Актуальная Медицина

Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. //crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки //allmedicine.ucoz.com/

Statistics

Онлайн всього: 75

Гостей: 75

Користувачів: 0

Чат

9. Особиста гігієна медичного персоналу
Розрізняють три рівні обробки (деконтаминації) рук: соціальний, гігієнічний і хірургічний.
Асептикою - комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікробів у рану. В основу асептики покладене правило: все, що стикається з раною (руки медичного персоналу, інструменти, перев'язувальний і шовний матеріал, операційна білизна, повітря в операційній та перев'язочній), має бути стерильним.
Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу. На шкірі рук міститься дуже багато мікробів. Вони є не лише на її поверхні, але й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікробів під нігтьовими пластинками. Тому нігті на руках у медичного персоналу мають бути коротко підстрижені. Осіб, які мають тріщини, садна, подряпини, задирки, мозолі, гнійнички та інші запальні процеси, не допускають до операцій. Щоб шкіра рук була еластичною та м'якою, її на ніч змащують вазеліном чи ланоліновим кремом. Обробку гнійних ран медична сестра повинна проводити в гумових рукавичках. Важливою передумовою стерильності рук є обов'язок хірурга, операційної сестри, акушерки оберігати свою шкіру від всіляких травм і забруднень.
Обслуговуючий персонал стаціонарів повинен мати комплект змінного робочого одягу, що слід зберігати в індивідуальних шафках. Медична сестра лікувального відділення повинна бути бездоганно охайна й акуратна. Края робочого одягу повинні повністю закривати особистий одяг. Волосся повинні повністю закриватися шапочкою. Змінне взуття - з нетканого матеріалу, доступного для дезінфекції. Знаходження в робочих халатах і взутті за межами лікувальної установи забороняється. Лікарі, медсестри, акушерки повинні обов'язково мити руки шляхом дворазового намилювання перед оглядом кожного пацієнта або виконанням процедур, а також після виконання "брудних" процедур (збирання приміщення, зміни білизни, відвідування туалету й т.д.
Показання для проведення гігієнічної антисептки
До та після контакту з інфекційними хворими ( хворі на СНІД, вірусний гепатит, дизентерію, стафілококову інфекцію
Після контакта з випорожненнями хворих (гній, кров, мокротиння, випорожнення, сеча)
До та після мануальних та інструментальних досліджень та втручань, не зв’язаних з проникненням в стерильні порожнини
після відвідувань в інфекційних стаціонарах та відділеннях
після відвідування туалету
перед відходом додому

Існує багато способів очистки шкіри рук. Метод Фюрбрінгера. Руки миють теплою проточною водою двома стерильними щітками (кожною по 5 хв.) з милом. Спочатку обробляють пальці, потім долоні, тильні поверхні кисті й передпліччя. Під час миття і змивання мильної піни руки тримають догори кистями. Після витирання рук стерильними серветками (спочатку кисті, а потім передпліччя) їх обробляють 3 хв. 70 % етиловим спиртом і 3 хв. — розчином дихлориду ртуті (1:1000). Нігтьові ложа змащують 5 % або 10 % розчином йоду спиртовим.
Альфельд дещо змінив метод Фюрбрінгера. Він виключив дихлорид ртуті, а натомість для фіксації бактерій, що метод Спасокукоцького — Кочергіна ґрунтується на розчиненні на поверхні та в порах шкіри жирів за допомогою лужного розчину аміаку і вимиванні разом з ними бактерій. Після миття під проточною водою з милом без щіток руки миють послідовно в двох тазах у свіжо приготованому 0,5 % розчині аміаку стерильними серветками по 3 хв. (мал. 3). Після просушування рук стерильними серветками або рушником їх протягом 5 хв. обробляють 96 % етиловим спиртом, а кінчики пальців змащують 5 або 10 % розчином йоду спиртовим.
Обробка рук первомуром (препарат С-4). Для приготування вихідного розчину змішують 171 мл 33 % розчину перекису водню і 69 мл мурашиної кислоти: Суміш розводять водою до 1 л і ставлять на 1 —1,5 год. в холодильник. Потім 120 мл вихідного розчину розводять водою до 5 л. Цього розчину достатньо для послідовної обробки рук 10 осіб. Розчин зберігають протягом 6—8 год. Обробляють руки первомуром у декілька етапів: 1) миття рук теплою проточною водою з милом без щіток протягом 1—2 хв.; 2) просушування рук рушником; 3) миття рук у тазу в приготованому розчині псрвомуру протягом 1—2 хв.; 4) просушування рук стерильним рушником або серветками.
При цьому методі не треба додатково обробляти шкіру рук антисептичними засобами.
Обробка рук діоцидом. У стерильний таз наливають дісцид (1:5000), в якому миють кисті й передпліччя стерильними серветками протягом 5 хв. Потім руки протирають 96 % етиловим спиртом.
В екстрених випадках користуються методами, які ґрунтуються лише на дубленні шкіри. Зокрема, можна застосувати обробку рук протягом 10 хв. 96 % етанолом або протягом З хв. 2 % розчином йоду спиртовим.
Однак усі згадані вище методи обробки рук не забезпечують абсолютної стерильності, тому після обробки рук рекомендується надягати рукавиці.

