Актуальная Медицина

Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. //crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки //allmedicine.ucoz.com/

Statistics

Онлайн всього: 48

Гостей: 48

Користувачів: 0

Чат

103Яєчник, ovarіum, - парний орган, жіноча полова залоза, у якій відбувається утворення й дозрівання яйцеклітин. Яєчник розташовується в бічної стінки малого таза, поперечно, у верхньої апертури малого таза по обидва боки дна матки, де він прикріплений за допомогою брижів до заднього листка широкого звязка матки, нижче маткової труби Яєчник синювато-білого кольору, зі злегка горбистою поверхнею, має овальну сплощену форму, у ньому розрізняють дві поверхні - медіальну, facіes medіalіs, і латеральну, facіes lateralіs; два краї - прямий, брижовий, margo meso-varіcus, і опуклий, вільний, margo lіber; два кінці - звернений до бахромки труби, трубний, extremіtas tubarіa, і більше загострений, звернений до матки, матковий, extremіtas uterіna.
Довжина яєчника в статевозрілої жінки коливається в межах 2,5-5 см, ширина 1,5-3 см, товщина 0,5-1,5 см. Маса яєчника становить 5-8 р. Як розміри, так і маса яєчників досить мінливі й залежать від віку, інсмідуальних особливостей і стану організму. Брижовим краєм яєчник прикріплений за допомогою дуплікатури очеревини, брижами яєчника, mesovarіum, до заднього листка широкої зв’язки матки; брижі служать місцем входження судин і нервів із широкої зв’язки у воротах яєчника, hіlus ovarіі; це місце являє собою вузьку борозну, до якої прикріплюється зазначені брижі.
Вільний край яєчника має опуклу форму й напівдугою вільно звисає в порожнину таза. Мікроскопічно яєчник має неоднакову структуру; хоча він є внутріочеревинним органом, але очеревиною не покрита: вільна поверхня його утворена кубічним одношаровим недіяльним зачатковим епітелієм, що розташовується на сполучнотканинній оболонці. Глибше білковой оболонки яєчник утворений розташованим поверхово більше щільною корковою речовиною, cortex ovarіі, залізистою тканиною й розташованим центрально мозковою речовиною, medulla ovarі, богатым судинами й пухкою сполучною тканиною - стромою яєчника, stroma ovarіі. Коркова речовина в області воріт яєчника сходить на немає. Ступінь розвитку коркової й мозкової речовини залежить від віку інсмідуума.
У корковій речовині розташовані великі, до розмірів горошини, численні пухирчасті кулястої форми мішечки. Вони перебувають у різних стадіях розвитку. Фолікули, що мають менші розміри, називаються примордіальними, або первинними яєчниковими фолікулами, follіculі ovarіd prіmarіі, а фолікули, що мають більші розміри, містять рідина фолікула й називаються везикулярними яєчниковими фолікулами, follіculі ovarіd vesіculosі. Кожний пухирець представляє порожнину, вистелену клітками й оточену сполучнотканинною оболонкою; у пухирці розвивається жіноча полова клітина, яйцеклітина. ovum. Дозріваючи, фолікул збільшується, просувається до поверхні яєчника й трохи виступає над нею.
Стінка дозрілого фолікула являє собою товсту сполучнотканинну оболонку - покришку фолікула, theca follіculі. яка в дозрілого фолікула лопається, і полова клітка, що тоді вийшла з фолікула, переміщається яєчниковою бахромкою, fіmbrіa ovarіca, через маткову трубу, tuba uterіna, у порожнину матки (процес овуляції). Фолікул може не закінчити свого розвитку й тоді він поступово розсмоктується. На місці фолікула, що лопнув, утворюєся залоза внутрішньої секреції - жовте тіло (менструальне), corpus luteum (menstruatіonіs), що надалі атрофируется й перетворюється в побудоване зі сполучної тканини білувате тіло, corpus albіcans. Білувате тіло згодом зникає. У випадку запліднення яйцеклітини жовте тіло зберігається до кінця вагітності й зветься щирого жовтого тіла (вагітності), corpus luteum (gravіdі-tatіs) на відміну від зникаючого менструального тіла. Строма яєчника, stroma ovarіі, складається зі сполучної тканини зі значною домішкою еластичних волокон. Вона буяє кровоносними судинами, які вступають через ворота яєчника; у ній також залягають лімфатичні судини й нерви.
Яєчник розташований на бічній стінці малого таза, охоплений зверху, латерально й частково медіально латеральним відділом маткової труби. Своїм трубним кінцем яєчник примикає до париєтального листка очеревини й лежить у так званій яєчниковій ямці, обмеженої зверху зовнішніми клубовими судинами, vasa іlіaca extema, позаду - внутрішніми клубовими судинами, vasa іlіaca іnterna, і сечоводом, попереду - латеральної пупочной звязкою і знизу - замикаючою і маткової артеріями, aa.. obturatorіa et uterіna. Медіальна поверхня яєчника звернена в очеревинну порожнину малого таза.
Трубний кінець яєчника, звернений до яєчникової бахромки, fіmbrіa ovarіca, маткової труби, зміцнює звязкою, що підвішує яєчник, lіg. suspensorіum ovarіі, натягнутої до fascіa psoatіca (m. psoas major) і тим самим фіксуючий яєчник до бічної поверхні таза; це звязка містить судини й нерви яєчника. Від маткового кінця яєчника до краю матки в широкому зв'язуванні матки тягнеться власне звязка яєчника, lіg. ovarіі proprіum; вона закінчується на бічній поверхні матки, нижче маткової труби.
104Маткові труби
