Поліпи слизової оболонки
цервікального каналу
Поліпи слизової оболонки цервікального каналу утворюються із слизової
оболонки зовнішнього вічка, середньої або верхньої третини ендоцервіксу. Вони
можуть мати ніжку або широку основу (рис. 116). Морфологічно розрізняють залозисті,
залозисто-фіброзні й аденоматозні поліпи залежно від переважання в їхньому
складі залоз чи сполучної тканини. Від цього тгікож залежить консистенція
(щільна при фіброзних поліпах і м'яка при залозистих). Колір поліпа залежить
від його кровопостачання. При достатньому кровопостачанні поліп матиме рожевий
чи блідо-рожевий колір. Якщо приєднуються ускладнення (крововилив, некроз,
запалення) — від червоного до ціанотичного.
Клініка. Частіше поліпи виникають у жінок після 40 років. Симптоматики
неускладнені поліпи не дають, виявляють їх переважно при онкопрофоглядах. У
деяких жінок можуть з'являтися слизові або незначні кров'янисті виділення з
піхви.
Діагностика. При огляді у дзеркалах видно утворення переважно округлої
форми, що міститься у цервікальному каналі або звисає у піхву. Для уточнення
діагнозу проводять кольпоскопію. Якщо поліп покритий циліндричним епітелієм, то
при розширеній кольпоскопії він має характерну сосочкову поверхню; якщо поліп
покритий плоским епітелієм (епідермальний поліп), то поверхня його гладенька, з
розгалуженимим судинами. Поліпи із слизової оболонки ендоцервіксу розчином
Люголя не забарвлюються.
Лікування. Поліпи видаляють шляхом відкручування з наступною коагуляцією
ніжки, якщо основа її доступна зору. Якщо основа ніжки поліпа знаходиться
високо у цервікальному каналі, проводять вишкрібання цервікального каналу з
наступним дослідженням поліпа і отриманого вишкребу. Можна використовувати
кріодеструкцію основи поліпа, при цьому методі виникає менше рецидивів. Якщо
поліп рецидивує, хворій потрібна консультація онкогінеколога.
Ендометріоз
До фонових захворювань шийки матки належить також ендометріоз. Клініка,
діагностика та лікування його описані у розділі XII.
Папілома шийки матки
Захворювання викликане папілом авірусом людини (HPV). Відомо 18 типів
папіломавірусів, але лише окремі з них спроможні викликати ураження статевих
шляхів. HPV-інфекції найчастіше зустрічаються у молодих жінок, що живуть
активним статевим життям і нехтують правилами особистої гігієни.
Існує три види HPV-уражень шийки матки:
• гострокінцеві кондиломи (екзофітний тип);
• плоскі кондиломи;
• інвертовані (ендофітний тип).
Клінічних ознак, специфічних для HPV-інфекції, немає, вони проявляються
ознаками кольпіту — виділеннями із статевих шляхів, свербінням. Виявляють
папіломи при огляді зовнішніх статевих органів або при огляді шийки матки в
дзеркалах. Характерною цитологічною ознакою вірусної інвазії є явища
койлоцитозу, які виявляються у вигляді просвітлення цитоплазми навколо ядра.
Гістологічно виявляють розростання багатошарового плоского епітелію
ектоцервікса разом із сполучною тканиною, клітини без ознак атипії, можуть бути
явища ангіоматозу, вторинні запальні зміни, при вагітності — децидуальні зміни.
Лікування. При великих папіломатозних розростаннях
проводять біопсію, після чого вдаються до лазерокоагуляції високоінтенсивним
лазером або до кріодеструкції рідким азотом. Невеликі розростання на ніжці
лікують шляхом діатермокоагуляції ніжки папіломи з наступним гістологічним
дослідженням отриманої тканини. З консервативних методів пропонують присипання
порошком резорцину, обробку подофіліном, кондиліном або ферізолом. Дуже
ефективним є застосування сучасного препарату солко-дерм — суміші органічних та
неорганічних кислот, під впливом яких тканини папіломатозних розростань
коагулюються і кондиломи відпадають.
