Бімануальне (вагінально-абдомінальне) дослідження. Великим та вказівним пальцями лівої руки
розводять малі та великі статеві губи. Середній та вказівний пальці правої руки
вводять у піхву, безіменний палець та мізинець притиснуті до долоні, а великий
— повернутий до лобка. Якщо вагіна вузька, дослідження проводять одним пальцем.
Пальці при введенні у вагі-ну треба проводити по задній її стінці, щоб не було
неприємних відчуттів від подразнення найбільш чутливих ділянок — передньої
стінки вагіни, клітора, ділянки сечовипускального каналу. Вводячи пальці у
вагіну, оцінюють таке: наявність чи відсутність болючості, ширину отвору входу
у вагіну (у жінок, які живуть статевим життям, два пальці входять вільно).
Натискаючи на м'язи тазового дна, визначають їх тонус, стан промежини.
Поступово
просуваючи пальці у глибину вапни, визначають її довжину, ширину, здатність до
розтягнення, складчастість, ступінь зволоженості, наявність перегородок,
пухлин, рубців, звужень. Звертають увагу на глибину склепінь, наявність чи
відсутність болючості, нависання, вкорочення. Після цього пальпують шийку
матки, оцінюють її форму (циліндрична, конічна, деформована), величину (недорозвинена,
нормальної величини чи гіпертрофована), наявність чи відсутність розривів, стан
зовнішнього вічка (відкрите, закрите, деформоване), консистенцію (щільна,
склерозована, розм'якшена, неоднорідної консистенції), наявність пухлин,
відношення шийки до осі таза. Потім пальці розміщують у передньому склепінні,
шийку матки відтискають назад. Зовнішньою рукою обережно натискають на передню
черевну стінку в напрямку до пальців, що введені у вагіну. Таким чином, матка
буде знаходитись між пальцями зовнішньої та внутрішньої рук. Якщо матка
відхилена назад, то внутрішні пальці розміщують у задньому склепінні.
Матка розміщена в
тазі таким чином, що тіло й шийка її утворюють кут, відкритий допереду
(anteflexio), а вся матка нахилена теж дещо наперед (anteversio). Вона
достатньо рухома при спробі зміщення. Підвищена рухомість матки спостерігається
при опущеннях та випадіннях її за рахунок недосконалості зв'язкового апарату.
Обмежена рухомість — за наявності у малому тазі спайкового процесу,
інфільтратів.
Досліджуючи
матку, визначають її величину (в жінки, яка не народжувала, вона менша, ніж у
тієї, яка народжувала). Зменшення матки буває при генітальному інфантилізмі, в
менопаузі. Збільшеною матка може бути при вагітності, пухлинах. Форма матки в
нормі подібна до груші, сплющеної в передньо-задньому напрямку, при вагітності
вона може бути асиметрична за рахунок випинання ділянки, де відбулась
імплантація, при субсерозній фіброміомі — горбкувата. Консистенція матки,
зазвичай, туго-еластична, болючості при дослідженні матки в нормі не буває.
Після дослідження
матки пальпують її придатки. Для цього руки переміщують убік від матки. Труби в
нормі не промацуються. Яєчники вдається пропальпувати у вигляді еластичних
неболючих утворів. Вони рухомі й досить чутливі. Незмінені зв'язки матки та
яєчників не визначаються. У пара-метрії немає болючості, інфільтрації.
Ректально-абдомінальне
дослідження. У
дівчат, а також при атрезії чи стенозі вагіни, проводять ректально-абдомінальне
дослідження. Цим методом можна скористатись для більш детального обстеження
тазових органів при пухлинах. Обстеження проводять, вводячи вказівний палець у
пряму кишку. Зовнішню руку, як і при попередньому дослідженні, розміщують на
передній черевній стінці над лобком. Пальпують вагінальну частину шийки матки,
яка безпосередньо прилягає до передньої стінки прямої кишки, визначають її
величину, рухомість, потім обома руками пальпують матку, придатки,
крижово-маткові зв'язки, параметри.
Додаткові методи обстеження
До них належать:
бактеріоскопічне дослідження (мазки на ступінь чистоти), цитологічне
дослідження піхвових мазків, бактеріологічне дослідження, методи функціональної
діагностики, кольпоскопія, біопсія, зондування матки, діагностичне фракційне
вишкрібання слизової оболонки цервікального каналу і порожнини матки з
наступним гістологічним дослідженням, пункція заднього склепіння, пертубація та
гідротубація. Використовують також рентгенологічні методи дослідження —
гістеросальпінгографію, пельвіграфію та біконтрастну пельвіграфію. З
ендоскопічних методів у гінекології застосовують кольпоскопію, гістероскопію,
лапароскопію та кульдоскопію. Набуло поширення ультразвукове дослідження. Ці
методи використовують для уточнення діагнозу, а цитологічне дослідження — в
обов'язковому порядку в жінок, які проходять профілактичні огляди.
Для проведення
додаткових методів обстеження медична сестра чи акушерка готує жінку, необхідні
інструменти (дзеркала, набори для вишкрібання, ложечки для взяття мазків). У
випадку проведення вишкрібання, біопсії медсестра повинна приготувати посудину
з 10 % розчином формаліну для фіксації тканини. Важливе значення має правильне
оформлення направлень матеріалу на дослідження.
Взяття мазків на
ступені чистоти піхви, гонорею, онкоцитологічне дослідження, «гормональне
дзеркало».
