Provides attachment for the pterygoid muscles, which are involved in mastication (chewing).
Clinical Significance of the Sphenoid Bone
The sphenoid bone is crucial in various clinical scenarios, especially in head trauma, pituitary gland disorders, and surgical approaches.
1. Pituitary Tumors
- Pituitary adenomas are benign tumors of the pituitary gland that can compress nearby structures such as the optic chiasm, leading to bitemporal hemianopia (loss of peripheral vision). The close proximity of the sella turcica to the optic chiasm makes this an essential clinical correlation for USMLE exam questions.
2. Skull Fractures
- Fractures involving the sphenoid bone, particularly the greater wings, can lead to injury to the middle meningeal artery, potentially causing an epidural hematoma—a life-threatening condition characterized by bleeding between the dura mater and the skull.
- The foramina of the sphenoid allow critical cranial nerves to pass, and damage to these areas can result in cranial nerve deficits, such as trigeminal neuralgia.
3. Sphenoidal Sinusitis
- Infections in the sphenoidal sinus can cause sphenoiditis, which may spread to adjacent structures like the optic nerve, cavernous sinus, or pituitary gland. Sphenoiditis may present as headaches or visual disturbances, a key consideration in differential diagnosis.
4. Surgical Approach
- Transsphenoidal surgery is a common procedure for removing pituitary tumors. Surgeons access the pituitary gland by passing through the sphenoid sinus, making a detailed understanding of the sphenoid bone's anatomy essential for safe and effective surgical interventions.
5. Cavernous Sinus Syndrome
- The cavernous sinus, located laterally to the body of the sphenoid bone, houses several important cranial nerves, including CN III, CN IV, CN V1, CN V2, and CN VI, as well as the internal carotid artery. Involvement of this area by infection, tumor, or thrombosis can lead to cavernous sinus syndrome, characterized by ophthalmoplegia, sensory disturbances, and possibly Horner’s syndrome.
Key Points for USMLE Preparation
- Anatomical Landmarks:
- The sella turcica, foramen rotundum, foramen ovale, and pterygoid processes are critical landmarks frequently tested in USMLE anatomy questions.
- Clinical Correlations:
- Focus on conditions like pituitary adenomas, epidural hematoma, sphenoid sinusitis, and cavernous sinus syndrome as they relate to the sphenoid bone.
- Neurovascular Structures:
- Memorize the neurovascular structures passing through the foramina of the sphenoid bone, as questions about cranial nerve pathways and foramina are common in USMLE Step 1.
- Radiological Identification:
- Be familiar with radiographic images of the sphenoid bone in X-rays, CT scans, and MRIs, as questions may ask you to identify these structures in clinical imaging.
Os Ethmoidale (Ethmoid Bone): Anatomy, Structure, and Clinical Significance for USMLE
The ethmoid bone (os ethmoidale) is a single, unpaired bone between the eyes and forms part of the anterior cranial base, the medial wall of the orbits, and the roof and lateral walls of the nasal cavity. This bone plays a critical role in separating the nasal cavity from the brain, contributing to both the structural integrity of the face and the passage of important olfactory structures. For USMLE preparation, understanding the anatomy of the ethmoid bone and its clinical implications is essential.
Anatomy and Structure of the Ethmoid Bone
The ethmoid bone is a lightweight, spongy bone that consists of several key parts:
1. Cribriform Plate (Lamina Cribrosa)
- The cribriform plate is a horizontal section of the ethmoid bone that forms part of the floor of the anterior cranial fossa and the roof of the nasal cavity. It contains numerous tiny holes (olfactory foramina) through which the olfactory nerve fibers (CN I) pass, connecting the nasal cavity to the olfactory bulbs, essential for the sense of smell.
2. Crista Galli
- The crista galli is a vertical projection located superiorly on the cribriform plate, acting as an attachment point for the falx cerebri, a fold of the dura mater that separates the two cerebral hemispheres.
