АНОМАЛІЇ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Залежно від часу виникнення розладів пологової
діяльності і відповідно до їхніх проявів розрізняють: 1) патологічний
прелімінарний (попередній) період; 2) слабкість пологової діяльності (первинну,
вторинну); 3) надзвичайно сильну пологову діяльність; 4) дискоординовану
пологову діяльність.
У нормі після передвісників пологів настає
прелімінарний період тривалістю до 6 год., який поступово переходить у
регулярні пологові перейми.
Патологічний прелімінарний період триває довше,
при цьому виникає нерегулярний, різної тривалості та інтенсивності
переймоподібний біль унизу живота, в ділянці попереку і крижів. Жінка тривалий
час не спить, виснажується. Тонус матки підвищений, але перейми непродуктивні,
оскільки відсутня динаміка у розкритті шийки матки. Вона залишається
"незрілою", а передлегла частина плоду розташована високо над входом
у малий таз. Патологічний прелімінарний період спостерігається у жінок з
функціональними змінами регуляції центральної нервової системи (страх перед
пологами, невроз), нейроциркуляторною дистонією, порушеннями функції
ендокринної системи, вегетативними розладами. Крім того, він може відзначатися
при токсикозі вагітних, за наявності у роділлі супутньої патології, а також у
жінок старшого віку, що народжують уперше. Патологічний прелімінарний період
може безпосередньо переходити в слабкість пологової діяльності.
Лікування полягає в нормалізації
кірково-підкіркових і нейроендокринних взаємовідносин та корекції скоротливої
діяльності матки. Для підготовки жінки до пологів вводять
естрогенні гормони (фолікулін - по 20 000 ОД, 3-4
ін'єкції), протягом 2-3 днів створюють гормонально-вітаміно-кальцієвий фон. У
разі нерегулярності перейм можна призначити електро-аналгезію з попередньою
премедикацією по 1 мл 2% розчину промедолу і 2 мл 2,5% розчину піпольфену,
заспокійливі засоби (
Тактика ведення пологів визначається наявністю або
відсутністю ознак "зрілості" шийки матки. При "зрілій"
шийці проводять стимуляцію пологової діяльності. Добрий ефект дає амніотомія,
особливо при мало- чи багатоводді. Якщо ж шийка матки "незріла", то
ще на 4-6 днів призначають гормонально-вітаміно-глюкозо-кальцієву терапію. За
наявності показань з боку матері та плоду і відсутності ефекту лікування
виконують операцію кесарського розтину.
Слабкістю
пологової діяльності називається такий
характер пологової діяльності, при якому перейми мають недостатню силу і
тривалість, а проміжок часу між ними збільшується, при цьому сповільнюються
згладжування і розкриття шийки матки. Первинна слабкість пологової діяльності
виникає у першому періоді пологів і може тривати на всьому їхньому протязі.
Вторинна слабкість з'являється вже після нормальної пологової діяльності.
Причини розвитку слабкості пологової діяльності різноманітні: функціональні
зміни регуляції центральної нервової системи, вегетативні й ендокринні
порушення, розлади менструального циклу, обтяжений акушерський анамнез
(клінічно чи анатомічне вузький таз, поперечне і косе положення плоду,
ригідність шийки матки).
Діагностувати слабкість пологової діяльності
необхідно якомога раніше, оскільки вона сприяє виникненню ускладнень (гіпоксія
плоду, ендометрит у пологах, кровотечі у послідовий і ранній післяродовий
періоди).
Лікування. Якщо в першому періоді пологів жінка
втомлена, то їй призначають медикаментозний сон з попередньою амніотомією (за
наявності показань). Можна також застосувати електроаналгезію (імпульсний струм
силою 8-10 мА, частотою - 160-750 Гц) з премедикацією промедолом,
піпольфеном. При цьому також необхідно створювати
гормонально-вітаміно-глюкозо-кальцієвий фон.
З метою підвищення чутливості матки до
окситоцичних речовин вводять фолікулін (20 000-30 000 ОД), естрадіолу
дипропіонат (20 000-30 000 ОД), синестрол (10-20 мг). Останніми роками успішно
використовують внутрішньовенне введення простагландинів (ензапрост, простий). У
цервікальний канал вводять цервіпрост, дінопрост.
За відсутності протипоказань застосовують
медикаментозні схеми стимуляції пологової діяльності. Одночасно призначають
спазмолітичні засоби. У разі неефективності лікування і наявності протипоказань
до стимуляції пологів проводять операцію кесарського розтину. Під час пологів
здійснюють профілактику гіпоксії плоду. В третьому періоді пологів вводять
препарати, що впливають на скоротливу активність міометрію, для запобігання
кровотечі у ранньому післяпологовому періоді.
Надмірно сильна пологова діяльність розвивається
раптово. Сильні перейми відбуваються через короткий проміжок часу, що сприяє
швидкому й повному розкриттю маткового вічка.
Такий тип аномалії пологової діяльності
спостерігається у жінок із збудливим типом вищої нервової діяльності. Ймовірно,
виникнення цієї аномалії пов'язане з порушеннями кортико-вісцеральної
регуляції. Пологи, що тривають 1-3 год., називаються стрімкими. Вони призводять
до виникнення травм у матері й плоду (глибокі розриви шийки матки, піхви, промежини,
передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, гіпотонічна кровотеча,
розрив пуповини, крововилив у головний мозок, ушкодження черепа).
Лікування полягає в ослабленні перейм. Роділля
повинна лежати на боці, протилежному позиції плоду. Призначають наркоз ефіром
чи фторотаном, бетаадреноміметики (партусистен або бриканіл - 0,5 мг у 250 мл
0,9 % розчину натрію хлориду внутрішньовенне крапельно). Вводять також магнію
сульфат.
Дискоординована
пологова діяльність - порушення координації скорочень різних відділів матки. Здебільшого вона
виникає в разі існування перешкод просуванню
плоду. Найчастіше дискоординовану пологову діяльність спричинюють аномалії
розвитку матки (дворога, сідловидна), новоутворення, перенесені запальні
захворювання та операції, великий плід, пізній розрив плодових оболонок. Її
клінічна картина характеризується гіпертонусом нижнього сегменту,
нерегулярними, сильними, різко болючими переймами і нагадує таку при загрозі
розриву матки. Якщо пологова діяльність залишатиметься дискоординованою
протягом тривалого часу, то перейми можуть ослабнути, стати малоболючими, тобто
виникне клінічна картина, що нагадуватиме картину вторинної слабкості пологової
діяльності, під час пологів можлива гіпоксія плоду, в послідовому і ранньому
післяпологовому періоді часто спостерігається кровотеча.
Лікування проводять залежно від причини
дискоординації пологової діяльності. При плоскому плодовому міхурі показана
амніотомія з попереднім введенням промедолу і атропіну сульфату. У випадках,
коли існування перешкоди народженню плоду підтверджене, проводять операцію
кесарського розтину. При нез'ясованій причині розладу пологової діяльності
використовують психотерапію, електроаналгезію, медикаментозний сон,
спазмолітичні й знеболювальні препарати.