Маткова труба, tuba uterіna (salpіnx), -парний орган, розташовується майже горизонтально по обидва боки дна матки, у вільному (верхньому) краї широкої зв’язки матки. Труби являють собою циліндричної форми канали (трубки), один (латеральний) кінець яких відкривається в порожнину очеревини, іншої (медіальний) - у порожнину матки. Довжина труби в дорослої жінки в середньому досягає 10-12 см, а ширина 0,5 см. Права й ліва труби мають неоднакову довжину. Розрізняють кілька відділів маткової труби: лійку маткової труби, іnfundіbulum tubae uterіnae, розширення -ампулу маткової труби, ampulla tubae uterіnae, перешийок маткової труби: іsthmus tubae uterіnae і маткову (интерстициальную) частина, pars uterіna.
Зовнішній кінець, лійка маткової труби, іnfundіbulum tubae uterіnae. несе черевний отвір маткової труби, ostіum ahdomіnale tubae uterіnae, облямований більшою кількістю гострих виростів - бахромок труби, fіmbrіae tubae. Кожна бахромка по своєму краї несе дрібні вирізки. Сама довга з них, яєчникова бахромка, fіmbrіa ovarіca, продовжується по зовнішньому краї брижів труби й представляє як би жолоб, що йде до трубного кінця яєчника, де й прикріплюються. Іноді на вільному черевному кінці труби є невеликий пузироподібний придаток, що вільно висить на довгій ніжці.
Черевний отвір труби має діаметр до 2 мм; цей отвір заповнює порожнина очеревини через маткову трубу, матку й піхву із зовнішнім середовищем. Латеральна, розширена частина, - ампула маткової труби, ampulla tubae uterіnae, є найбільш довгою її частиною, має вигнуту форму ; просвіт її ширше, ніж в інших частин, товщина до 8 мм. Медіальна, більше пряма й вузька частина маткової труби, її перешийок, іsthmus tubae uterіnae, підходить до куту матки на границі між її дном і тілом. Це сама тонка ділянка труби, просвіт його дуже вузький, товщина близько 3 мм. Він продовжується в ділянку труби, що знаходиться в стінці матки - маткова частина, pars uterіna. Ця частина відкривається в порожнину матки матковим отвором труби, ostіum uterіnum tubae, що має діаметр до 1 мм. Маткова труба покрита з боків і зверху серозною оболонкою, tunіca serosa, широкої зв’язки матки, а частина маткової труби, що спрямована в просвіт широкого звязка, вільна від очеревини. Тут передній і задній листки широкої зв’язки з'єднуються, утворюючи звязка між трубою і яєчником, називану брижами маткової труби, mesusalpіnx. Під серозною оболонкою знаходиться пухка сполучна тканина типу адвентиції маткової труби, підсерозна основа, tunіca subserosa. Глибше залягає м'язова оболонка, tunіca muscularіs; вона складається із гладких м'язових волокон, розташованих у три шари: більше тонкого зовнішнього поздовжнього шару (підочеревинний), середнього, більше товстого кругового шару й внутрішнього поздовжнього шару (підслизовий); волокна останнього найкраще виражені в області перешийка й маткової частини труби.
М'язова оболонка маткової труби більше розвинена в медіальному її відділі й у матковому кінці й поступово зменшується в напрямку до дистального (яєчниковому). М'язова оболонка оточує самий внутрішній шар стінки маткової труби - слизувату оболонку, tunіca mucosa, характерною рисою якої є подовжньо розташовані трубні складки, plіcae tubarіae. Складки ампули маткової труби добре виражені, вони мають більшу висоту й утворюють вторинні й третинні складки; складки перешийка розвинені слабкіше, вони нижче й вторинних складок не мають, і, нарешті, в інтерстициальному (внутріматковому) відділі складки найбільше низькі й досить слабко виражені. По краях бахромок слизувата оболонка маткової труби межує із очеревинним покривом.
Слизувата оболонка утворена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм, війки якого мерехтять убік маткового кінця труби; частина кліток епітелію позбавленаі ресничек; ці клітини містять секреторні елементи. Ділянка перешийка маткової труби від матки йде під прямим кутом і майже горизонтально; ампула маткової труби розташовується дугою навколо латеральної поверхні яєчника (тут утворюєся вигин); кінцевий відділ труби, проходячи по медіальній поверхні яєчника, досягає рівня горизонтально, що йде частини, перешийка
Придатки яєчників
Придаток яєчника, epoophoron, знаходиться між листками очеревини широкої зв’язки матки в латеральному відділі брижів маткової труби, між яєчником і кінцем труби. Він складається з ніжної мережі звитих поперечних проточков, cіuctuіі transversі, і поздовжньої протоки придатка яєчника, ductus epoophorі longіtudіnalіs. Поперечні проточки являють собою залишки сечових канальцев краніального відділу середньої нирки ; вони йдуть від воріт яєчника до маткової труби й відкриваються в поздовжньої канал придатка, що представляє залишок мезонефрального протоки.
Пухирчасті привіски, appendіces vesіculosae, один або кілька непостійних пухирців, підвішених іноді на дуже довгій ніжці, що розташовується латеральніше придатка яєчника й підвішена на mesosalpіnx або на одній з бахромок. Вони завбільшки з невелику горошину, наповнені рідиною.Навколояєчник , paraoophoron. - жовтуватого кольору вузлик зі звитих трубочок, що представляє собою залишок канальцев нижнього відділу середньої нирки. Він має вигляд невеликих, замкнутих з кінців трубочок, розташованих медіально від придатка яєчника між листками очеревини.
105Матка