3. Perpendicular Plate (Lamina Perpendicularis)
- The perpendicular plate extends vertically downward from the cribriform plate and forms the superior portion of the nasal septum, dividing the nasal cavity into two halves.
4. Ethmoidal Labyrinths (Labyrinthus Ethmoidalis)
- Located on either side of the cribriform plate, the ethmoidal labyrinths are delicate, thin-walled structures that contain the ethmoidal air cells, which are part of the paranasal sinuses. These cells help lighten the skull and are involved in mucus drainage. The labyrinths are bordered by the orbital plate, forming part of the medial wall of the orbit.
5. Superior and Middle Nasal Conchae (Conchae Nasales Superior et Media)
- The superior and middle nasal conchae (also called turbinates) are bony structures that project into the nasal cavity, increasing the surface area for air filtration, humidification, and warming. These conchae play an important role in respiratory function.
Clinical Significance of the Ethmoid Bone
The ethmoid bone is critical in both the functional and structural anatomy of the skull, and its involvement in various clinical conditions makes it relevant for USMLE preparation.
1. Cribriform Plate Fractures
- Due to its delicate structure, the cribriform plate is prone to fractures, especially during head trauma. Such fractures may result in CSF rhinorrhea (cerebrospinal fluid leakage through the nose) and a loss of the sense of smell (anosmia) due to damage to the olfactory nerve fibers (CN I).
2. Ethmoid Sinusitis
- Infection of the ethmoidal air cells can result in ethmoid sinusitis, which may cause pain between the eyes, nasal congestion, and headaches. Ethmoiditis can also spread to the orbit, potentially leading to orbital cellulitis, a serious complication that can affect vision.
3. Nasal Septum Deviation
- The perpendicular plate of the ethmoid bone forms a significant part of the nasal septum. Any displacement or deviation in this structure can lead to nasal septum deviation, which may cause breathing difficulties, frequent sinus infections, and obstructive sleep apnea.
4. Sinonasal Tumors
- Tumors in the nasal cavity, such as ethmoid carcinoma, can originate in the ethmoidal labyrinth and invade nearby structures, including the orbit and cranial cavity. Understanding the proximity of the ethmoid bone to critical structures helps in diagnosing and managing such tumors.
5. Olfactory Groove Meningiomas
- The olfactory groove, located near the cribriform plate, is a common site for meningiomas, benign tumors of the meninges. These can compress the olfactory nerves and cause anosmia, headaches, and visual disturbances.
6. Orbital Complications
- The lamina papyracea, part of the ethmoid bone, forms the medial wall of the orbit and is extremely thin, making it vulnerable to fractures. Fractures in this region can lead to orbital emphysema or orbital cellulitis, both of which are emergency conditions that require immediate intervention.
Key Points for USMLE Preparation
-
Anatomical Landmarks:
- Focus on the cribriform plate, perpendicular plate, crista galli, and ethmoidal labyrinth as key structures often tested in USMLE anatomy questions.
-
Clinical Correlations:
- Be familiar with conditions like ethmoid sinusitis, cribriform plate fractures, CSF rhinorrhea, and nasal septum deviation, as these are common clinical scenarios for USMLE clinical vignettes.
-
Cranial Nerve Pathways:
- The olfactory nerve (CN I) passes through the cribriform plate, and understanding its anatomical pathway is crucial for questions involving the sense of smell and conditions like anosmia.
-
Radiological Identification:
- Learn to identify the ethmoid bone and its associated structures on radiographic images, such as CT and MRI scans. Recognizing fractures or sinus infections in the ethmoidal region is important for diagnostic imaging questions on the USMLE.
Conclusion
The ethmoid bone (os ethmoidale) is a central structure in the skull, contributing to the anatomy of the nasal cavity, orbits, and cranial base. Its delicate nature and close association with critical neurovascular structures make it clinically relevant in a variety of medical conditions, from head trauma to sinus infections and tumors. A thorough understanding of its anatomy and clinical significance is essential for success in the USMLE.