10. Антисептика - комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.
Проблема профілактики і лікування гнійних запальних процесів у сучасних умовах надзвичайно актуальна. Основними збудниками гнійних захворювань є стафілокок, кишкова паличка, протей, стрептокок, синьогкійна паличка, анаеробні бактерії та ін. У зв'язку зі змінами не лише видового складу, але й властивостей збудників, які визначаються високою вірулентністю і високою стійкістю до антимікробних засобів, нині асептику та антисептику слід розглядати у більш широкому значенні. При цьому необхідно передбачати не тільки засоби і методи запобігання інфікуванню ран і боротьби з мікробами, які потрапили в рану, але й методи запобігання гнійним ускладненням, що зумовлені хірургічним втручанням і впливом епідемічного середовища, в якому перебуває хворий.
Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи антисептики.
Головна мета фізичних методів антисептики полягає в створенні в рані несприятливих умов для розвитку бактерій і всмоктування токсинів та продуктів розпаду тканин. Це забезпечується зовнішнім дренажуванням інфікованої рани тампонами та дренажами, а також висушуванням ран за допомогою теплових і світлових процедур, зокрема опромінювання солюксом, кварцовою лампою тощо. Пластмасові й гумові дренажі використовують не лише для забезпечення відтоку ранового вмісту, продуктів розпаду тканин, мікробів та їх токсинів, але й для промивання гнійних порожнин антисептичними розчинами. Відтік ранового вмісту через дренажі може відбуватися пасивно (в пов'язку або посудину з антисептичним розчином) й активно (шляхом його аспірації за допомогою різних відсмоктувачів).
Механічна антисептика включає ряд механічних прийомів, які спрямовані на якнайшвидше (в перші години) видалення з рани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл, а разом з ними і мікроорганізмів, що потрапили в рану. З цією метою проводять ретельний туалет рани (гоління волосся, змащування шкіри навколо рани 5 % розчином йоду спиртовим, видалення сторонніх тіл) або первинна хірургічна обробка рани. Мертві тканини і згустки крові є поживним середовищем для бактерій, а сторонні тіла є їхніми джерелами. Механічні заходи антисептики, здійснені в перші години після поранення, сприяють видаленню переважної більшості бактерій з рани та їх загоєнню без нагноєння.
Хімічна антисептика забезпечує знищення мікробів у рані за допомогою різних антисептичних засобів. Антисептичні засоби мають бути бактерицидними або бактеріостатичними і не завдавати шкоди тканинам організму. Крім того, їхня дія не повинна послаблюватися при стиканні з живими тканинами.
Біологічні методи антисептики спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До біологічних антисептичних засобів належать антибіотики, ферменти, імунні сироватки. Антибіотики призначають лікарі за суворими показаннями. Медична сестра не має права самостійно призначати чи відміняти їх, але вона повинна знати властивості призначеного антибіотика, його дозу, шляхи введення, можливі ускладнення. Обов'язковою умовою для призначення антибіотика є визначення чутливості до нього мікроорганізмів. Доцільною є комбінація кількох препаратів з урахуванням їх синергізму і різних шляхів введення. Досить ефективною є комбінація антибіотиків з сульфаніламідами (сульфадимезин, норсульфазол, етазол, сульфадиметоксин, сульфатридазин, сульфален та ін), які мають широкий спектр дії.

