АНОМАЛІЇ
ПУПОВИНИ. ГІПОКСІЯ ПЛОДУ
Середня довжина пуповини становить 40-
періоді пологів під час проходження плоду
пологовими шляхами пуповина сильно натягується, що може стати причиною
сповільнення просування дитини, відшарування плаценти, гіпоксії та загибелі
плоду.
Надмірно довгою вважають пуповину довжиною понад
Несправжні вузли пуповини представляють собою
потовщення певної ділянки пупкового канатика. Вони зумовлені надмірним
скупченням вартонових драглів та розширенням вени пуповини у цій ділянці.
Несправжні вузли не порушують кровообігу у пуповині і не впливають на стан
плоду та перебіг пологів.
Справжні вузли пуповини утворюються в ранні
терміни вагітності, коли невеликий ще за розмірами плід прослизає у петлю
пуповини. Якщо вузол не затягується, плід народжується живим. У випадку, коли
під час просування пологовими шляхами вузол затягується міцно, кровообіг плоду
припиняється, і плід гине.
ГІПОКСІЯ
ПЛОДУ -
це патологічний стан, що виникає внаслідок порушення газообміну і полягає у
розвитку кисневої недостатності в його організмі та нагромадженні недоокислених
продуктів обміну.
За етіопатогенетичними чинниками розрізняють
гіпоксію:
Гіпоксичну - обумовлену зниженням насичення
гемоглобіну киснем.
Гемічну - зумовлену зменшенням кількості
еритроцитів при анемії у матері або гемолізі еритроцитів плоду при
імуно-конфліктній вагітності.
Циркуляторну - при порушенні плацентарного чи
пуповин-ного кровообігу.
Тканинну - за умов порушення засвоєння кисню на
клітинному рівні.
За перебігом гіпоксія може бути хронічна і гостра.
Причини хронічної гіпоксії плоду:
Захворювання матері (серцево-судинні, анемія,
захворювання легень, інфекційні хвороби), професійні шкідливості та пов'язані
із ними впливи.
Розлади матково-плацентарного кровообігу внаслідок
ускладнень вагітності (гестози, багатоводдя, переношування). Патологічні стани
плоду (гемолітична хвороба, вади розвитку, внутрішньоутробне інфікування).
Гостра гіпоксія розвивається внаслідок
відшарування плаценти, механічних перешкод циркуляції крові у пуповині
-справжній вузол, обвиття навколо шиї та тулуба, перетиснен-ня при
несвоєчасному вилитті навколоплодових вод, виснаження
компенсаторно-пристосувальних механізмів плоду в процесі пологів і нездатність
його організму протистояти змінам окси-генації під час перейм та потуг.
На початкових стадіях порушення дифузії кисню у
плода підвищується судинний тонус, тому відбувається перерозподіл крові з
переважним кровопостачанням мозку, серця, наднир-ників, - виникає тахікардія
плоду, посилення його рухів. Наступним етапом є розвиток гіпоксії тканин та
поява метаболічного ацидозу. З'являється брадикардія, в навколоплодові води
виходить меконій. Якщо гіпоксія прогресує, адаптаційні можливості плоду
вичерпуються, кровообіг стає недостатнім для підтримання оксигенації мозку,
погіршується мікроцирку-ляція, виникають ділянки ішемії з наступним некрозом,
розвитком незворотних змін, і, як наслідок, плід гине.
Діагностика:
Аускультативно визначаємо порушення частоти та
ритму серцевих тонів плоду: виникає спочатку тахікардія - серцебиття частіше за
160 уд/хв, далі брадикардія - помірна (частота серцебиття нижча за 120 уд/хв),
виражена - нижча за 100 уд/хв, найбільш загрозливою ознакою є аритмія серцевих
тонів плоду. При початкових гіпоксичних змінах тони серця стають дзвінкими,
набувають металевого відтінку, надалі - глухими.