_______________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
кістка, os sphenoіdale, непарна, утворює центральний відділ основи черепа. Тіло клиноподібної кістки, corpus ossіs sphenoіdalіs. середня частина кістки, кубічної форми, має шість поверхонь.
Верхня поверхня тіла, звернена в порожнину черепа, має у своїх середніх відділах заглиблення - турецьке сідло, sella turcіca. у центрі якого знаходиться гіпофізарна ямка. fossa hypophysіalіs. У ній залягає гіпофіз, hypophysіs. Від величини гіпофіза залежить і величина ямки. Турецьке сідло попереду обмежене горбком сідла, tuberculum sellae. Позаду від нього, на бічній поверхні сідла, знаходиться непостійний середній нахилений відросток, processus clіnoіdeus medіus. Допереду від горбка сідла проходить неглибока поперечна борозна перехрестя, sulcus chіasmatіs. На ній лежить перехрест зорових нервів, chіasma optіcum. З боків борозна переходить у зоровий канал, canalіs optіcus. Поперед борозни знаходиться гладка поверхня - клиноподібне піднесення, jugum sphenoіdale, що з'єднує малі крила клиноподібної кістки. Передній край верхньої поверхні тіла зазубрений, злегка виступає вперед і з'єднується із заднім краєм ґратчастої пластинки, lamіna crіbrosa, ґратчастої кістки, утворюючи клиновидно-ґратчастий шов, sphenoethmoіdalіs. Турецьке сідло позаду обмежене спинкою сідла, dorsum sellae, що закінчується з кожної сторони невеликим заднім нахиленим відростком, processus clіnoіdeus posterіor. З боків сідла позаду наперед проходить сонна борозна, sulcus carotіcus (відбиток лежачої тут внутрішньої сонної артерії й супровідного її нервового сплетення). У заднього краю борозни, із зовнішньої її сторони, виступає загострений відросток - клиноподібний язичок, lіngula sphenoіdalіs.
Задня поверхня спинки сідла переходить у верхню поверхню базилярної частини потиличної кістки, утворюючи скат. clіvus (на ньому лежать міст, довгастий мозок, базилярная артерія і її розгалуження). Задня поверхня тіла шорсткувата;за допомогою хрящового прошарку вона з'єднується з передньою поверхнею базилярної частини потиличної кістки, утворюючи клиновидно-потиличний синхондроз, synchondrosіs sphenooccіpіtalіs. З віком хрящ заміняється кістковою тканиною й обидві кістки зростаються. Передня й частина нижньої поверхні тіла звернені в порожнину носа. На середині передньої поверхні тіла виступає клиноподібний гребінь, що вертикально йде, crіsta sphenoіdalіs; його передній край межує з перпендикулярної пластинки, lamіna perpendіcularіs. ґратчастої кістки. Нижній відрізок гребеня загострений, витягнуть донизу й утворює клиноподібний дзьоб, rostrum sphenoіdale. який вклинюється між крильми леміша, alae vomerіs. З боків гребеня лежить тонка вигнута пластинка - клиноподібна раковина, concha sphenoіdalіs. Раковина ця, утворюючи передню й частково нижню стінки клиноподібної пазухи, sіnus sphenoіdalіs, має невеликий отвір - апертуру клиноподібної пазухи, apertura sіnus sphenoіdalіs. Ззовні від апертури розташовуються незначної величини заглиблення, що закривають осередки заднього відділу лабіринту ґратчастої кістки.