12. Дезінфекція. Методи й засоби дезінфекції
Дезінфекція- це сукупність способів повного, часткового або селективного ( виборчого) знищення в навколишню людину середовищу потенційно патогенних для людини збудників інфекційних захворювань на об'єктах зовнішнього середовища з метою шляху передачі збудників інфекційних захворювань від джерела інфекцій до сприйнятливих людей. У цьому випадку гинуть тільки вегетуючі форми організмів, що забруднюють оброблювані поверхні. Розрізняють профілактичну й осередкову дезінфекцію. Профілактична дезінфекція здійснюється з метою попередження внутрішньо-лікарняних інфекцій. Осередкова дезінфекція ділиться на поточну, котра здійснюється у вогнищі інфекції, у постелі інфекційного хворого, проводиться багаторазово, і заключну дезінфекцію, що проводиться однократно, після ізоляції, госпіталізації в інфекційне відділення, видужанні або смерті хворого з метою повного звільнення інфекційного вогнища від збудників захворювання (у місті не пізніше чим через 6 годин, а в сільській місцевості - через 12 годин.
Методи й засоби дезінфекції
Механічні методи: вологе прибирання приміщень і обстановки, вибивання постільної білизни звільнення приміщення від пилу за допомогою пилососа, побілка й фарбування приміщень, миття рук.
Фізичні засоби й методи - сонячні промені й опромінення ультрафіолетовими випромінювачами, прасування гарячою праскою, прожарювання; спалювання сміття й предметів, що не мають цінностей; обробка окропом або нагрівання до кип'ятіння, пастеризація, тиндализа-ція (дробова пастеризація протягом 6-7 днів при 60°С, експозиція - 1 година); кип'ятіння; повітряний метод (сухо-жарової шафа при t = 120°С, експозиція 45 хвилин); паровий метод дезінфекції в спеціальних дезінфекційних камерах - пароповітряних або пароформалинових - у режимі 0,5 атм., t = 90°С, експозиція 30 хвилин. Сутність камерної дезінфекції полягає в прогріванні вмісту камер гарячим повітрям (пором) до певної температури й при надлишковому тиску, а при необхідності посилення впливу пари - у додатковому введенні в камеру формальдегіду (формаліну).
До хімічних методів дезінфекції відносяться: зрошення, протирання, повне занурення, розпилення. Хімічні засоби дезінфекції, що мають сильні окисні властивості, використовуються у вигляді водяних розчинів, емульсій, порошків і ін. До них відносяться : хлор-утримуючі, перекис водню (Н202), перманганат калію (КМП04), дезоксон-1 і ін. Комбіновані методи дезінфекції: пароповітряний (зволоженим повітрям при t = 110°С, тиску 0,5 атм., експозиції 20 хвилин); паро-формаліновий
Розрізняють наступні методи стерилізації: термічні методи; Уф-промені (ультрафіолетове опромінення повітря, перев'язних, процедурних, операційних); ультразвукова стерилізація інфрачервоним випромінюванням; хімічні методи стерилізації виробів з поліетилену, апаратури для штучної вентиляції легенів (ИВЛ), різних ендоскопів з волоконною оптикою (здійснюється розчинами дезінфікуючих засобів або газами); газова стерилізація (окис этилена, окис пропиляний, , їхньої суміші). Стерилізація виробів медичного призначення здійснюється в централізованих стерилізаційних відділеннях (ЦСО) ЛПУ.
Контроль якості передстерилізаційної обробки проводиться після передстерилізаційного очищення інструментів і інших предметів медичного призначення на сухих предметах у кількості 1% відпрацьованих інструментів. Застосовують наступні проби: амідопиринову (на кров), фенолфталеїнову (на залишки мийних засобів), азопірамову (на наявність крові, мийних засобів, іржі, білкових речовин). Азопірамова проба вважається позитивною, якщо колір реактиву змінився на синьо-фіолетовий, що свідчить про наявність крові на предметах. Буре фарбування свідчить про наявність хлор-утримуючих окислювачів, іржі. Рожеве фарбування свідчить про наявність мийного засобу з лужною реакцією.

