22.Кількісна характеристика активності ферменту. Ензимодіагностика
Спадкоємні порушення (ензимопатії). Ензимотерапія
За одиницю ферментативної активності (Е) приймають кількість ферменту, яка каталізує перетворення 1 мкмоль субстрату за 1 хв:
Е= мкмоль перетвореного субстрату/ час інкубаціі в хв.
Питому активність ферменту визначають шляхом розподілу числа одиниць ферментативної активності на масу білка (або тканини), м або мг.
Молярну активність ферменту визначають шляхом розподілу числа одиниць ферментативної активності в зразку на масу ферменту, виражену в мікромолях (для очищених ферментів):
Е пит= Е/ масу білку(тканини), в г чи мг
Кількісна характеристика активності ферментів у біологічних рідинах
Е молярна= Е/ маса фермента, мкмоль
Ензимодіагностика
У нормальних умовах активність ферментів у сироватці крові відносно невелика в порівнянні з їхньою активністю в тканинах. При ураженні ряду органів і тканин, що пов'язане з порушенням проникності мембран клітин і виходом з них ферментів у кров'яне русло, відбувається збільшення їхньої активності.
Кількісно визначаючи нефункціональні ферменти плазми (індикаторні ферменти), можна діагностувати захворювання. Наприклад, при інфаркті міокарда підвищується активність ферментів: аспартатамінотрансферази, креатинфосфаткінази; при захворюваннях кісток - лужної фосфатази; при захворюваннях печінки - аланинамінотрансферази.
Спадкоємні порушення (ензимопатії)
Ензимопатії - захворювання, що характеризуються порушенням змісту того або іншого ферменту в організмі. Вони класифікуються:
1. Спадкоємні, пов'язані з повним порушенням біосинтезу якого-небудь ферменту;
2. Токсичні, пов'язані з виборчим гнобленням активності окремих ферментів;
3. Аліментарні, викликаним дефіцитом вітамінів, білка, мікроелементів, розбалансованістю харчування;
4. Ензимопатії, викликані - порушенням нейрогуморальної регуляції, пов'язані з порушенням внутрішньоклітинної організації ферментативних процесів.
Фенілкетонурія В основі фенілкетонурії лежить уроджений дефект ферменту фенилаланингідроксилази: порушене утворення тирозину з фенилаланіну. Перетворення фенилаланіну йде по іншому шляху - з утворенням фенилпіровиноградної, фенилмолочної і фенилоцтової кислот, які у великій кількості виділяються із сечею. Дефіцит тирозину з біосинтез його похідних - норадреналіну - медіатору в нервовій системі, що призводить до подальшого ураження голівного мозку.
При недоліку вітамінів можуть виникати порушення, тому що якщо той або інший вітамін не надходить із їжею, кофермент не утвориться й фермент залишається неактивним.
Ензимотерапія
Використання ферментів з терапевтичною метою застосовується давно. Ще в минулому столітті, після відкриття пепсину, його стали застосовувати при лікуванні диспепсії (порушення травлення) і виразок, які повільно заживають
Фібринолізин застосовують при лікуванні незагойних ран, пролежнов, для розсмоктування тромбів у хворих з тромбозами.
Фермент лідаза використається після операцій для запобігання утворення абсцесів
Крім того, даний фермент викликає деполімеризацію мукополисахаридів, що призводить до збільшення проникності тканин і судинних стінок. Його використовують для полегшення проникнення ліків через, міжклітинну субстанцію при лікуванні процесів, пов'язаних з розростанням сполучної тканини.
Серед інгібіторів ферментів використається трасилол - препарат, який одержується із привушної залози великої рогатої худоби. Так, при гострому панкреатиті безпосередньо в протоках підшлункової залози спостерігається передчасне перетворення трипсиногену в трипсин, що впливає на тканину й у великій кількості надходить у кров. Трасилол, будучи інгібітором протеолитичних ферментів, ефективний при лікуванні гострих панкреатитів. У цей час все більше поширення одержує препарат вобензим, що рекомендують при запальних процесах. Він представляє собою комплекс гідролітичних ферментів тваринного й рослинного походження: трипсин, хімотрипсин, амілазу, урокіназу. Природні ензими, що втримуються в цьому препараті, діють у широкому спектрі захворювань. Думають, що при перевантаженнях, захворюваннях організму недостатньо тієї кількості ферментів, які він виробляє. Приймаючи вобензим, хворий компенсує цей недолік ферментів, допомагає організму.