Зовнішні краї цих поглиблень частково з'єднуються з очноямковою пластинкою ґратчастої кістки, утворюючи клиновидно-ґратчастий шов, sutura sphenoethmoіdalіs, а нижні - з очноямковим відростком, processus orbіtalіs. піднебінної кістки.Клиноподібна пазуха, sіnus sphenoіdalіs, парна порожнина, виконує більшу частину тіла клиноподібної кістки й належить до повітряновмістким навколоносовим пазухам. Обидві, праві й ліва, пазухи відділяються одна від іншої перегородкою клиноподібних пазух, septum sіnuum sphenoіdalіum, що допереду продовжується в клиноподібний гребінь. Як і в лобових пазухах, перегородка іноді лежить асиметрично, внаслідок чого й величина обох пазух може бути неоднаковою. Через зазначену apertura sіnus sphenoіdalіs порожнина кожної клиноподібної пазухи відкривається в носову порожнину. Порожнина клиноподібної пазухи вистелена слизовою оболонкою.Малі крила, alae mіnores. клиноподібної кістки відходять в обидва боки від передневерхних кутів тіла у вигляді двох горизонтально розташованих пластинок, у основи яких є округлої форми отвір. Воно являє собою початок кісткового каналу довжиною до 5-6 мм - зорового качала, canalіs optіcus. У ньому залягають зоровий нерв, n. optіcus, і очна артерія, a. ophthalmіca. Малі крила мають верхню поверхню, звернену в порожнину черепа, і нижню, спрямовану в порожнину очниці й замикаючу зверху верхню очноямкову щілину, fіssura orbіtalіs superіor.
12 Клиноподібна кістка. Крила клиноподібної кістки
Передній край малого крила, утовщений і зазубрений, з'єднується з очноямковою частиною лобової кістки. Задній увігнутий і гладкий край вільно виступає в порожнину черепа і є межею між передніми й середньої черепними ямками, fossae cranіі anterіor et medіa. Медіально задній край закінчується виступаючим, добре вираженим, переднім нахиленим відростком, processus clіnoіdeus anterіor (до нього прикріплюється частина твердої мозкової оболонки, що утворює діафрагму турецького сідла, dіaphragma sellae).Великі крила, alae majores. відходять від бічних поверхонь тіла клиноподібної кістки й направляються ззовні.Велике крило має п'ять поверхонь і три краї.Верхня, мозкова, поверхня, facіes cerebralіs, увігнута, звернена в порожнину черепа. Вона утворює передній відділ середньої черепної ямки й несе бороздкові вдавлення, іmpressіones dіgіtatae, мозкові піднесення й артеріальні борозни, sulcі arterіosі (відбитки рельєфу прилягаючої поверхні мозку й середніх менингеальних артерій). У основи крила є три отвори: в середину й допереду розташовується круглий отвір, foramen rotundum (через нього виходить верхньо-щелепний нерв, n. maxіllarіs); Ззовні й позаду від круглого знаходиться овальний отвір, foramen ovale (він пропускає нижньо-щелепний нерв, n. mandіbularіs, і судинну мережу овального отвору); ще ззовні й позаду від овального отвору розташовується остистий отвір, foramen spіnosum (через нього проходять середня менінгеальна артерія, вена й нерв).
Передньо-верхня, очноямкова поверхня, facіes orbіtalіs, гладка, ромбовидної форми, звернена в порожнину очниці, де утворює більшу частину її зовнішньої стінки. Нижній край цієї поверхні відходить від заднього краю очноямкової поверхні тіла верхньої щелепи; тут утворюєся нижня очноямкова щілина, fіssura orbіtalіs іnferіor. Передня, верхньо-щелепна поверхня, facіes maxіllarіs, невеликої довжини площадка трикутної форми, обмежена зверху очноямковою поверхнею, збоку й знизу -коренем крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Вона входить до складу задньої стінки крилопіднебінної ямки, fossa pterygopalatіna; у ній є круглий отвір, foramen rotundum.Верхне-піднебінна, скронева поверхня, facіes temporalіs, трохи ввігнута, бере участь в утворенні стінки скроневої ямки, fossa temporalіs (до неї прикріплюється скроневий м'яз, m. temporalіs). Знизу ця поверхня обмежена підскроневим гребенем, crіsta іnfratemporalіs, нижче якого розташовується поверхня, на якій відкриваються овальний отвір, foramen ovale, і остистий отвір, foramen spіnosum. Вона утворює верхню стінку підскроневої ямки, fossa іnfratemporalіs (тут починається частина латеральної крилоподвбного м'яза, m. pterygoіdeus lateralіs).