13.Основні засоби дезінфекції
Основними засобами дезінфекції є що хлорвмісткі, кисневмісткі поверхнево-активні засоби, гуанидини, альдегидвмісткі, спирти, та фенолвмісткі засоби.
Хлорне вапно. Застосовується для знезаражування води, посуду, приміщень, випорожнень пацієнта, туалетів і т.д. у вигляді 0,5-10%-ных водяних розчинів і в сухому виді. Сухим хлорним вапном засипають тільки виділення пацієнта, залишки їжі, промивні води в співвідношенні 1:5 (200 м сухий хлорної перевелися на 1 л біологічних рідин).
Хлорамін-Б. Хлорамін-Б розчинний у воді, його розчини не псують і не знебарвлюють тканини. Гарячі розчини (50-60°С) хлораміну мають більше високу знезаражуючу дію.
Застосовується хлорамін для дезінфекції предметів медичного призначення, профілактичної й осередкової дезінфекції (кишкові, краплинні інфекції бактеріальної й вірусної етиології, туберкульоз, грибкові захворювання).
Гіпохлорид кальцію нейтральний. У лікувальних установах використається порошкоподібний гипохлорит кальцію білого кольору. Утвориться злегка мутний розчин, якому можна використати через 30 хв після приготування. Стійкий при зберіганні, мало виражені гігроскопічні
Хлоргексидин биглюконат (гибитан) (виробництво фірм Англії й Польщі). Прозорий 20%-ный розчин. Особливих умов зберігання не вимагає. Належить до класу так званих поверхнево-активних речовин. Добре розчинний у воді, спирті, не змінює своїх властивостей при тривалому зберіганні, має тривалий антимікробний ефект, має виражену дезодоруючу дію,не викликає явної корозії металів при короткочасному (2-3 хв) перебуванні інструментів у розчині.

Призначений для знезаражування хірургічного інструментарію, рук хірурга, медсестер, акушерок. Використається в якості лікувального, антисептичного засобу, а також для поточної й заключної дезінфекції.
Перекис водню (Н2О2) належить до групи окислювачів. Випускається промисловістю у вигляді водяного розчину 29-30%-ний концентрації за назвою пергідроль. Має сильно виражені бактерицидні властивості. Застосовується в 3-4%-ний концентрації, з експозицією від 80 до 180 хв із мийними засобами ("Прогрес" і ін.), дозволяють об'єднати процес хімічного знезаражування після відмивання крові з механічним очищенням, у результаті чого підсилюється дезінфікуючий ефект; 0,5%-ний концентрації з 0,5%-ним мийним засобом для предстерилизационной очищення при температурі 45- 50°С, експозиція 15 хв.
Розчини перекису водню зберігаються в темному, прохолодному місці, недоступному для загального користування. Сулії з пергідролем повинні мати кожух. Переносити обережно.

14.Методика приготовления дезинфекционных средств.
Методика готування дезінфекційних засобів.
1. Надягніть другий халат, клейончастий фартух, гумові рукавички, респіратор або маску, яка складається з 8 шарів
2. Візьміть 1 кілограм сухого хлорного вапна
3. Висипте суміш обережно в емальовану ємність, роздрібнітьїї дерев'яною лопаткою.
4. Перемішайте суміш й обережно вливайте холодну воду до відмітки10 літрів.
5. Закрийте кришкою й поставте на 24 години (протягом цього часу кілька разів перемішайте) для виділення активного хлору, утвориться матковий розчин.
6. Перелийте через 24 години отриманий розчин через 4 шари бинта (марлі) у ємкість з темного скла з маркуванням "10% розчин хлорного вапна".
7. Закрийте пробкою.
8. Поставте на етикетці дату приготування розчину, його концентрацію, свою посаду й прізвище.
9. Зніміть захисний одяг.
9.Вимийте руки з милом.
Примітка
1. Хлорвмісткі розчини готують у спеціальному приміщенні з гарною вентиляцією.
2.100% розчин можна зберігати 5-7 доби в темному місці.
3. Розчин необхідно зберігати в недоступному для пацієнта місці.
Розрахунок приготування робочих розчинів хлорного вапна
Приготування робочих розчинів хлорного вапна:
1.0. 5% - 500 млл 10% розчину хлорного вапна на 9,5 літра води;
2.11% - 1 літр 10% розчину хлорного вапна на 9 літра води;
3.22% - 2літри 10% розчину хлорного вапна на 8 літра води;
Робочий розчин хлораміну (готується перед застосуванням)
5.11% -10 м хлораміну на 990 мл води;
6.22% - 20 м хлораміну на 980 млл води;
7.33% - 30 м хлораміну на 970 млл води;
8.55% - 50 м хлораміну на 950 млл води.