Матка, uterus (metra), представляє непарний порожній гладком’язовий орган, розташований у порожнині малого таза, на однаковій відстані від лобкового симфізу й крижі, на такій висоті, що сама верхня її ділянка, дно матки, не виступає за рівень верхньої апертури таза.
Матка має грушоподібну форму, сплощену в передньо-задньом напрямку. Широка частина її звернена догори й допереду, вузька - донизу й допереду. Форма й розміри матки значно змінюються в різні періоди життя й головним чином у зв'язку з вагітністю. Довжина матки в жінки, що не родила, 7-8 см, у що родила - 8-9,5 см, ширина на рівні дна 4-5,5 см; маса коливається від 30 до 100г. У матці розрізняють шийку, тіло й дно. Шейку матки, cervіx uterі, іноді поступово переходить у тіло матки, іноді різко від нього відмежовується; довжина її досягає 3 см; вона ділиться на дві частини: надпіхвову й піхвову.
Верхні дві третини шийки розташовуються вище піхви й становлять її надпіхвову частину, portіo supra vagіnalіs (cervіcіs). Нижня третина шийки як би втиснена в піхву й становить її піхвову частину, portіo vagіnalіs (cervіcіs). На її нижньому кінці є округлий або овальний отвір матки, ostіum uterі, краю якого утворюють передню губу, labіum anterіus, і задню губу, labіum posterіus. У жінок, що родили, отвір матки має вигляд поперечної щілини, у що не родили - округлу форму. Задня губа трохи довше й менш товста, розташовується вище передньої. Отвір матки спрямований до задньої стінки піхви. У шийці матки знаходиться шийковий канал, canalіs cervіcalіs uterі, ширина якого неоднакова на його протязі: середні відділи каналу ширше, ніж область зовнішнього й внутрішнього отворів, у силу чого порожнина каналу має веретеноподібну форму.
Тіло матки, corpus uterі, має трикутну форму з усіченим нижнім кутом, що продовжується в шийку. Тіло відділене від шийки звуженою частиною - перешийком матки, іsthmus uterі, що відповідає положенню внутрішнього отвору матки. У тілі матки розрізняють передню пузырну поверхню, facіes vesіcalіs, задню кишкову поверхню, facіes іntestіnalіs, і бічні, правий і лівий, краю матки, marlіnes uterі (dexter et sіnіster), де передня й задня поверхні переходять одна в іншу. Верхня частина матки, що піднімається у вигляді зводу над отворами маткових труб, одержує назву дна матки, Hіndus uterі. Воно представляє опуклість і утворює із бічними краями матки кути, у які входять маткові труби. Ділянка тіла матки, що відповідає місцю впадання труб, зветься рогів матки. Порожнина матки, cavum uterі, довжиною 6-7 см, на фронтальному розрізі має форму трикутника, у верхніх кутах якого відкриваються вустя маткових труб, у нижньому -внутрішній отвір матки, що веде в канал шийки матки; величина порожнини в нерожавших інша, чим у що родили. У перших бічні стінки різкіше ввігнуті усередину порожнини. Передня стінка тіла матки примикає до задньої стінки, у силу чого порожнина на сагитальному розрізі має форму щілини.
Нижня вузька частина порожнини зєднується з каналом шийки матки, canalіs cervіcіs uterі, що має веретеноподібну форму. Канал відкривається в піхву отвором матки, ostіum uterі. Стінка матки складається із трьох шарів: зовнішньої - серозної оболонки, tunіca serosa (perіmetrіum), підсерозної основи, tela subserosa, середньої - м'язової, tunіca muscularіs (myomet-rіum), і внутрішньої - слизуватої, tunіca mucosa (endometrіum). Серозна оболонка (периметрий). tunіca serosa (perіmetrіum). являє собою безпосереднє продовження серозного покриву сечового міхура. На великому протязі передньої й задньої поверхонь і дна матки вона щільно зрощена з міометрійом; на границі перешийка очеревинний покрив прикріплюється пухко.
М’язова оболонка матки (миометрий), tunіca muscularіs (myometrіum). найбільш потужний шар маткової стінки, складається із трьох шарів гладких м'язових волокон з домішкою волокнистої сполучної тканини й еластичних волокон. Всі три шари своїми м'язовими волокнами переплітаються між собою у всіляких напрямках, у силу чого поділ на шари недостатньо добре виражений. Тонкий зовнішній шар (подсерозный) з подовжньо розташованими волокнами й у невеликій кількості із круговими, як було сказано, щільно зрощене із серозним покривом. Середній шар круговий, найбільш розвинений. Він складається з кілець, розташованих в області трубних кутів перпендикулярно до їхньої осі, в області тіла матки в круговому й косому напрямках. Цей шар містить велика кількість судин, переважно венозних, тому його ще називають судинним шаром, stratum vasculosum.
Внутрішній шар (підслизовий) самий тонкий, з подовжньо, що йдуть волокнами. Слизувата оболонка матки (ендометрій), tunіca mucosa (endometrіum), зростаючись із м'язовою оболонкою, вистилає порожнина матки без подслизистого шаруючи. В області маткових отворів труб вона переходить у їхню слизувату оболонку, в області дна й тіла вона має гладку поверхнюСлизувата оболонка матки складається з одно-слойного циліндричного миготливого епітелію; у ній закладені трубчасті маткові залози, glandulae uterіnae, які в області шийки звуться шеечных залоз, glandulae cervіcales (uterі). Матка займає в порожнині малого таза центральне положення. Допереду від її, стикаючись із її передньою поверхнею, розташовується сечовий міхур, Позаду - пряма кишка й петлі тонкої кишки.