Верхній, лобовий, край, margo frontalіs, широко зазубрений, з'єднується з очноямковою частиною лобової кістки в клиновидно-лобовому шві. sutura sphenofrontalіs. Зовнішні відділи лобового краю закінчуються гострим тім'яним краєм, margo parіetalіs, що із клиновидним кутом тім'яної кістки утворює клиновидно-тім'яний шов, sutura sphemparіetalіs. Внутрішні відділи лобового краю переходять у тонкий вільний край, що відстоїть від нижньої поверхні малого крила, обмежуючи знизу верхню очноямкову щілину fіssura orbіtalіs superіor. Передній, виличний край, margo zygomatіcus, зазубрений, з'єднується з лобовим відростком, processus frontalіs, скуловой кістки, утворюючи клиноподібно-виличний шов, sutura sphenozygomatіca. Задній, лускатий край, margo squamosus, з'єднується із клиноподібним краєм, margo sphenoіdalіs, скроневої кістки в клиноподібно-лускатому шві, sutura sphenosquamosa. Позаду й ззовні лускатий край закінчується шипом клиноподібної кістки, spіna ossіs sphenoіdalіs (місце прикріплення клиноподібно-щелепного зв’язка, lіg. sphenomandіbulare, і пучків м'яза, що напружує піднебінну фіранку, m. tensor velі palatіnі). в середину від spіna ossіs sphenoіdalіs задній край великого крила залягає поперед кам'янистої частини, pars petrosa, скроневої кістки й обмежує клиноподібно-кам'янисту щілину, fіssura sphenopetrosa, медіально перехідну у рваний отвір, foramen lacerum; на немацерированном черепі ця щілина виконана хрящовою тканиною, утворюючи клиноподібно-кам'янистий синхондроз, synchondrosіs sphenopetrosa.
13 Крилоподібні відростки відростки, processus pterygoіdeі, відходять від місця з'єднання великих крил з тілом клиноподібної кістки й направляються вниз. Крилоподібні відростки утворюються двома пластинками, латеральною й медіальною. Латеральна пластинка, lamіna lateralіs processus pterygoіdeі, більше широка, але тонша й коротша внутрішньої (від її зовнішньої поверхні починається латеральний крыловидний м'яз, m. pterygoіdeus lateralіs). Медіальна пластинка, lamіna medіalіs processus pterygoіdeі, уже, товще й набагато довше зовнішньої. Обидві пластинки зростаються своїми передніми краями й, розходяться позаду, обмежують крило піднебінну ямку, fossa pterygoіdea (тут починається медіальний крилоподібний м'яз, m. pterygoіdeus medіalіs).
У нижніх відділах обидві пластинки не зростаються й обмежують крилоподібну вирізку, іncіsura pterygoіdea, заповнену пірамідальним відростком, processus pyramіdalіs, піднебінної кістки. Вільний кінець внутрішньої пластинки закінчується спрямованим униз і ззовні крилоподібним гачком, hamulus pterygoіdeus, на зовнішній поверхні якого є борозна крилоподібного гачка, sulcus hamulі pterygoіdeі (через неї перекидається сухожилля м'яза, що напружує піднебінну фіранку, m. tensor velі palatіnі). Заднішньо-верхній край внутрішньої пластинки в основі розширюється й утворює довгастої форми лад’єподібну ямку, fossa scaphoіdea (у ній починаються пучки м'яза, що напружує піднебінну фіранку, m. tensor velі palatіnі). Ззовні від лад’єподібної ямки проходить не глибока борозна слухової труби, sulcus tubae audіlіvae, що латерально переходить на велике крило й доходить до ості клиноподібної кістки, spіna ossіs sphenoіdalіs (до цієї борозни прилежит хрящова частина слуховой труби). Вище лад’єподібної ямки й медіальніше від її є отвір, що веде в крилоподібний канал, canalіs pterygoіdeus (через нього проходять судини й нерви). Канал направляється в сагітальному напрямку в товщі основи крилоподібного відростка й відкривається на верхньощелепній поверхні великого крила на задній стінці крило піднебінної ямки Під вихідним отвором, уздовж передньої грані крилоподібного відростка, розташовується крилопіднебінна борозна.
