Догляд за хворою в після
операційний періоді
Вдало виконана операція та адекватне знеболення є важливими чинниками, що
визначають термін видужання хворої, проте інколи у післяопераційному періоді
виникають ускладнення, які зводять нанівець зусилля хірургів, надовго
відкладають повернення пацієнтки до активного життя, а часом, як не прикро,
призводять до трагічних наслідків. Тому надзвичайно важливо правильно вести
післяопераційний період, правильно доглядати хвору, вчасно виявляти ускладнення
та боротися з ними, ефективно проводити їх профілактику.
Одразу після операції хвору переводять у.спеціальну палату для щойно
прооперованих хворих. Палати повинні бути невеликими, щоб забезпечити
пацієнткам максимальний комфорт і спокій. Для обслуговування цих палат
виділяють спеціальний медперсонал — медична сестра та молодша медична
сестра з догляду за хворими. Палати для прооперованих хворих повинні
знаходитися недалеко від операційної, щоб хвору з операційної можна було швидко
перевезти на каталці в палату і покласти у заздалегідь приготоване зігріте
ліжко. З каталки хвору перекладають на ліжко і прикладають до її ніг грілки. З
метою запобігання опікам температура води для грілок повинна бути не вища 40°С,
прикладати їх потрібно поверх ковдри. На живіт хворої для зменшення болю в
операційній рані кладуть міхур з льодом. Холод слід прикладати через пелюшку,
через кожну годину міхур знімають на ЗО хв., щоб запобігти переохолодженню
хворої та порушенню функції сечового міхура.
Лікар, що курує прооперованих хворих, повинен спостерігати за пульсом,
артеріальним тиском, диханням, забарвленням шкіри, станом пов'язки на
післяопераційній рані, сечовипусканням, температурою тіла. Важливо контролювати
кількість, колір та інші характеристики виділень з дренажних трубок та
катетерів. У хворих після вагінальних операцій треба періодично оглядати підкладні
пелюшки біля статевих органів, щоб не пропустити можливих ускладнень. Усі
порушення стану хворої — розлади дихання, зміна частоти пульсу чи його
наповнення, поява зовнішньої кровотечі чи ознаки внутрішньої — потребують
негайного вжиття відповідних заходів.
У палаті для післяопераційних хворих повинні бути всі необхідні предмети
для догляду за ними: ниркоподібні лотки, індивідуальні підкладні судна, грілки,
міхури для льоду, газовідвідні трубки, все необхідне для клізми та промивання
шлунка, металеві та гумові катетери, роторозширювач, язи-котримач, мішок Амбу,
шприци, голки, системи одноразового використання, штатив для систем, гумові
рукавички, стерильний матеріал, у достатній кількості стерильні пелюшки, чисті
простирадла. У спеціальній шафі повинні зберігатися медикаменти на випадок
виникнення ускладнень або термінальних станів, вони повинні бути напоготові,
щоб у будь-яку хвилину можна було їх одержати і ввести хворій.
У післяопераційному періоді хворих часто турбують болі, для зменшення яких
треба вводити 1% розчин промедолу по 2 мл, 1% розчин димедролу по 1-2 мл через
4-6 годин. З 3-4-ї доби замість промедолу вводять анальгін.
У перші години після операції хворій змочують губи та слизову оболонку рота
вологим тампоном. Згодом дають пити воду невеликими порціями. З другої доби
дозволяють пити рідину у кількості 1
У більшості хворих вже на кінець першої доби після операції починають
відходити гази, з'являється перистальтика кишечника. Для стимуляції
перистальтики вводять поляризуючу суміш, прозерин, церукал. Якщо перистальтика
відсутня, на 2-гу добу роблять гіпертонічну клізму, а на 3-тю — у разі
необхідності — очисну.
Дуже важливою у післяопераційному періоді є функція сечового міхура. Слід
пильно стежити за частотою сечовипускання, і, у разі виникнення проблем,
допомогти хворій спорожнити сечовий міхур. Утруднення сечопускання може бути
пов'язане з горизонтальним положенням хворої, а також з тим, що вона не
відчуває наповнення сечового міхура. Це може бути викликане рефлекторним
нервовим впливом, бо під час гінекологічних операцій сечовий міхур
безпосередньої операційної травми не зазнає. Для полегшення сечовипускання слід
у першу чергу використати місцеву дію тепла (грілка на ділянку сечового міхура)
та рефлекторні способи — поливання статевих органів теплою водою, звук води, що
тече з крана. У деяких хворих спазм сфінктера сечового міхура виникає у
відповідь на контакт з холодним металевим предметом, тому підкладне судно перед
використанням обов'язково потрібно облити теплою водою, щоб зігріти його. У
разі неефективності цих заходів можна ввести 0,5-1 мл пітуїтрину 2-3 рази на
добу. Лише за умови використання усіх можливих засобів вдаються до
катетеризації сечового міхура, дотримуючись при цьому всіх правил асептики та
антисептики. Катетеризацію проводять не частіше як через 8-12 годин. У
більшості хворих функція сечового міхура відновлюється, як тільки їм дозволяють
вставати. Відсутність сечі чи поява у ній крові свідчить про можливу травму
сечового міхура або сечоводів під час операції, тому слід вжити термінових
заходів.
Активне ведення післяопераційного періоду передбачає для хворих раннє
вставання — при неускладненому перебігові вони можуть вставати через 1 добу
після операції, — використання лікувальної фізкультури, зокрема дихальної гімнастики.
Після вагінальних операцій, особливо пластичних, хворі повинні дотримуватись
ліжкового режиму до 3-5 діб.
Особливо пильної уваги потребує післяопераційна пов'язка. Першу перев'язку
роблять на 2-гу добу. Далі, якщо післяопераційний період проходить без
ускладнень, перев'язки роблять у міру необхідності. Шви знімають на 5-7 добу
після операції, спочатку через один, наступного дня — решту.
Двічі на день хворим проводять туалет зовнішніх статевих органів, обмиваючи
їх дезінфекційними розчинами. Особливо ретельно проводять туалет хворим після
вагінальних операцій. Після обмивання зовнішніх статевих органів ділянку швів
просушують марлевим тампоном і обробляють 1% розчином брильянтового зеленого.
Прикладають стерильну підкладну пелюшку.
Хворим у післяопераційному періоді проводять інтенсивну інфузійну та
трансфузійну терапію, спрямовану на відновлення дефіциту еритроцитів, плазми та
її компонентів, корекцію порушень обміну електролітів, кислотно-лужного стану
організму, реологічних властивостей крові.
З метою запобігання ускладненням гнійно-запального характеру проводять
антибактеріальну профілактику.
Із стаціонару жінку виписують на 10-12 добу післяопераційного періоду за
умови загоєння післяопераційної рани, стабільних гемодинамічних показників,
нормалізації функції усіх органів та систем організму.