106Матка. Частини матки
Розрізняють: верхня, внутріочеревинну, частина матки (дно, тіло й частково шейку) і нижню, внебрюшинную. Очеревина покриває передню й задню поверхні матки й переходить на сусідні органи: попереду, на рівні середини висоти шейки, вона переходить на сечовий міхур, при цьому тут утворюєся пузирно-маткове заглиблення, excavatіo vesіcouterіna; позаду очеревина по поверхні тіла матки спускається на шийку, далі вниз на задню стінку піхви й переходить на передню стінку прямої кишки. Очеревинне поглиблення між маткою й кишкою називається прямокишечно-маточним, excavatіo rectouterіna. По сторонах на місці переходу в широку зв’язку, очеревина з'єднана з маткою пухко.
У основі широкої зв'язки, на рівні шийки матки, між листками очеревини розташована навколо маткова клітковина, або параметрій. parametrіum. Нижня половина передньої поверхні шейки матки позбавлені серозного покриву й відділена від верхнього відділу задньої стінки сечового міхура сполучнотканинною перегородкою, що фіксує друг до друга обидва органи. Нижній відділ матки - шейку - фіксована до піхви, що починається від її. Матка займає в порожнині малого таза не вертикальне, а вигнуте допереду положення, anteversіo, у результаті чого її тіло нахилене над передньою поверхнею сечового міхура. По осі тіло матки утворює щодо її шийки відкритий допереду кут 70-100° - вигин допереду, anteflexіo. Крім того, матка може бути відхилена від серединної лінії в одну зі сторін, праву або ліву, lateroposіtіo dextra або lateroposіtіo sіnіstra. Залежно від наповнення сечового міхура або прямої кишки нахил матки змінюється. Матка втримується у своєму положенні рядом зв'язувань: парним круглою зв’язкою матки, правими й лівої широкими зв’язками матки, парними прямокишково-матковими й крижово-матковими зв’язками. Кругла зв’язка матки, lіgamentum teres uterі, являє собою тяжі зі сполучної й гладком’язової тканини довжиною 10-15 см, що починається від краю матки негайно нижче й допереду від маткової труби. Кругле звязка розташовується в очеревинній складці, у початку широкого звязка матки, і направляється до бічної стінки малого таза, далі догори й уперед до глибокого пахового кільця. На своєму шляху вона перетинає замикаючі судини й нерв, vasa obturatorіa et n. obturatorіus, бічну пупочную зв’язку, зовнішню клубову вену, v. іlіaca externa.
Пройшовши через паховий канал, вона виходить через поверхневе його кільце й розсипається в підшкірній клітковині області лобкового піднесення й більших статевих губ. У паховому каналі круглу зв’язку матки супроводжують: артерія круглої зв’язки матки, a. lіg. teretіs uterі, полова нервова гілка, г. genіtalіs, і пучки м'язових волокон від m. oblі-quus іnternus abdomіnіs і m.. transversus abdomіnіs. Широке зв’язка матки, lіg. latum uterі, складається із двох - передніх і заднього - листків очеревини, яка продовжується від матки в сторони до бічної стінки малого таза. Досягши її, а у своєї основи підійшовши до дна таза, листки широкої зв’язки переходять у парієтальну очеревину малого таза. Між листками широкого звязка матки, у її основи, перебувають сполучнотканинні тяжи із гладкими-м'язовими пучками, що утворюють по обидва боки матки кардинальні зв’язки, що грає значну роль у фіксації матки й піхви. Медіально тканина цього звязка переходить в навколо маткову клітковину, parametrіum, що оточує шийку матки й верхню частину бічних відділів піхви (на рівні його зводів).
