ПЕРЕДЧАСНЕ ВІДШАРУВАННЯ НОРМАЛЬНО РОЗТАШОВАНОЇ
ПЛАЦЕНТИ
Трапляється до народження плоду — під час
вагітності чи пологів (частіше у перший їх період). Частота цієї патології не
перевищує 0,3-0,5% усіх випадків вагітності, проте близько 30% випадків
летальних маткових кровотеч спричинені саме нею.
Факторами сприяння є захворювання, у патогенезі
яких істотну роль відіграє ураження мембран з підвищеною проникністю і ламкістю
капілярів: токсикоз вагітних, гломерулонефрит, гіпертонічна хвороба,
інфекційно-алергічний васкуліт. Найімовірніше, пусковим механізмом передчасного
відшарування є аутоімунні процеси (імунологічний конфлікт між материнськими і
плодовими тканинами), наслідком яких стає реакція відторгнення. У місці
відшарування утворюється рет-роплацентарна гематома, яка, в свою чергу, сприяє
подальшому відшаруванню плаценти. У міру наростання ретропла-центарної гематоми
кров просувається між плацентою й оболонками (з одного боку) і стінкою мати (з
іншого). При цьому (не завжди) може з'явитися зовнішня кровотеча
Клініка. Виникають больовий синдром, локальні
зміни у матці, геморагічний шок, порушення серцевої діяльності плоду, а при
тотальному відшаруванні настає його смерть.
Залежно від площі відшарування плаценти умовно
розрізняють легку, середньої тяжкості і тяжку форми захворювання.
Легка форма не супроводжується больовими
відчуттями і порушенням серцебиття плоду. Її виявляють переважно після пологів
при огляді плаценти (невелике втиснення на материнському боці плаценти,
заповнене темним згустком крові). Проте цю форму можна діагностувати й до
пологів за допомогою ультразвукового дослідження. Відшарування середньої
тяжкості, яке виникло під час вагітності, зумовлює появу болю у місці
відшарування. У цій самій ділянці визначають локальне напруження і болючість
матки. Під час пологів матка між переймами розслаблюється не повністю. Завжди
з'являються ознаки внутрішньоутробної гіпоксії плоду (різного ступеня
тяжкості). Зовнішня кровотеча спостерігається не завжди. При тяжкому ступені
відшарування жінка скаржиться на сильний, розпираючий біль у матці, відчуття
різкої слабості, запаморочення. При огляді виявляють такі ознаки захворювання:
блідість шкіри, холодний піт на обличчі; прискорення пульсу до 110-120 на 1
хв., слабке його наповнення і напруження, менші від норми показники
артеріального тиску, почащене дихання, задишку. Матка напружена (між переймами
не розслаблюється), асиметрична (є випинання). Серцебиття плоду відсутнє, або
спостерігаються виразні брадикардія і аритмія. З'являються незначні кров'янисті
виділення із статевих шляхів.
Диференціальну діагностику проводять з метою
розмежування відшарування плаценти, її передлежання і розриву матки. Велику
допомогу при цьому надає ультразвукове сканування.
При легкій формі (непрогресуюче відшарування) за
відсутності ознак гіпоксії плоду практикують активно-очікувальну
тактику (тобто ведення пологів через природні
пологові шляхи із ретельним наглядом за роділлею з метою недопущення
прогресуючого відшарування).
При прогресуючому відшаруванні (середньої тяжкості
і тяжкої форми), якщо пологові шляхи не підготовлені, то проводять кесарський
розтин в інтересах роділлі (тобто незалежно від того, чи є плід живим). У разі
виявлення множинних крововиливів у стінку матки та її гіпотонії
(матково-плацентарна апоплексія, або матка Кувелера) показана екстирпація.
При прогресуючому відшаруванні (якщо немає
геморагічного шоку) й наявності умов для швидкого розродження через природні
пологові шляхи припустиме ведення пологів через них. Якщо дитина ще жива, то в
її інтересах можна завершити пологи накладанням акушерських щипців чи ручним
виведенням плоду за тазовий кінець.
Після народження посліду (ручне відділення його
проводять тільки згідно з показаннями) необхідно ретельно контролювати стан
матки і кількість кров'янистих виділень. При гіпотонії матки (можливість
розвитку матково-плацентарної апоплексії) потрібно не пропустити момент для
своєчасного проведення її екстирпації. При розвитку геморагічного шоку і
синдрому ДВЗ проводять відповідну терапію.
