ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ РАННІХ ТЕРМІНІВ
У ранні терміни діагноз вагітності встановлюють на
основі оцінки комплексу сумнівних та ймовірних ознак.
Сумнівні (гадані) ознаки з'являються у вагітних у
зв'язку із загальними змінами в організмі і проявляються суб'єктивними
відчуттями.
До них належать:
1) зміни смаку (відраза до певних видів страв -
жирних, м'ясних тощо, підвищена схильність до споживання кислої та солоної
їжі);
2) диспептичні розлади (нудота, частіше зранку,
блювання);
3) зміни нюху (відраза до запаху парфумів,
тютюнового диму тощо);
4) емоційна лабільність (зміни настрою,
дратівливість, збудження, депресія);
5) пігментація шкіри обличчя, білої лінії живота,
сосків, навколососкових ділянок.
Такі симптоми бувають не лише у вагітних, але й
при іншій патології, тому за ними можна тільки припустити про наявність
вагітності.
Ймовірні (вірогідні) ознаки - це об'єктивні зміни
з боку статевих органів і молочних залоз. До них належать:
1) припинення менструації;
2) збільшення молочних залоз і виділення молозива
із сосків;
3) ціаноз слизової оболонки піхви і шийки матки;
4) збільшення матки, розм'якшення в ділянці
перешийка, ущільнення матки під впливом механічного подразнення, асиметрія (що
зумовлено імплантацією плідного яйця).
Серед додаткових методів діагностики вагітності
ранніх термінів розрізняють біологічні, імунологічні, ехографічні та інші.
Суть біологічних та імунологічних методів полягає
у визначенні в біологічному матеріалі (плазмі крові та сечі) речовин,
специфічних для вагітності - зокрема гормону білкової природи, що синтезується
хоріоном - хоріонічного гонадотропіну (ХГ). Специфічна для вагітності бета -
субодиниця ХГ з'являється в крові в день імплантації бластоцисти, приблизно на
8-й день після овуляції. Кількість гормону досягає максимуму в крові на 60-70
день вагітності.
Біологічні методи:
1. Діагностика вагітності на нестатевозрілих мишах
за Ашгеймом-Цондеком. Базується на здатності ХГ викликати дозрівання фолікулів
в яєчниках нестатевозрілих мишей.
2. Діагностика вагітності на жабах-самцях за
Галлі-Майніні, оскільки ХГ має здатність стимулювати сперматогенез.
3. Імунологічні методи: грунтуються на реєстрації
імунологічних реакцій in vitro (фіксації комплемента, преципітації, гальмуванні
гемаглютинації) при взаємодії антигену (ХГ) з антитілом (середовища із
специфічними антитілами). Основними є:
1) тест із затримкою аглютинації;
2) радіоімунний аналіз;
3) ферментозв'язаний імуносорбентний аналіз.
Ультразвукове дослідження (УЗД)
Вагітність можна визначити на 5-6 -й тиждень від
1-го дня останньої менструації або з 4-го тижня при трансабдомінальній і з 3-го
при трансвагінальній ехоскопії.
У ранні терміни діагноз вагітності встановлюють на
основі оцінки комплексу сумнівних та ймовірних ознак.
Сумнівні (гадані) ознаки з'являються у вагітних у
зв'язку із загальними змінами в організмі і проявляються суб'єктивними
відчуттями.
До них належать:
1) зміни смаку (відраза до певних видів страв -
жирних, м'ясних тощо, підвищена схильність до споживання кислої та солоної
їжі);
2) диспептичні розлади (нудота, частіше зранку,
блювання);
3) зміни нюху (відраза до запаху парфумів,
тютюнового диму тощо);
Ймовірні (вірогідні) ознаки - це об'єктивні зміни
з боку статевих органів і молочних залоз. До них належать:
1) припинення менструації;
2) збільшення молочних залоз і виділення молозива
із сосків;
3) ціаноз слизової оболонки піхви і шийки матки;
1. Діагностика вагітності на нестатевозрілих мишах
за Ашгеймом-Цондеком. Базується на здатності ХГ викликати дозрівання фолікулів
в яєчниках нестатевозрілих мишей.
2. Діагностика вагітності на жабах-самцях за
Галлі-Майніні, оскільки ХГ має здатність стимулювати сперматогенез.
3. Імунологічні методи: грунтуються на реєстрації
імунологічних реакцій in vitro (фіксації комплемента, преципітації, гальмуванні
гемаглютинації) при взаємодії антигену (ХГ) з антитілом (середовища із
специфічними антитілами). Основними є:
1) тест із затримкою аглютинації;
2) радіоімунний аналіз;
3) ферментозв'язаний імуносорбентний аналіз.
Ультразвукове дослідження (УЗД)
Вагітність можна визначити на 5-6 -й тиждень від
1-го дня останньої менструації або з 4-го тижня при трансабдомінальній і з 3-го
при трансвагінальній ехоскопії.
