ПІЗНІЙ
ТОКСИКОЗ
Профілактика пізнього токсикозу має грунтуватися
на ранньому виявленні випадків розвитку гіпертензивного і
набряково-нефротичного гестозу та запобіганні пізньому гестозу шляхом корекції
виявлених порушень гомеостазу на доклінічному етапі розвитку ускладнень. До
груп підвищеного ризику відносять вагітних із:
1) хворобами серцево-судинної системи (гіпертонічна
хвороба, вади і хвороби серця, артеріальна гіпотензія); печінки і жовчовивідних
шляхів; нирок; органів системи дихання; центральної і вегетативної нервової
систем; ендокринної системи (цукровий діабет, ожиріння);
2) токсоплазмозом, лістеріозом;
3) професійними та побутовими шкідливостями;
4) обтяженим акушерським і гінекологічним
анамнезом (наявність токсикозу при попередніх вагітностях, раннього токсикозу в
спадковому анамнезі; юний і старший вік жінок, що народжують уперше; анемія
вагітних, багатоплідна вагітність, багатоводдя, ізоімунні конфлікти за
Rh-фактором і системою АВО).
Крім дуже складних і дорогих методів діагностики
пізнього токсикозу розроблені й ефективно використовуються прості скринінгові
тести для виявлення його доклінічних стадій:
1. Гемодинамічні проби:
а) вимірювання артеріального тиску на обох руках у
трьох статичних положеннях: лежачи на спині, лежачи на боці, сидячи. У
нормальних умовах систолічний тиск змінюється не більше ніж на
б) судинна асиметрія при вимірюванні тиску на обох
кінцівках перевищує і 10-
в) зменшення пульсового тиску до мм рт. ст. і нижче;
г) збільшення артеріального тиску на 30-40%
порівняно з вихідним рівнем.
2. Виявлення прихованих набряків:
а) позитивний симптом обручки;
б) збільшення об'єму гомілковостопного суглоба
понад
в) щотижневе зростання маси тіла, особливо після
30 тиж. вагітності, більше ніж на
Раціональна дієтотерапія має важливе значення у
превентивній терапії пізнього токсикозу. Кількість рідини обмежують до 1000 мл
(з урахуванням рідини, що міститься в овочах і фруктах), кухонної солі - до 3-
Водянка вагітних. У пізні терміни вагітності
інколи виникають незначні і несталі гіпостатичні набряки у вигляді пастозності
в ділянці ступень і гомілок. Якщо ця пастозність повністю зникає після
відпочинку, то вона не є водянкою вагітних. Для водянки вагітних характерна
поява стійких набряків на нижніх кінцівках, зовнішніх статевих органах, а в
тяжких випадках — у ділянці тулуба і обличчя. У більшості випадків водянка
виникає у другій половині вагітності і набряки розвиваються поступово.
Розрізняють 4 ступені поширення набряків:
І - набряки нижніх кінцівок;
II - набряки нижніх кінцівок і стінки живота;
III - набряки нижніх кінцівок, стінки живота й
обличчя;
IV - загальний набряк.
V другій половині вагітності наростання маси тіла
не повинно перевищувати 200-
Змін у діяльності серця, печінки, нирок та інших
органів не спостерігається. Артеріальний тиск не підвищується. Загальний стан
хворої не погіршується, лише при значних набряках з'являються скарги на
відчуття важкості, втомлюваність, спрагу. Приблизно у 20% вагітних при
недотриманні режиму водянка може перейти у нефропатію.
Лікування полягає в обмеженні
споживання рідини (до 700-800 мл на добу) і кухонної солі (3-
Нефропатія вагітних.
Характерна тріада симптомів: набряки, підвищення
артеріального тиску, наявність білка в сечі (протеїнурія). Однак нерідко
спостерігаються не три, а дві зазначені ознаки. Постійним проявом нефропатії
вагітних є підвищення артеріального тиску, що виникає внаслідок порушення
нервової регуляції судинної системи. У хворих на нефропатію, в яких до
вагітності відзначалася артеріальна гіпотензія, підвищення артеріального тиску
інколи проявляється тим, що він досягає нормального рівня. У таких випадках
симптомом нефропатії є підвищення артеріального тиску на 20-
Протеїнурія також належить до найхарактерніших
ознак нефропатії. Спочатку в сечі з'являються сліди білка, з наростанням
токсикозу протеїнурія збільшується. При тривалому спазмі судин нирок
відбувається зміна їх трофіки і, крім протеїну, в сечі з'являються гіалінові,
зернисті і навіть воскоподібні циліндри.