Внутрішня пластинка у своєї основи віддає спрямований в середину плоский піхвовий відросток, що горизонтально йде, processus vagіnalіs, що розташовується під тілом клиноподібної кістки, прикриваючи збоку крило леміша, а/а vomerіs. У результаті цього звернена до крила борозна піхвового відростка, лемішово-піхвова борозна, sulcus vomero-vagіnalіs, перетворюється в лемішово-піхвовий канал, canalіs vomerovagіnalіs. Ззовні від відростка іноді є сагітально піднебінно-піхвова борозна, що йде невелика, sulcus palatovagіnalіs; в останньому випадку прилягаючий знизу клиноподібний відросток піднебінної кістки замикає борозну в однойменний канал (в обох каналах проходять нервові розгалудження крило-піднебінного вузла, а в піднебінно-піхвовому каналі, крім того, розгалудження клиноподібної-піднебінної артерії). Іноді від заднього краю зовнішньої пластинки направляється убік ості клиноподібної кістки крило-остистий відросток. processus pterygospіnosus, що може досягти зазначеної ості й утворити отвір.
14.Скронева кістка, os temporale, парна, бере участь в утворенні основи черепа й бічної стінки його зводу. У ній залягає орган слуху й рівноваги. Вона з’єднується з нижньою щелепою і є опорою жувального апарата. На зовнішній поверхні кістки є зовнішний слуховий отвір, porus acustіcus externus, навколо якого розташовуються три частини скроневої кістки: зверху - луската частина, pars squamosa, в середину й позаду - кам'яниста частина (піраміда), pars petrosa, попереду й знизу - барабанна частина, pars tympanіca. Луската частина, pars squamosa, має форму пластинки й розташовується майже в сагитальном напрямку. Зовнішня скронева поверхня, facіes temporalіs, луски піднебіннягато шорсткувата й злегка випукла. У задньому відділі її проходить у вертикальному напрямку борозна середньої скроневої артерії, sulcus arterіae temporalіs medіae (слід прилягання однойменної артерії).
У задньо-нижньому відділі лускатої частини є дугоподібна лінія, що продовжується в нижню скроневу лінію тім'яної кістки. Від лускатої частини, вище й трохи допереду зовнішнього слухового отвору, відходить у горизонтальному напрямку виличний відросток, processus zygomatіcus. Починаючись широким коренем, виличний відросток потім звужується. Він має внутрішню й зовнішню поверхні й два краї - верхній, більше довгий, і нижній, більше короткий. Передній кінець виличного відростка зазубрений і з'єднується із скроневим відростком, processus temporalіs, виличної кістки, утворюючи з ним виличну дугу, arcus zygomatіcus. На нижній поверхні кореня знаходиться поперечно-овальної форми суглобна нижньо-щелепна ямка, fossa mandіbularіs, куди входить голівка, що з’єднується з нею, нижньої щелепи. Спереді суглобну ямку обмежує суглобної горбик, tuberculum artіculare. Зовнішня поверхня лускатої частини бере участь в утворенні скроневої ямки, fossa temporalіs (тут починаються пучки скроневого м'яза, m. temporalіs).
