Регуляція менструального циклу
Інтегративний
контроль репродуктивної функції жінки здійснюється за допомогою комплексу: кора
головного мозку — гіпоталамус, що є складною біологічною системою,
морфологічним субстратом якої є сітка нервових клітин і волокон, в якій
біогенні аміни, стероїди й простагландини здійснюють рецепцію, трансляцію та
трансмісію сигналів з навколишнього середовища і власного організму. Ця система
має 5 рівнів і діє за принципом зворотного зв'язку, за яким структури більш
високого рівня регулюють нижчі
V рівень — надгіпоталамічні
церебральні структури. У регуляції менструального циклу бере участь кора головного мозку. При
стресових ситуаціях, при зміні клімату спостерігаються порушення овуляції та
розлади менструального циклу. Причинами цих порушень є зміна синтезу та
рецепції нейротрансміттерів у нейронах мозку.
Сприймаючи
інформацію із зовнішнього середовища та інтерорецеп-торів через систему
нейротрансміттерів, структури центральної нервової системи надсилають імпульси
у нейросекреторні ядра гіпоталамуса.
IV рівень — гіпофізотропна зона гіпоталамуса. Ядра
гіпоталамуса продукують специфічні нейрогормони, які мають стимулюючий вплив на
гіпофіз — ліберини — та гальмівний — статини. У вентромедіальних, аркуатних та
дорсомедіальних ядрах гіпоталамуса синтезуються гіпофізотропні гормони:
люліберин — рилізінг-гормон, що стимулює виділення лют-ропіну (ЛГ); фоліберин —
рилізінг-гормон, що стимулює виділення передньою часткою гіпофіза фолітропіну
(ФСГ). Люліберин виділений і синтезований, виділити і синтезувати фоліберин
досі не вдалося. Гонадотропні ліберини позначають ГТ-РГ (гонадотропні
рилізінг-гормони), оскільки цей реалізуючий фактор стимулює виділення передньою
часткою гіпофіза як лютеїнізуючого, так і фолікулостимулюючого гормонів.
Секреція ГТ-РГ
здійснюється гіпоталамусом у пульсуючому режимі (викид відбувається з
інтервалом близько години — цирхоральний ритм), що є сумою біологічних ритмів:
на індивідуальний базовий ритм накладається 28-денний циркатригантний
(місячний) ритм за фазами менструального циклу та добовий (циркадний) ритм.
Сітка нейронів,
що секретують ГТ-РГ, є у медіально-базальному та передньому відділі
гіпоталамуса. У серединній еміненції мозку із закінчень нейронів виділяються
"краплі" цього нейросекрету. Через систему портальних судин він
потрапляє у передню частку гіпофіза (трансгіпофізар-ний шлях). Інший шлях —
парагіпофізарний — через вени, що впадають у синуси твердої мозкової оболонки,
а звідти — у загальний кровоток.
Окрім ГТ-РГ,
виділені також гіпоталамічні гормони, що є пролактино-вими рилізінг-факторами
та інгібуючі субстанції, основною з яких є дофа-мін. Пролактин-інгібуючі
фактори секрету є ту бероінфундибулярний відділ гіпоталамуса.
Зворотний зв'язок
(вплив на гіпоталамус стероїдних гормонів, зокрема естрадіолу) здійснюється
через вертебральні артерії. В аркуатному ядрі є рецептори естрадіолу, і від
його рівня у крові залежить частота пульсуючих викидів ГТ-РГ.
III рівень — передня частка гіпофіза (аденогіпофіз).
Аденогіпофіз виділяє гонадотропні гормони: фолікулостимулюючий гормон,
лютеїнізуючий гормон, пролактин; інші тропні гормони: тиреотропний,
соматотропний, адренокортикотропний, ліпотропний.
Фолікулостимулюючий
гормон (фолітропін) утворюється базофільними клітинами периферичних ділянок
передньої частки гіпофіза, за хімічною будовою — глікопротеїд. Він викликає
проліферацію клітин зернистого шару фолікула і секрецію фолікулярної рідини.
Лютеїнізуючий
гормон (лютропін) секретують базофіли, розміщені у центральній частині
аденогіпофізу. Гормон сприяє овуляції та трансформації фолікула в жовте тіло.
Пролактин за
будовою є поліпептидом. Він протилежний за функцією до синергістів фолітропіну
і лютропіну: впливає на ріст і розвиток молочних залоз, викликає секрецію
молока, має трофічний вплив на органи-мішені.
II рівень репродуктивної системи — яєчники. Яєчники є органом-мішенню для гормонів
гіпофіза. Основною анатомо-фізіологічною структурою кори яєчника є фолікули. У
новонародженої дівчинки яєчник містить 1-2 млн. статевих клітин — ооцитів.
Ооцити оточені шаром клітин із специфічними функціями — гранульозних клітин.
Така структурна одиниця називається примордіальним фолікулом. Він оточений
базальною мембраною — гемато-фолікулярним бар'єром, який захищає ооцит від
неконтрольованих впливів.
Наступна стадія
розвитку — перетворення примордіального фолікула у первинний. Гранульозні
клітини, активно розмножуючись, продукують мукополісахарид, який утворює
навколо ооцита спеціальну блискучу оболонку — виникає другий захисний бар'єр.
Одночасно з проліферацією гранульозних клітин текальні клітини строми утворюють
два шари — внутрішній (theca intema), що прилягає до базальної мембрани і має
гормональну секреторну активність, та зовнішній (theca extema). Первинний
фолікул перетворюється в антральний — порожнинний (між яйценосним горбком та
пристінковими гранульозними клітинами утворюється порожнина — антрум).
Завершальною стадією розвитку фолікула є домінуючий, або преовуляторний,
фолікул. Антральні фолікули можуть перетворюватись у домінуючі з наступною
овуляцією або зазнавати атрезії (дегенерації). З 400 000 фолікулів яєчника
дівчинки пубертатного віку теоретично дозріває близько 200, усі інші
дегенерують.
Упродовж
менструального циклу дозріває лише один фолікул.
