Передракові захворювання
шийки матки
Рішенням Комітету експертів ВООЗ (1973) усі передпухлинні стани шийки матки
об'єднані терміном «дисплазія». Крім власне дисплазії, до цієї групи входять
також лейкоплакія з атипією клітинних елементів, ерит-роплакія та аденоматоз.
Існує багато синонімів дисплазії: атипія, атипова гіперплазія, базальноклітинна
гіперплазія, цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (CIN) та ін. До факторів
ризику виникнення дисплазій, а отже і раку шийки матки, зараховують: ранній
початок статевого життя, часту зміну статевих партнерів, посттравматичні зміни
шийки матки внаслідок абортів та пологів, інфікування організму вірусами HPV та
VHS-2, зміну гормональної рівноваги (гіперестрогенія), вплив шкідливих факторів
виробництва та екології. Захворювання найчастіше виявляють у жінок після 30
років. За локалізацією диспластичні зміни у молодих пацієнток виникають у
ділянці ектоцервікса, а у жінок клімактеричного віку — в цервікальному каналі,
що пов'язано з міграцією перехідної зони.
Дисплазія
Дисплазія, за визначенням ВООЗ, — це патологічний процес, при якому в
частині товщі епітеліального шару з'являються клітини з різним ступенем атипії,
що характеризуються порушенням процесів диференціювання, росту, дозрівання та
відторгнення.
За ступенем ураження епітелію, ступенем клітинної атипії та збереження
архітектоніки епітеліального шару виділяють три ступені дисплазії:
• слабку (CIN І);
• середню (CIN II);
• тяжку, або виражену (CIN III).
При CIN І гіперплазія та атипія клітин базального типу займає 1/3 товщини
епітелію, при CIN П зміни захоплюють близько половини товщини слизової, при CIN
III — уражений весь епітелій або не менше його 2/3 (рис. 120). Виражена атипія
поверхневих шарів розцінюється як важкий ступінь.
При кольпоскопії виділяють такі види змін епітелію:
• поля дисплазії:
а) поля гіперплазії багатошарового плоского епітелію;
б) поля метаплазії циліндричного епітелію.
• папілярна зона дисплазії:
а) папілярна зона гіперплазії багатошарового плоского епітелію;
б) папілярна зона метаплазії циліндричного епітелію;
в) передпухлинна зона трансформації.
Діагностика. Цитологічне дослідження мазків виявляє у
хворих клітини базального та парабазального шарів з ознаками дискаріозу.
Гістохімічні дослідження у хворих на дисплазію показали різке
зниження кількості глікогену в клітинах аж до повної його відсутності, зміни
активності тканинних ферментів.
Цитогенетичні дослідження свідчать, що при цій патології
з'являються клітини з тетраплоїдним та пентаплоїдним набором хромосом.
За допомогою електронної мікроскопії виявили різноманітні морфологічні
зміни. При слабкій та помірній дисплазії рельєф шийки матки більш горбистий,
видно велику кількість десквамованих клітин, проте вигляд поверхні епітелію ще
близький до норми. Для тяжкої форми дисплазії характерна значна горбистість
рельєфу, інтенсивна десквамація, відсутність мікро-валиків та чітких меж
клітин, поверхня клітин вкрита безладно розміщеними ворсинками, у багатьох
клітин «лиса».
Для верифікації діагнозу необхідна прицільна біопсія з наступним
гістологічним дослідженням
Перехід дисплазії в рак in situ відмічають у 40-60% хворих. Час, необхідний
для малігнізації CIN І, становить приблизно 5-6 років, а при CIN III — близько
року.
