Актуальная Медицина

Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. //crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки //allmedicine.ucoz.com/

Statistics

Онлайн всього: 90

Гостей: 90

Користувачів: 0

Чат

71Вітамін С (аскорбінова кислота, антискорбутний вітамін).
Хімічна будова. Вітамін С являє собою лактон кислоти зі структурою, близькій структурі L-глюкози. Завдяки навності двох асиметричних атомів вуглецю в положеннях 4 і 5 аскорбінова кислота утворить чотири оптичних ізомери й два рацемати
За хімічною структурою аскорбінова кислота являє собою лактон кислоти зі структурою, близькій структурі L-глюкози; остаточна будова вітаміну С було встановлено після синтезу його з L-ксилози. Аскорбінова кислота належить до сильних кислот; кислий характер її обумовлений навністю двох зворотньо диссоційованих енольних гідроксилів в 2-го й 3-го вуглецевих атомів.

L-дегідроаскорбінова кислота L- аскорбінова кислота

В організмі він, ймовірно, є кофактором в реакції гідроксилювання проліну в оксипролін і лізину в оксилізин при синтезі колагену, однак механізм цього процесу нез’ясований. Відомо, що для цієї реакції необхідні також Fe2+ і a-кетоглутарова кислота. При нестачі вітаміну С виникає хвороба цинга, при якій спостерігається розпушення ясен, порушення цілісності капілярів, випадіння зубів, хворобливі явища в суглобах. Причинами всіх цих змін є порушення просторової структури колагену і хондроїтинсульфату. Прояви цинги стають помітними через місяць після початку обмеження раціону. Вітамін С також бере участь в реакціях гідроксилювання при синтезі гормонів наднирників, зокрема адреналіну, стероїдів, які мають антистресорну дію, завдяки чому, очевидно, підвищує опірність організму.
Вітамін С забезпечує в організмі відновлений стан реактивних SH-груп ферментів, йонів заліза, він необхідний для окисного розпаду гемоглобіну і тирозину в тканинах. Вітамін С, поряд з вітаміном Е, вважається природним антиоксидантом.

У людини при недостатності вітаміну С також відзначаються зниження маси тіла, загальна слабість, задишка, болю в серце, серцебиття. При цинзі в першу чергу дивується кровоносна система: судини стають тендітними й проникними, що служить причиною дрібних крапкових крововиливів під шкіру - так званих петехій; часто відзначаються крововиливи й кровотечі у внутрішніх органах і слизових оболонках. Для цинги характерна також кровоточивість ясен; дегенеративні зміни з боку одонтобластів і остеобластів приводять до розвитку карієсу, розхитуванню, розламуванню, а потім і випаданню зубів. У хворих цингою спостерігаються, крім того, набряк нижніх кінцівок і болю при ходьбі.
Біологічна роль. Вітамін С, найімовірніше , бере участь в окислювально-відновних процесах, хоча дотепер не виділені ферментні системи, до складу простетичних груп яких він входить. Припускають, що вітамін С бере участь у реакціях гідроксилювання проліну й лізину, при синтезі колагену, синтезі гормонов кори наднирників (кортикостероїдів), амінокислоти триптофану й, можливо, в інших реакціях гідроксилювання. Є докази необхідності участі вітаміну С у окисному розпаді тирозину й гемоглобіну в тканинах.
Поширення в природі й добовій потребі. Вітамін С ставиться до широко розповсюдженого в природі вітамінам. Найбільш важливими джерелами його для людини служать продукти рослинного походження (овочі й фрукти). Багато вітаміну С у перці, салаті, капусті, хроні, кропі, ягодах горобини, чорної смородини й особливо в цитрусові (лимон). Картопля також ставиться до основних повсякденних джерел вітаміну С, хоча містить його значно менше. З нехарчових джерел багаті вітаміном шипшина, хвоя, листи чорної смородини, екстракти з яких можуть повністю задівольнити потреби організму. Добова потреба у вітаміні С для людини становить 75 мг.
72.Вітамін Р (рутин, цитрин; вітамін проникності) виділений в 1936 р. А. Сент-Д`єрді зі шкірки лимону.
Під терміном "вітамін Р", що підвищує резистентність капілярів (від лат. permeabіlіty - проникність), поєднується група речовин з подібною біологічною активністю: катехини, халкони, дигідрохалкони, флавини, флавонони, флавони, флавоноли й ін. Всі вони мають Р-вітамінної активності, і в основі їхньої структури лежить дифеніл-пропановий вуглецевий "кістяк" хромону або флавону. Цим пояснюється їхня загальна назва "биофлавоноїди". Приводимо структуру рутину, виділеного з листів гречки:
При недостатності биофлавоноїдів або відсутності їх у їжі в людей і морських свинок підвищується проникність кровоносних посудин, що супроводжується крововиливами й кровотечами; у людей відзначаються крім того, загальна слабість, швидка стомлюваність і болю в кінцівках.