15.Гігієна лікарняної білизни
Чиста білизна зберігається в спеціальній кімнати для білизни, що знаходиться у відділенні, а брудне - в окремому приміщенні, розташованому недалеко від відділення, у спеціальних ящиках або бачках. Уся білизна повинна мати мітку й штамп відділення. У кожному відділенні працює сестра-господарка, на якій лежить відповідальність за регулярну зміну білизни й своєчасне відправлення брудної білизни в пральню. Один раз в 7-10 днів проводиться лазневий день зі зміною білизни, але якщо у відділенні є важко хворі з мимовільним сечовипусканням або дефекацією, то сестра-господарка зобов'язана залишати молодшій медичній сестрі кілька комплектів чистої білизни для зміни при необхідності. Білизна, забруднена випорожненнями або кров'ю, замочують у у дезінфекційних розчинах, сушать і потім направляють у пральню.
У зв'язку з тим, що хворий більшу частину часу перебуває в ліжку, важливо, щоб вона була зручною й охайною, сітка - добре натягнутою з рівною поверхнею. Наматрацник варто частіше чистити й провітрювати, щоб видалити неприємний запах, а при необхідності дезінфікувати. Для хворих, що страждають нетриманням сечі й калу, на наматрацник по всій ширині кладуть клейонку й добре підгинають її краї для попередження забруднення ліжка Жінкам при рясних виділеннях з статевих органів підкладають клейонку, а зверху - підстилку, що міняють у міру потреби, але не рідше 1 рази в 2-3 дня. На наматрацник кладуть чисте простирадло, краї якого підвертають під матрац, щоб вона не скачувалася й не збиралася в складки
Нижня подушка повинна бути з пера, а верхня - з пуху. Їх кладуть таким чином, щоб нижня лежала прямо й видавалася небагато з-під верхньої, а верхня впиралася в стінку ліжка. Хворому дають ковдру з прострадлом, найкраще байкове, тому що воно добре провітрюється й дезінфікується; улітку можна давати легкі простирадла
Зміна постільної білизни проводиться регулярно, але не рідше одного разу в тиждень, після гігієнічної ванни. В окремих випадках зміна білизни виробляється додатково в міру необхідності.
У відділенні повинен бути запас білизни на добу. У жодному разі не можна сушити білизну на радіаторах центрального опалення й знову давати хворому. Брудну білизну збирають у клейончасті мішки й негайно виносять із палати. Змінювати постільну білизну, особливо важко хворим, повинна медична сестра за допомогою молодшої медичної сестри. При зміні постільної білизни лежачих хворих брудне простирадло складають або скачують валиком з боку голови й ніг і обережно видаляють. Чисте простирадло, скачану, як бинт, із двох сторін валиками, обережно підводять під хрестець хворого й потім розправляють у напрямку до голови й ніг. На простирадлі не повинне бути фляків, латок, складок. Можна міняти простирадло й інший спосіб: хворого пересувають на край ліжка , скачують брудне простирадло по довжині у вигляді бинта, на її місці розправляють чисте, на яке перекладають хворого, а на іншій стороні знімають брудне простирадло й розправляють чисте. Постільну білизну міняють дві медичні сестри з мінімальною витратою фізичних сил з боку хворого.
Зміна натільної білизни
Щоб зняти сорочку із хворого, медична сестра підводить руки під його поперек , захоплює краї сорочки й обережно підводить її до голови, потім піднімає руки хворого й скачану сорочку в шиї переводить через голову хворого, після чого звільняє руки. Надягають сорочку у зворотному порядку: спочатку рукава, потім перекидають сорочку через голову й розправляють під хворим. При ушкодженні руки у хворого спочатку знімають рукав зі здорової руки, надягають - спочатку на хвору руку.