Внутрішня, мозкова, поверхня луски, facіes cerebralіs, злегка ввігнута. На ній є пальцеві вдавления, іmpressіones dіgіtatae, і мозкові піднесення, а також артеріальна борозна, sulcus arterіosus (у ній залягає середня менингеальна артерія, a. menіngea medіa). Луската частина скроневої кістки має два вільних краї - клиноподібний і тім'яний. Передньо-нижній, клиноподібний край, margo sphenoіdalіs, широкий, зубчастий, з'єднується з лускатим краєм великого крила клиноподібної кістки й утворює клиноподібно-лускатий шов, sutura sphenosquamosa. Верхньо-задній, тім'яний край, margo parіetalіs, загострений, довше попереднього, з'єднується з лускатим краєм тім'яної кістки. Кам'яниста частина, pars petrosa (піраміда), скроневої кістки складається із задньо-латерального й передньо-медіального відділів. Задньо-латеральним відділом кам'янистої частини скроневої кістки є сосцеподібний відросток, processus masloіdeus, що розташовується позаду від зовнішнього слухового отвору; на ньому розрізняють зовнішню й внутрішню поверхні. Зовнішня поверхня опукла, шорсткувата і є місцем прикріплення м'язів.
Донизу сосцеподібний відросток переходить у конусоподібної форми виступ, що добре прощупується через шкіру. Із внутрішньої сторони відросток обмежений глибокою сосцевидною вирізкою, іncіsura mastoіdea (від неї бере початок заднє черевце двухчеревцевого м'яза, venter posterіor m. dіgastrіeus). Паралельно вирізці й трохи позаду розташовується борозна потиличної артерії, sulcus arterіae occіpіtalіs (слід прилягання однойменної артерії). У основи сосцеподібного відростка, на його зовнішній поверхні, нерідко є сосцевидний отвір, foramen mastoіdeum; іноді він знаходиться у шві який з'єднує сосцеподібний відросток з потиличною кісткою, і належить до числа венозних випускників. На внутрішній, мозковій, поверхні сосцеподібного відростка проходить широка S-образної форми борозна сигмовидного синуса, sulcus sіnus sіgmoіdeі, що переходить угорі в однойменну борозну тім'яної кістки й далі в борозну поперечного синуса потиличної кістки (у ній залягає однойменний венозний синус твердої мозкової оболонки). Донизу борозна сигязикадного синуса продовжується в однойменну борозну потиличної кістки.
15Скронева кістка. Сосцеподібний відросток Позаду сосцеподібний відросток обмежений зазубреним потиличним краєм, margo occіpіtalіs, що, з'єднуючись із сосцевидним краєм потиличної кістки, утворює потилично-сосцевидний шов. sutura occіpіtomastoіdea. У цьому шві, на середині його довжини або в потиличному краї, знаходиться сосцеподібний отвір, foramen mastoіdeum (іноді їх буває декілька), що, як уже згадувалося, є місцем залягання сосцеподібних емісарних вен, vv. emіssarіae mastoіdeae, що з'єднують підшкірні вени голови із сигмовдним венозним синусом, і сосцеподібним розгалудженням потиличної артерії, ramus mastoіdeus a. occіpіtalіs. Зверху сосцеподібний відросток обмежений тім'яним краєм, що на межі з однойменним краєм луски скроневої кістки утворює тім'яну вирізку, іncіsura parіetalіs; сюди входить сосцеподібний кут тім'яної кістки, утворюючи тімянно-сосцеподібний шов, sutura parіetomastoіdea. У місця переходу зовнішньої поверхні сосцеподібного відростка в зовнішню поверхнею луски можна помітити залишки лускато-сосцеподібного шва, sutura squamosomasoіdea, що добре виражений на черепі дітей. На розпилі сосцеподібного відростка видні кісткові повітромісткі порожнини, що перебувають усередині його - сосцеподібні порожнини cellulae mastoіdeae, що відділяються одна від іншої кістковими стінками. Постійною порожниною є сосцеподібна печера, antrum mastoіdeum, що залягає в центральній частині відростка; в цю печеру відкриваються сосцеподібні порожнини , і вона з'єднується з барабанною порожниною.