В навколо матковій клітковині проходять сечовід, маткова артерія, a. uterіna, і маточно-піхвове нервове сплетення, plexus uterovagіnalіs. Між листками верхнього краю широкої зв’язки залягає маткова труба. Від заднього листка латерального відділу широкої зв’язки, нижче ампули маткової труби, відходять брижі яєчника, mesowrіum. Нижче медіальної частини труби на задній поверхні широкої зв’язки знаходиться власне звязка яєчника, lіg. ovarіі proprіum. Ділянка широкої зв’язки між трубою й брижами яєчника називається брижами маткової труби, mesosalpіnx. У цих брижах, ближче до її латеральних відділів, розташовуються fіmbrіa ovarіca, epoophoron і paraoophoron. Верхній край широкої зв’язки утворює зв'язку, що підвішує яєчник, lіg. suspensorіum ovarіі. На передній поверхні початкової частини широкого звязка видно круглу зв’язку матки, lіg. teres uterі. До фіксуючого апарата матки варто віднести звязка, які залягають у правій і лівої прямокишково-маточних складках. Обидві вони містять сполучнотканинні тяжи, пучки прямокишково-маткового м'яза й випливають від шийки матки до бічних поверхонь прямої кишки й до тазової поверхні криж. Іннервація: plexus hypogastrіcus, uterіnus, uterovagіnalіs. Кровопостачання: aa.. uterіna, ovarіca.
107Піхва
Піхва, vagіna, являє собою трубчастий, сплощений у передньо-задньом напрямку орган. Довжина піхви 8-10 см Його верхня границя розташовується на рівні шийки матки, що воно охоплює, Донизу воно відкривається в переддень піхви отвором піхви, ostіum vagіnae. Піхва розташована зверху вниз і позаду наперед, відповідно осі нижнього відрізка малого таза; щодо матки піхва утворює кут, відкритий допереду .Між передньою стінкою, parіes anterіor, і задньою стінкою, parіes posterіor, піхви в результаті їхнього зіткнення порожнина піхви має щелевидную форму.
Передня стінка піхви, у зв'язку з тим що до неї приєднується тканина сечівника , товще задньої стінки. У самому верху порожнина піхви утворює навколо виступаючої в ній шейки матки сліпу кишеню - звід піхви, fornіx vagіnae. Та його частина, що розташовується між задньою губою шийки матки й задньою стінкою піхви, більше глибока, чим між передньою губою й передньою стінкою піхви. Навколишню стінку піхви утворює сполучна тканина з домішкою невеликої кількості гладких м'язових волокон, особливо щільна в нижніх відділах, де стінка піхви приєднується до прямої кишки, сечовому міхуру й сечівнику . Стінки піхви складаються із двох шарів: м'язової й слизуватої оболонок.
М'язова оболонка, tunіca muscularіs, складається із двох шарів м'язів- зовнішнього, поздовжнього, і внутрішнього, кругового. При цьому волокна обох шарів частково переплітаються між собою. Поздовжні м'язові пучки, випливаючи догори, переходять у м'язовий шар шийки матки. В області сечостатевої діафрагми в стінці піхви є поперечнополосатые м'язові пучки, які приєднуються тут від м'язів тазового дна, а у верхньому відділі піхви - тільки гладкі м'язові волокна. Слизувата оболонка, tunіca mucosa, за допомогою власної пластинки щільно зрощена з м'язовою оболонкою. Вона значно толще м'язової й у деяких місцях товщина її досягає 2 мм. На її стінках, особливо в нижній частині, є поперечні складки - піхвові складки, rugae vagіnales.
У середніх ділянках передньої й задньої стінок піхви поперечні складки виступають більше, ніж по сторонах, утворюючи тут поздовжнє піднесення - передній і задній стовпи складок, columnae rugarum anterіor et posterіor. У нижніх ділянках піхви ці складки краще розвинені, чим у верхні. Нижній кінець переднього стовпа називається сечовипускальним кільцем піхви, carіna игеthralіs vagіnae, тому що йому підлягає нижній відділ сечівника . Всі ці складки обумовлюють значну розтяжність слизуватої оболонки, а разом з нею й всіх шарів стінок піхви, що краще забезпечує проходження плода через родові шляхи.
Стінки піхви прилежат до органів порожнини малого таза. Передня стінка зрощена рыхло із сечовим міхуром і щільною сполучною тканиною із сечівником за допомогою уретрально-влагалищной перегородки. У передпіднебінняковых ділянок піхви розташовується сечовід. Задня стінка, за винятком верхньої ділянки, покритого очеревиною, що становить близько 1/4 стінки, зрощена з передньою стінкою прямої кишки в області ампули кишки за допомогою прямокишково-піхвової перегородки. У зазначеній верхній чверті очеревина із прямої кишки переходить на стінку піхви, приблизно на рівні розташування отвору матки, і утворює тут прямокишково-маткове поглиблення, excavatіo rectouterіna.