16. Загальні основи догляду за важк Догляд за хворими, гіпургія (hypurgia),—це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування.
Догляд за хворими передбачає такі заходи: 1) створення гігієнічного оточення довкола хворого; 2) виконання призначень лікаря; 3) проведення різноманітних лікувальних процедур (постановка банок, накладання гірчичників, ін'єкції) ; 4) надання допомоги під час їжі, при різних фізіологічних відправленнях; 5) профілактика ускладнень, що можуть виникнути при незадовільному догляді за важкохворими (пролежнів, гіпостатичної пневмонії тощо); 6) проведення діагностичних маніпуляцій (збирання сечі, калу, дуоденального та шлункового вмісту); 7) спостереження за функціонуванням усіх органів та систем організму; 8) надання першої медичної (долі карської) допомоги (промивання шлунка, допомога при блюванні, запамороченні, штучне дихання, непрямий масаж серця тощо); 9) полегшення страждань хворого, заспокоювання, підбадьорювання, навіювання віри в одужання; 10) ведення медичної документації.
Таким чином, поняття «лікування» та «догляд за хворим» розмежовувати не варто, бо вони доповнюють одне одного і спрямовані до однієї мети. Медичні працівники повинні знати анатомію та фізіологію людини, найпростіші механізми розвитку патологічного процесу в організмі, його перебіг, можливі ускладнення, дію тієї чи іншої лікувальної процедури (банки, п'явки, клізми, ванни тощо), особливості особистої гігієни важкохворого, а також володіти такими вміннями: визначати найпростіші фізіологічні показники, що свідчать про стан хворого (пульс, артеріальний тиск, частоту дихання тощо);виявляти патологічні ознаки тієї чи іншої хвороби вміти виконувати різні гігієнічні заходи; кваліфіковано надати хворому екстрену допомогу; виконати найпростіші медичні маніпуляції: перемінити натільну та постільну білизну, подати судно, поставити банки, прикласти п'явки, зробити ін'єкцію тощо.
Для забезпечення важкохворим спокою і щоб не турбувати інших хворих, їх поміщають у палати на 1 або 2 місця з сигналізацією. Хворому забезпечують зручне положення в ліжку. Краще використовувати функціональне ліжко. Для запобігання пролежням хворому щодня перестеляють ліжко, перемінюють постільну білизну двічі на день. Простирадла, наволочки, сорочки мають бути без рубців, швів, застібок на поверхні, повернутій до тіла хворого. Під сідниці хворого по всій ширині ліжка підкладають клейонку, зверху її застеляють простирадлом, яке по всій довжині підгортають під матрац, щоб не збиралися складки. Після сечовипускання та дефекації обмивають та висушують промежину, щодня оглядають ділянку лопаток, сідниць, хребта тощо. При нетриманні сечі підкладають гумове судно. Якщо хворий не може мочитися самостійно, йому ставлять катетер.
Дуже важливим є забезпечення особистої гігієни важкохворих. .
Складним питанням є харчування важкохворих. Якщо хворий у змозі їсти самостійно, медична сестра допомагає йому в цьому, якщо такої можливості немає, застосовують штучне годування. Для боротьби з закрепом призначають фруктові соки, свіжий кефір, овочеві та фруктові пюре. їжа має бути легкозасвоюваною, напіврідкою, багатою на вітаміни.
Для забезпечення догляду за важкохворими організовують індивідуальний пост. Медична сестра весь час повинна знаходитися біля хворого, стежити за його станом, кольором шкіри, частотою пульсу та дихання, артеріальним тиском, характером виділень. Індивідуальний пост забезпечують необхідними засобами для догляду за важкохворими (поїльник, підкладне судно, грілка, сечоприймач, газовідвідна трубка тощо) та надання їм невідкладної допомоги. Догляд за шкірою у важкохворих
Знесилені важкохворі протягом тривалого часу позбавлені можливості приймати гігієнічні водні процедури. У той же час чистота шкіри є обов'язковою умовою видужання хворого, тому що шкіра виконує дихальну, захисну функції, бере участь у терморегуляції, обміні речовин.
Збереження пружності, м'якості шкіри сприяє нормальному функціонуванню сальних та потових залоз.
Значне виділення шкірного сала та поту призводить до забруднення .шкіри, до закупорювання її пор, що порушує дихальну функцію шкіри, її терморегуляцію. Крім цього, разом з салом та потом у шкірі скупчуються мікроорганізми, виникає свербіння шкіри, що веде до-утворення розчухів. Останні є вхідними воротами для проникнення інфекції в шкіру.
Таким чином, догляд за шкірою має деонтологічний аспект, покращує загальний стан хворого, запобігає гноячковим та грибковим ураженням, пролежням.
Хворі, які перебувають на-загальному режимі, при відсутності протипоказань можуть приймати ванну або душ щоденно, через день, але не рідше одного разу на тиждень.
Важкохворим туалет шкіри повинна проводити медична сестра Протирають шкіру рушником або ватним тампоном чи м'якою губкою, змоченими теплою водою або теплим розчином камфорного спирту чи оцту (1 столова ложка 9 % розчину на 1 склянку води). Особливу увагу приділяють закритим місцям, фізіологічним складкам. Після цього шкіру витирають сухим рушником.
Для покращання кровообігу шкіру добре розтирають до утворення гіперемії. Обов'язково досуха витирають фізіологічні складки, щоб запобігти утворенню мацерацій (під молочними залозами, пахвові, стегнові складки).