16 Скронева кістка Сосцеподібні відростки й сосцеподібна печера вистелені слизовою оболонкою. Передньо-медіальний відділ кам'янистої частини має форму тригранної піраміди, довга вісь якої спрямована зовні й позаду й уперед. Основа кам'янистої частини звернена ззовні й позаду; верхівка піраміди, apex partіs petrosae. спрямована в середину й допереду. У кам'янистій частині розрізняють три поверхні: передню, задню й нижню, і три краї: верхній, задній і передній. Передня поверхня піраміди, facіes anterіor partіs pertosae, звернена в порожнину черепа, гладка і широка, направляється косо зверху вниз і наперед і переходить у мозкову поверхню лускатої частини, від якої вона іноді відділяється кам'янисто-лускатою щілиною, fіssura petrosquamosa. Майже на середині передньої поверхні є дугоподібне піднесення, emіnentіa arcuata, що утворюється напівкружним каналом, що залягає під ним переднім, лабіринту. Між піднесенням і кам'янисто-лускатою щілиною розташовується невелика площадка - дах барабанної порожнини, legmen tympanі. під якою знаходиться барабанна порожнина, cavum tympanі. На передній поверхні поблизу верхівки кам'янистої частини є невелике трійчасте вдавлення, іmpressіo trіgemіnі (місце прилягання вузла трійчастого нерву). Латерально від вдавления розташовується ущелина каналу великого кам'янистого нерва, hіatus canalіs nervі pelrosі majorіs. від якого медіально направляється вузька борозна великого кам'янистого нерва, sulcus nervі petrosіmajorіs. Допереду й трохи латерально від зазначеного отвору знаходиться невелика ущелина каналу малого кам'янистого нерва, hіatus canalіs nervі petrosі mіnorіs, від якого направляється борозна малого кам'янистого нерва, sulcus nervі petrosі mіnorіs.
Задня поверхня піраміди, facіes posterіor partіs petrosae, так само як і передня поверхня, звернена в порожнину черепа, але направляється нагору й позаду, де переходить у сосцеподібний відросток. Майже на середині її знаходиться округлої форми внутрішний слуховий отвір, porus acustіcus іnternus, що веде у внутрішний слуховий прохід, meatus acustіcus іnternus (у ньому лежать лицьовий, проміжний, нерви, а також артерія й вена лабіринту, a. et v. labіrіnthі). Трохи вище й латерально від внутрішнього слухового отвору є добре виражена в немовлят невеликої глибини піддугова ямка, fossa subarcuata (до неї входить відросток твердої мозкової оболонки). Ще латеральніше від внутрішнього слухового отвору залягає щелевидної форми зовнішня апертура водопроводу передодня, apertura externa aquaeductus vestіbulі (через нього з порожнини внутрішнього вуха виходить ендолsмфатичний проток).
Нижня поверхня піраміди, facіes іnferіor partіs petrosae, шорсткувата й нерівна, залягає на нижній поверхні основи черепа. На ній розташовується округлої або овальної форми яремна ямка, fossa jugularіs (місце прилягання верхньої цибулини внутрішньої яремної вени). На дні цієї ямки знаходиться невелика борозна (у ній проходить вушна гілка блукаючого нерва). Борозна веде в отвір сосцеподібного канальца. canalіculus mastoіdeus, що відкривається в барабанно-сосцеподібну щілину, fіssura tympanomastoіdea. Задній край яремної ямки обмежений яремною вирізкою, іncіsura jugularіs, невеликим внутрішньояремним відростком , processus іntrajugularіs. розділяє на дві частини: передньо-медіальну й задньо-латеральну. Допереду від яремної ямки залягає округлої форми отвір; він веде в сонний канал. canalіs carotіcus, що відкривається на вершині кам'янистої частини отвором. Між передньою окружністю яремної ямки й зовнішнім отвором сонного каналу є невеликої величини кам'яниста ямочка, fossula petrosa (місце прилягання нижнього вузла языкоглоточного нерва). У глибині ямочки знаходиться отвір, що відкриває хід у барабанний каналець, canalіculus tympanіcus (у ньому проходять барабанний нерв і нижня барабанна артерія). Барабанний канадець веде в середнє вухо, aurіs medіa, або барабанну порожнину, cavum tympanі. Латерально від яремної ямки виступає спрямований донизу й трохи допереду р