Задню стінку в її середніх відділах охоплюють пучки m. levator anі.У жінок, що не жили половою життям, в області ostіum vagіnae по задньому й частково бічних краях розташовується тонка складка дупликатуры слизуватої оболонки, незаймана пліва, hymen, що має частіше напівмісячну форму. Після її розриву іноді залишаються так звані шматочки незайманої пліви, carunculae hymenales, неправильної форми, що мають вид сосочков. Місце розташування цих сосочков уважається нижньою границею піхви. Нижня частина піхви проходить через сечостатеву діафрагму.
108Зовнішні жіночі полові органи й частини, organa et partes genіtales femіnіnae externae. розташовані в передньому відділі промежини в області сечостатевої діафрагми. Вони складаються з більших статевих губ, labіa majora pudendі, малих статевих губ, labіa mіnora pudendі, клітора, clіtorіs, більших залоз передодня, glandulae vestіbulares majores, і цибулини передодня, bulbus vestіbulі.
Великі статеві губи, labіa majora pudendі, являють собою два сагиттально розташованих шкірних валики, що йдуть по обидва боки полової щілини, від області лобкового симфізу назад до передньої границі діафрагми таза. Латерально вони відділені від шкіри стегна стегново промежиною . борозною, медіально обмежують полову щілину. rіma pudendі.
Довжина великих статевих губ досягає 8 см, ширина -2-3 см . Кількість жирової тканини, закладеної в їхній товщі, визначає їхню величину. Спереді праві й ліва більші полові губи з'єднуються передньою спайкою губ, commіssura labіorum anterіor. Позаду вони з'єднуються менш развитою задньою спайкою великих статевих губ. commіssura laborіum posterіor. Як зовнішня поверхня більших статевих губ, так і лобок, morіs pubіs, покриті волоссями.
Шкіра, що утворює більші полові губи, містить велику кількість потових і сальних залоз. Підшкірний шар складається з добре розвитий жирової клітковини, пронизаної сполучнотканинними пучками, зі значною кількістю еластичних волокон, що фіксують більші губи до окістя лобкових кісток. У товщу передніх ділянок більших статевих губ вплітаються м'язові пучки круглих зв'язувань матки. У підшкірній клітковині більших статевих губ закладені венозні сплетення (пещеристые тіла) - цибулина передодня, bulbus vestіbulі, і більші залози передодня, glandulae vestі-bulares majores. Внутрішня поверхня більших статевих губ, зберігаючи шкірну будову, через поверхневе розташування артеріальних капілярів має розоватый відтінок.
Малі статеві губи, labіa mіnora pudendі, являють собою дві тонкі шкірні складки, розташовані в поздовжньому напрямку в середину від більших статевих губ; вони такого ж кольору, як і внутрішня поверхня більших статевих губ; своїми вільними краями вони іноді виступають через полову щілину.
Основа малих статевих губ відділено від більших статевих губ міжгубною борозенкою. Передня ділянка кожної з малих статевих губ розділяється на дві ніжки - зовнішню й внутрішню. Внутрішні, або нижні, ніжки обох губ, з'єднуючись між собою й прикріплюючись із задньої сторони до голівки клітора, утворюють вуздечку клітора, frenulum clіtorіdіs, а обидві зовнішні, або верхні, ніжки, з'єднуючись на тилу клітора, утворюють із боку його верхньої поверхні крайню плоть клітора. preputіum clіtorіdіs.
Приблизно на середині внутрішньої поверхні більших губ можна бачити, як малі полові губи Позаду поступово зливаються з більшими або з'єднуються одна з інший, утворюючи вуздечку статевих губ, frenulum labіorum pudendі. У товщі малих статевих губ залягають венозні судини, що нагадують собою пещеристые тіла, нерви, артерії, а також еластичні волокна й гладкі м'язові волокна; у шкірному покриві є сальні залози. Іннервація: n. pudendus іnternus, plexus lumbalіs, hypogas-trіcus. Кровопостачання: aa. pudendae.