Вітамін Р бере участь в окисно-відновних процесах в організмі. Відомо, що його дія узгоджена з дією вітаміну С, ймовірно, завдяки спряженій дії в окисно-відновних процесах.
Біологічна роль. Биофлавоноїди стабілізують основну речовина сполучної тканини шляхом інгибірування гіалуронідази, що підтверджується даними про позитивний вплив Р-вітамінних препаратів, як і аскорбінової кислоти, у профілактиці й лікуванні цинги, ревматизму, опіків і ін. Ці дані вказують на тісний функціональний зв'язок вітамінів С та Р в окислювально-відновних процесах організму, що утворюють єдину систему. Про цьому побічно свідчить про лікувальний ефект, надаваний комплексом вітаміну С и біофлавоноїдів, названий аскорутином.
Основними джерелами вітаміну Р для дорослої людини є ті ж рослинні продукти харчування (зокрема , овочі й фрукти), у яких утримується багато вітаміну С. Вітамінна промислівість випускає ряд препаратів з Р-витамінною активністю: чайні катехини, рутин, кверцетин, гесперидин, нарингил і ін. Добова потреба у вітаміні Р не встановлена.

73.Фолієва кислота

Фолієва (птероїлглутамінова) кислота (фолацин) залежно від виду тварин або штаму бактерій, для нормального росту в присутності цього харчового фактора, називалася по-різному: фактора росту L. caseі; вітамін М, необхідний для нормального кровотворення в мавп; вітамін Вс, фактор росту курчати (індекс "з" від англ. chіcken - курча). В 1941 р. фолієва кислота була виділена із зелених листів рослин, у зв'язку із чим і одержала свою остаточну назву (від лат. folіum - аркуш). Ще до встановлення хімічної будови фолієвої кислоти було показано, що для росту деяких бактерій необхідна присутність живильної параамінобензойної кислоти. Додавання структурних аналогів її, зокрема сульфаніламідних препаратів, навпаки, гальмувало ріст бактерій. У цей час установлено, що це ростстимулююча дія параамінобензойної кислоти обумовлено включенням її до складу більш складно побудованої молекули фолієвої кислоти.
Фолієва кислота складається із трьох структурних одиниць: залишку 2-аміно-4-окси-6-Метилптеридина (І), параамінобензойной (ІІ) і L-глутамінової (ІІІ) кислот:
Фолієва кислота обмежено розчинна у воді, але добре розчинна в розведених розчинах спирту; має характерні спектри поглинання в УФ-області спектру. Недостатність фолієвої кислоти важко викликати навіть у тварин без попереднього придушення в кишківнику росту мікроорганізмів, які синтезують її в необхідних кількостях; авітаміноз звичайно викликають введенням антибіотиків і згодівуванням тваринам їжі, позбавленої фолієвої кислоти. В мавп фолієва недостатність супроводжується розвитком специфічної анемії; у пацюків спочатку розвивається лейкопенія, а потім анемія. У людини спостерігається клінічна картина макроцитарної анемії, дуже схожа на прояви пернициозної анемії - наслідку недостатності вітаміну В12, хоча порушення нервової системи відсутні. Іноді відзначається діарея. Є докази, що при недостатності фолієвої кислоти порушується процес біосинтезу ДНК у клітках кісткового мозку, у яких у нормі здійснюється еритропоэз. Як наслідок цього в периферичній крові з'являються молоді клітини - мегалобласти - з відносно меншим змістом ДНК.
Біологічна роль. Коферментні функції фолієвої кислоти зв'язані не з вільною формою вітаміну, а з відновленим його птеридіновим похідним. Відновлення зводиться до розриву двох подвійних зв'язків і приєднанню чотирьох водневих атомів у положеннях 5, 6, 7 і 8 з утворенням тетрагідрофолієвої кислоти (ТГФК). Воно протікає в 2 стадії у тваринних тканинах при участі специфічних ферментів, що містять відновлений НАДФ. Спочатку при дії фолатредуктази утвориться дигідрофолієва кислота (ДГФК), що при участі другого ферменту - дигідрофолатредуктази - відновлюється в ТГФК:
Є дані, що похідні ТГФК беруть участь у переносі одне-вуглецевих фрагментів при біосинтезі метіоніну й тиміну (перенос метильної групи), серину (перенос оксиметильної групи), утворенні пуринових нуклеотидів (перенос формильної групи) і т.д. Перераховані речовини грають винятково важливу, ключову, роль у біосинтезі білків і нуклеїнових кислот, тому стають зрозумілими ті глибокі порушення обміну, які спостерігаються при недостатності фолієвої кислоти.
У медичній практиці (зокрема , в онкології) знайшли застосування деякі синтетичні аналоги (антагоністи) фолієвої кислоти. Так, 4-аміноптерин використається як препарат, що гальмує синтез нуклеїнових кислот, і рекомендується як лікувальний препарат при пухлинних поразках, зокрема при гострих і хронічних формах лейкозів у дітей і дорослих.
Поширення в природі й добова потреба. Речовини, що володіють активністю фолієвої кислоти, широко поширені в природі. Багатими джерелами їх є зелені листи рослин і дріжджі. Ці речовини містяться також у печінці, нирках, м'ясі й інших продуктах. Багато мікроорганізмів кишківнику тварин і людини синтезують фоліевую кислоту в кількостях, достатніх для задіволення потреб організму в цьому вітаміні. Сутова потреба у вільної фолиевой кислоті для дорослої людини становить 1-2 мг.

Это важно.

Поиск

Реклама

Statistics

Нас смотрят

Ссылки.

Чат