Надниркові залози
Гормони
надниркових залоз продукуються корою залози (стероїдні гормони: альдостерон,
глюкокортикоїди, андрогени, деяка кількість естрогенів) та мозковою частиною
(біогенні аміни — адреналін, норадреналін, дофамін).
Глюкокортикоїди
(кортизол, кортизон, кортикостерон) підвищують вміст глюкози у крові та
глікогену в печінці, мають катаболічний ефект (гальмують синтез білка у
сполучній тканині), підвищують резистентність організму до подразників, мають
протизапальну та десенсибілізуючу дію.
Мінералокортикрїди
(альдостерон) затримує натрій у крові та стимулює виведення калію.
Катехоламіни
(адреналін та норадреналін) викликають два типи ефектів, a-адренергічна дія
полягає у швидких ефектах — звуженні судин, скороченні матки, розслабленні
гладенької мускулатури кишечника та сечового міхура; b-адренергічна дія
забезпечує повільні ефекти: регуляція серцевої діяльності, гальмування
перистальтики кишечника та шлунка, розширення судин.
Простагландини
Простагландини є
речовинами, близькими за своєю дією до гормонів, але, на відміну від гормонів,
вони синтезуються не в ендокринних залозах, а у клітинах різних тканин
організму. Простагландини є похідними ненаси-чених жирних кислот, зокрема, їх
попередниками є арахідонова, лінолева та ліноленова кислоти. Залежно від
структури розрізняють такі групи простагландинів: А, Е, F, D. Попередник
простагландинів цих груп утворюється з арахідонової кислоти під впливом
фосфоліпази А2. Простагландини синтезуються у мінімальних кількостях практично
у всіх тканинах організму, мають як місцевий, так і системний вплив. Для
кожного простагландину є свій орган-мішень. Дія простагландинів
розповсюджується не тільки на клітини, в яких вони виробляються, але й на
оточуючі клітини і на клітини, розміщені далеко від місця їх продукції.
Останнім часом
широкого розповсюдження дістали синтетичні аналоги простагландинів, головним
чином Е та F, котрі у багато разів активніші від природних.
Запас
простагландинів в організмі відсутній, життєвий цикл їх короткий, вони швидко
утворюються і швидко інактивуються, потрапляючи у кров. Естрогени і окситоцин
посилюють дію простагландинів, прогестерон та пролактин мають гальмівну дію.
Основні
біологічні ефекти простагландинів:
• вплив на
скоротливу діяльність матки;
• їх введення
викликає переривання вагітності будь-якого терміну. Під дією простагландинів
підвищується тонус верхнього сегмента матки, нижній сегмент залишається
неактивним. Релаксація шийки матки, що настає під впливом простагландинів,
зумовлена зниженням у ній кількості колагену і дуже важлива для підготовки
шийки матки до пологів;
• під впливом
простагландинів відбувається просування яйцеклітини матковою трубою;
• важлива роль
простагландинів у механізмі менструальної кровотечі. Вони посилюють скорочення
матки, сприяють відшаруванню слизової оболонки та вчасному припиненню
кровотечі;
• порушення
синтезу та інактивації простагландинів є причиною функціональної
альгодисменореї, бо призводить до спастичних скорочень мюметрія та артеріол, що
викликає біль ішемічного характеру;
• простагландини
беруть участь у запальних реакціях.
Окрім зазначених
ефектів, різні види простагландинів часто мають антагоністичну дію.
Зокрема простагландин ПЕ2 :
• знижує
системний артеріальний тиск;
• розширює дрібні
судини, покращує мікроциркуляцію в мозку, печінці, нирках;
• знижує і
приводить до норми підвищену, внаслідок патологічного стану агрегацію
еритроцитів;
• покращує
оксигенацію крові.
Простагландин ПЕ :
• підвищує
артеріальний тиск;
• зменшує
кровоплин в органах;
• зменшує
насичення крові киснем;
• потенціює
агрегацію тромбоцитів.
Протипоказаннями
до застосування простагландинів є бронхіальна астма, глаукома, тиреотоксикоз,
виразковий коліт, епілепсія, важка патологія печінки та нирок.