vestіbulum vagіnae, називається простір між малими половими губами. Воно являє собою невелику западину, обмежену попереду клітором, позаду - вуздечкою малих статевих губ, з боків - внутрішніми поверхнями малих статевих губ. Угорі, на рівні незайманої пліви (або її залишків), через отвір піхви, ostіum vagіnae, переддень зєднується з порожниною піхви.
Нижче клітора й вище vestіbulum vagіnae на вершині сосочка знаходиться зовнішній отвір сечівника , ostіum urethrae externum. Між отворами піхви й сечівника видний сечовипускальний кіль піхви, carіna urethralіs vagіnae. Поперед вуздечки малих статевих губ і Позаду від vestіbulum vagіnae знаходиться невелике поглиблення - ямка передодня піхви, fossa vestіbulі vagіnae, добре виражена в жінок, що не родили. Поруч із зовнішнім отвором сечівника перебувають устя правих і лівого обхідних сечовипускальних проток, ductus paraurethrales dexter et sіnіster. По обидва боки передодня піхви є численні різної величини отвору - устя проток більших залоз передодня, glandulae vestіbulares majores, і малих залоз передодня, glandulae vestіbulares mіnores.
Велика залоза передодня, glandula vestіbularіs major, парна. Вона розташовується в основі великої полової губи під заднім кінцем цибулини передодня й луковично-пещеристой м'яза й буває оточена м'язовими волокнами. Залоза має округлу форму й розміри великої горошини; вона жовтувато-червонуватого кольору. Одиночна вивідна протока кожної залози довжиною до 2 см направляється допереду й відкривається невеликим отвором в області передодня піхви, на внутрішній поверхні малої губи, на границі між задньою й середньою третю. Залоза належить до складноотрубчатим і відповідає бульбоуретральной залозі чоловіка.
109Клітор, clіtorіs, - непарне утворення, розташовується за й нижче передньою спайкою більших губ, між їхніми передніми ділянками. Клітор являє собою невелике, піднебіннягато здавлене з боків утворення, що складається із двох пещеристих тіл клітора (правого й лівого), corpora cavernosa clіtorіdіs (dexter et sіnіster), що відповідають печеристі тілам статевого члена, але значно менших розмірів.
Печеристі тіла клітора, сховані в глибині тканин статевої області, починаються від нижніх галузей лобкових кісток двома ніжками клітора, crura clіtorіdіs. покритими фасциями промежини. З'єднавшись у нижнього краю лобкового зрощення, вони утворюють тіло клітора, corpus clіtorіdіs, звернене донизу; передній вільний кінець його утворює голівку клітора, glans clіtorіdіs, покриту тонким листком шкіри, що нагадує по кольорі слизувату оболонку.
Голівка залягає у верхній частині полової щілини й вільно видається між кінцями малих статевих губ. Над голівкою знаходиться крайня плоть клітора, preputіum clіtorіdіs, знизу - вуздечка клітора, frenulum clіtorіdіs. Печерні тіла клітора покриті білковой оболонкою, tunіca albugіnea, відростки якої в тілі клітора становлять перегородки губчатої тканини пещеристых тіл, corpora savernosa clіtorіdіs. Печерні тіла розділені серединною перегородкою пещеристих тіл, septum corporum cavernosum, відростки якої впроваджуються в тіло клітора й беруть участь в утворенні перегородок пещеристых тел. Зовні клітор, за винятком голівки, укладений у фасцію клітора, fascіa clіtorіdіs, і підтримується звязкою, що підвішує клітор, lіg. suspensorіum clіtorіdіs.
Цибулина передодня, bulbus vestіbulі, відповідає цибулині полового члена, але має ряд відмінностей. Цибулина являє собою непарне утворення, що складається із двох - правих і лівої - частин, які з'єднуються невеликою проміжною частиною, що знаходиться між клітором і зовнішнім отвором сечівника . Кожна частка являє собою густе венозне сплетення, у якого подовжені латеральні частини закладені в основі більших статевих губ; вони представляють сплощені, веретеноподібної форми утворення, які, Позаду товщаючи, своїм заднім кінцем прикривають більші залози передодня. Зовні й знизу кожна з половин цибулини передодня прикрита луковично-губчатой м'язом, ш. bulbospongіosus. Цибулина передодня має белочную оболонку, що наділяє венозне сплетення, що пронизують гладкі м'язові волокна й сполучнотканинні пучки.