Розрізняють 3 ступені нефропатії.
І ступінь - артеріальний тиск не перевищує 150/90
мм рт. ст., пульсовий - не менший ніж
II ступінь - артеріальний тиск до 170/110 мм рт.
ст., пульсовий - не менший ніж
Ill ступінь - артеріальний тиск перевищує 170/110
мм рт. ст., пульсовий - менший від
Нефропатія частіше виникає у першовагітних в
останні місяці вагітності. Якщо нефропатія почалася рано і перебіг її тривалий,
то можливий перехід у прееклампсію та еклампсію. Спостерігається відставання
розвитку плоду (гіпотрофія). Пологи нормальні або ускладнені (асфіксія плоду,
аномалії пологової діяльності, кровотечі).
Лікування проводять у відділенні патології
вагітних. Терапію водянки вагітних, нефропатії І та II ступенів проводять у
загальних палатах акушерського відділення, а лікування нефропатії III ступеня,
прееклампсії і еклампсії - тільки у спеціально обладнаних палатах інтенсивної
терапії або в реанімаційному блоці.
Обов'язковим при лікуванні всіх форм токсикозу
вагітних є створення лікувально-охоронного режиму: повноцінний відпочинок, сон
і лікарські засоби, які призначають залежно від ступеня тяжкості захворювання
(мікстури Павлова, Шарко, настойки кропиви собачої, валеріани, тріоксазин,
реланіум, дроперидол). Основні принципи дієтотерапії такі самі, як при
субклінічних формах гестозів, однак розвантажувальні дні є обов'язковими (2 рази
на тиждень з обмеженням рідини до 800-1000 мл на добу). Лікування пізніх
гестозів слід розпочинати з корекції макро- і мікрогемодинаміки шляхом
призначення препаратів гіпотензивної дії, які усувають ангіоспазм і
нормалізують мікроциркуляторний кровообіг. Засоби спазмолітичної дії мають
виразні гіпотензивні властивості і діють безпосередньо на гладенькі м'язи
судинної стінки (но-шпа - 2-4 мл 2% розчину, апрофен - 2 мл 1% розчину,
папаверину гідрохлорид - 2 мл 2% розчину внутрішньом'язово, платифіліну гідротартрат
-1-2 мл 0,2% розчину 2 рази на день підшкірне, дибазол - 2-4 мл 1% розчину
внутрішньом'язово або внутрішньовенне, галідор у таблетках або 2 мл 2,5%
розчину внутрішньом'язово, еуфілін -10 мл 2,4% розчину на розчині глюкози
внутрішньовенне). Зазначені засоби діятимуть ще ефективніше, якщо їх
застосовувати водночас з L-адреноблокаторами (тропафен - 1 мл 2% розчину
внутрішньом'язово або 1 % розчину внутрішньовенне кра-пельно з розчином
глюкози, піроксикам - 1 мл 1% розчину внутрішньом'язово). При тяжких формах
токсикозу вживають стугерон по 25 мг 3 рази на день (поліпшує мозковий
кровообіг). З метою дегідратації вводять внутрішньовенне крапельне (до 20
крапель на 1 хв.) 300 мг компламіну або 150 мг трента-лу, розведеного у 300 мл
реополіглюкіну або 10% розчину глюкози. Для поліпшення мікроциркуляції в
матково-плацентарному комплексі застосовують курантил по
Ліквідації гіпопротеїнемії досягають уведенням
білкових препаратів (альбумін - 100 мл 20% розчину внутрішньовенне або суха
плазма - по 100-150 мл 2 рази на тиждень) і розчинів амінокислот (альвезин,
амінон). Інфузійна терапія при пізньому токсикозі повинна проводитися під
контролем об'єму циркулюючої крові, гематокриту, добового діурезу. При значних
набряках проводять збалансований форсований діурез: манітол - 200-250 мл 20 %
розчину внутрішньовенне з розрахунку 1-
Прееклампсія. До артеріальної гіпертензії,
набряків і про-теїнурії приєднуються біль голови, відчуття тиснення в ділянці
лоба і потилиці, розлади зору (пелена перед очима, миготіння мушок),
загальмованість або збудження, що є наслідком підвищення внутрішньомозкового
тиску і набряку мозку. Інколи з'являється біль під грудьми. Зростають кисневе
голодування і ацидоз. Можливі крововиливи у головний мозок та інші
жит-тєвоважливі органи, передчасне відшарування плаценти, внутрішньоутробна
смерть плоду.
Лікування проводять так само, як при еклампсії.