Кардіотахографія (КТГ) з проведенням нестресового
тесту (НСТ). При КТГ визначають базальну частоту серцевих скорочень (ЧСС),
ритм, варіабельність серцебиття при функціональних пробах. Моніторне
спостереження повинно тривати 30-60 хвилин. Для гіпоксії характерна низька
варіабельність ЧСС (монотонний ритм). Використовують наступні функціональні
проби:
1. Нестресовий тест. У відповідь на ворушіння
плоду (реактивний НСТ) ЧСС повинна збільшуватись на 15-30 уд/хв. Зниження ЧСС
свідчить про гіпоксію.
2. Якщо серцебиття не реагує або слабко реагує на
рухи плоду (нереактивний НСТ), проводять пробу з функціональним навантаженням:
впродовж 3-4 хв. вагітна підіймається та спускається по двох сходинках. До і
після проби визначають ЧСС. При гіпоксії виникає монотонність ритму або
з'являється стійка брадикардія.
3. Дихальні проби: при затримці дихання на вдиху в
нормі серцебиття сповільнюється в середньому на 7 уд/хв; при затримці на видиху
- почащується на 8-10 уд/хв. В умовах гіпоксії плід реагує на ці проби
парадоксально.
4. Термічні проби (міхур з льодом або тепла грілка
на живіт вагітної). Холодовий тест дає в нормі зменшення ЧСС на 10 уд/хв.,
теплова - прискорення ЧСС на 10-15 уд/хв. При гіпоксії реакція на проби
спотворена.
Оцінка рухової активності плоду за суб'єктивними
відчуттями самої вагітної - якщо за ЗО хвилин жінка відчуває 5 та більше рухів
плоду - його стан задовільний. Зменшення кількості рухів є несприятливою
ознакою.
Оцінка біофізичного профілю плоду. Якщо за п'ятьма
основними параметрами (кількість навколоплодових вод, рухова активність плоду,
дихальні рухи, м'язовий тонус, реакція на НСТ) плід отримує 8-10 балів,
показань для активних втручань немає, слід повторити оцінку через тиждень. При
оцінці в 4-6 балів - повторний огляд через 24 год, якщо стан плоду попередній,
то за умови зрілості легень плоду негайне розродження, якщо легені незрілі
- лікування кортикостероїдами та розродження через 48 год. При оцінці в
0-2 бали - приготуватись до негайних пологів.
Допплерометрія кровоплину в судинах пуповини.
Сповільнення кровоплину свідчить про загрозливий стан плоду.
Кордоцентез дає можливість шляхом пункції судин
пуповини дослідити кров плоду - рН крові, вміст глюкози.
Амніоскопія - визначаємо наявність меконію в
навколоплодових водах.
Лікування. В першу чергу слід лікувати основне
захворювання, що спричинило гіпоксію. Застосовують оксигенотерапію: по 10-15
хв. з такими ж інтервалами вагітна вдихає чистий зволожений кисень. Рекомендують
також кисневі коктейлі.
З метою покращення окисно-відновних процесів
вводять 40% розчин глюкози по 20-40 мл внутрішньовенне або 200-300 мл 20%
глюкози у вену крапельне з інсуліном, кокарбоксилазою - 50-100 мг, аскорбіновою
кислотою 5% - 5-10 мл. Використовують еуфілін 2,4% -10 мл, курантил 0,5% - 2
мл, сигетин 1% - 2 мл, рибоксин по 5 мл, реополіглюкін - 200 мл, трентал
0,75-1,25 мг/кг маси тіла вагітної для покращення мікроциркуляції в плаценті.
Для компенсації ацидозу призначають 5% розчин бікарбонату натрію по 100-150 мл
внутрішньовенне.
При загрозі передчасних пологів у вагітних з
гіпоксією плоду або при підготовці до передчасного розродження з метою
прискорення дозрівання легень плоду і профілактики дихальної недостатності
новонародженого використовують синтетичний глюкокортикоїд дексаметазон по 1 мг
4 рази на добу впродовж 3-х діб. Показані також етімізол - 1 мл 1,5% розчину в
100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду та мукосальван внутрішньовенне.
Оцінку зрілості легень плоду проводять за
співвідношенням лецитин/сфінгомієлін (Л/С) шляхом визначення вмісту цих ліпідів
у навколоплодових водах. Якщо Л/С коефіцієнт 2:1, необхідно провести комплекс
заходів профілактики синдрому дихальної недостатності.