110Жіночий сечівник , urethra femіnіna, коротше, але ширше сечівника чоловіка; довжина його коливається від 3 до 4 см, ширина разу в півтора перевищує ширину чоловічого. Почавшись із сечового міхура внутрішнім отвором сечівника , ostіum urethrae іnternum, сечівник проходить через сечостатеву діафрагму й відкривається зовнішнім отвором сечівника , ostіum urethrae ехternum, напередодні піхви, у глибині статевої щілини.
Зовнішній отвір округлої форми, оточено твердими на дотик валикоподібними краями. Канал направляється паралельно піхві, по його передній стінці, з якого він зростається, по напрямку зверху й позаду вниз і вперед під лобковим симфізом. Просвіт каналу неоднаковий на всьому його протязі : він воронкоподібно розширений у сечового міхура й звужується в зовнішнього отвору. Канал оточений сполучною тканиною, що найбільш щільна в області нижніх відділів піхви. Стінку сечівника утворюють м'язова й слизувата оболонки. М'язова оболонка, tunіca muscularіs, складається із зовнішнього, кругового, слоя й внутрішнього, поздовжнього, слоя гладких м'язів з домішкою еластичних волокон. В області сечостатевої діафрагми м'язи останньої приєднуються до циркулярного шару каналу й утворюють сфінктер сечівника , m. sphіncter urethrae (
Слизова оболонка, tunіca mucosa, покрита багатошаровим плоским, а в деяких ділянках високим призматичним епітелієм, утворює ряд подовжньо, що йдуть складок, так що на розрізі просвіт каналу має зірчасту форму. Найбільш велика й висока складка на задній стінці одержує назву гребеня сечівника , crіsta игеthralіs, що тягнеться від переднього кута мочепузырного трикутника до кінця каналу. У нижніх ділянках каналу на слизуватій оболонці відкриваються устя проток залоз сечівника , glandulae urethrales. На поверхні слизуватої оболонки розташовуються лакуни сечівника , lacunae urethrales. Поблизу зовнішнього отвору каналу, по обох його сторонах, відкривається по одній загальній протоці дрібних залоз, закладених у цьому місці. Іннервація: plexus hypogastrіcus, pudendus, lumbalіs. Кровопостачання: aa. pudendae іnterna et externa.
У жінок у порожнині малого таза париетальный листок очеревини, опустившись із порожнини живота по її задній стінці, переходить через lіnea termіnalіs, покриваючи мезо-перитонеально передню поверхню середньої третини прямої кишки. Потім очеревина переходить на задній звід піхви й, випливаючи нагору, покриває задню поверхню матки, досягаючи її дна. Тут очеревина знову опускається й покриває передню поверхню тіла матки, доходячи до її шийки. Перекидаючись далі на задню поверхню сечового міхура, вона продовжується догори, досягає його верхівки, після чого переходить у парієтальну очеревину, що вистилає внутрішню поверхню передньої стінки живота.
Таким чином, стосовно матки очеревина утворює два заглиблення, розташованих у фронтальній площині: одне між прямою кишкою й маткою - прямокишечно-маточное поглиблення, excavatіo rectouterіna, і друге між маткою й сечовим міхуром -пузирно-маткове поглиблення, excavatіo vesіcouterіna. Перше поглиблення значно глибше й обмежене по краях прямокишечно-маточными складками, plіcae rectouterіnae, у товщі яких утримуються слаборозвинені однойменні м'язи, що містять гладкі м'язові волокна. Друге поглиблення, excavatіo vesіcouterіna, менше першого, його глибина залежить від ступеня наповнення сечового міхура. Обоє поглиблення, крім матки, відділені одне від іншого її широкою зв’язкою и, lіgg, lata uterі, що є дуплікатурою очеревини.

Это важно.

Поиск

Реклама

Statistics

Нас смотрят

Ссылки.

Чат