17.Гігієна важкохворих Умивання важкохворих, миття рук та ніг, миття волосся
Умивання важкохворих.
Вмивання важкохворого проводять не рідше Двох разів на добу, а при потребі й частіше. Обличчя протирають м'якою губкою або ватним тампоном чи м'яким рушником, змоченим теплою водою. Потім обличчя витирають сухим рушником.
Миття рук у важкохворих.
Руки у важкохворого миють не рідше трьох разів на добу, а при потребі й частіше. Для цього біля хворого ставлять миску, набирають у глечик теплої води і ллють її на руки хворого. Якщо хворий у змозі милити руки, то він це робить і змиває мило самостійно. Нерухомому хворому милить руки, та змиває мило правою рукою, а лівою рукою поливає руки хворого з глечика сама медична сестра.
Миття ніг у важкохворих
Хворі, які самостійно ходять, щовечора миють ноги з милом, у важкохворих це робить медична сестра Вона відгортає нижній кінець матраца, на сітку ліжка ставлять миску з теплою водою і занурює в неї ноги хворого. Намиленою губкою ретельно протирає І між фалангові проміжки, миє з милом інші ділянки ніг (до середини гомілки), сухим рушником витирає спочатку між фалангові проміжки, а потім усю поверхню ніг. При наявності грибкових уражень шкіри ніг ці місця протирають будь-якою протигрибковою маззю або розчином.
Догляд за волоссям у важкохворих.
При поганому догляді за волоссям, особливо у важкохворих, воно жирніє, з'являється лупа, можуть утворюватися ковтуни.
Розчісування хворого. Якщо хворий не в змозі самостійно розчісуватися, це повинна робити медична сестра двічі на день. У кожного хворого має бути свій гребінець. Коротке волосся розчісують від голови до його кінців, довге волосся розчісують поступово від його кінців до початку.
Миття волосся. Якщо волосся жирне, його миють один раз на тиждень, якщо волосся нормальне та сухе — один раз на 10—14 днів. Якщо хворий блював і забруднив волосся, його миють негайно або одразу ж після покращання .
Волосся у важкохворих миють у ліжку. Для цього підгортають головний кінець матраца під плечі хворого, під голову та плечі підкладають спеціальну підставку. Роблять це так, щоб голова хворого була піднятою та відкинутою назад. Під голову підставляють миску. Для миття волосся застосовують рідкий шампунь або кип'ячену воду з милом (мильну піну). На голову хворого ллють воду з глечика. Після миття волосся насухо витирають рушником та розчісують гребінцем за викладеною вище методикою.
Стригти волосся слід не рідше одного разу на місяць

Это важно.

Поиск

Реклама

Statistics

Нас смотрят

Ссылки.

Чат