Гострий ендометрит
Інфікування внутрішньої оболонки матки відбувається найчастіше як наслідок
внутрішньоматкових втручань — діагностичних вишкрібань, абортів або після
пологів. Гострий запальний процес ендометрія викликають бактерії, віруси,
грибки, мікоплазми, спірохети. Останніми роками зросла роль хламідійної
інфекції та вірусу генітального герпесу. Найчастіше зустрічаються асоціації 3-4
анаеробів і 1-2 аеробів.
Факторами, що сприяють виникненню запального процесу ендометрія, є
наявність у порожнині матки залишків плацентарної тканини, згустків крові,
децидуальної тканини, плідного яйця. Важливу роль відіграє імунний статус
організму.
Матка — орган, у якому досить розвинені фактори місцевого захисту. Так, у
стромі її слизової оболонки визначають Т-лімфоцити, макрофаги та інші елементи
клітинного імунітету. Регуляція рівня місцевого імунітету пов'язана з рівнем
статевих гормонів, зокрема естрадіолу. В середині і в пізній лютеїновій фазі
ендометрій секретує а.-глобулін, який має імуно-супресивний ефект. У підтримці
нормального гомеостазу в порожнині матки велику роль відіграє неушкодженість
епітелію, а також наявність у підлеглих тканинах лейкоцитарної інфільтрації
поліморфноядерними нейтрофілами та добре кровопостачання матки, що забезпечує
надходження з кров'ю неспецифічних гуморальних захисних елементів — лізоциму,
опсонінів, трансферину тощо.
Запальний процес характеризується розладами мікроциркуляції в тканинах
(розширення судин, спазм, тромбоутворення), ексудацією. У випадку, коли
ендометрит викликаний анаеробами, може виникати некротична деструкція.
Запальний процес може захоплювати міометрій.
Розрізняють специфічні та неспецифічні ендометрити. Специфічні ендометрити
викликають мікобактерії туберкульозу, гонокок, хламідії, актиноміцети.
Клініка гострого ендометриту. Захворювання починається на 3-4 день
після інфікування. Підвищується температура тіла, з'являється озноб. При
гінекологічному дослідженні виявляють серозно-гнійні виділення, деколи вони
бувають сукровичними за рахунок затримки регенерації ендометрія. Цервікальний
канал нерідко відкритий. Матка помірно збільшена, чутлива при пальпації,
особливо по боках — за ходом великих лімфатичних судин.
Захворювання триває 8-10 днів і при правильному лікуванні закінчується
видужанням, зрідка гострий ендометрит переходить у хронічний. Захворювання може
перебігати в легкій або абортивній формі.
Лікування ендометриту. У гострій стадії ендометриту призначають антибіотики відповідно до
чутливості мікроорганізмів: напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, доксициклін,
клацид, цефобід, клафоран, дала-цин С, уназин. Дози і тривалість введення
антибіотиків визначаються важкістю захворювання. Оскільки захворювання в
переважній більшості випадків викликається асоціаціями аеробних та анаеробних
мікроорганізмів, крім антибіотиків, призначають метронідазол. Проводять також
детокси-каційну, загальнозміцнюючу, десенсибілізуючу терапію.
Хронічний ендометрит
Як правило, хронічний ендометрит виникає як наслідок недостатньо лікованого
післяпологового чи післяабортного ендометриту. Його виникненню можуть сприяти
часті повторні вишкрібання ендометрія з приводу маткових кровотеч. Іноді
причиною хронічного ендометриту може бути шовний матеріал після кесаревого
розтину або тривале перебування в матці внутрішньоматкових контрацептивів. У
таких випадках можливе виникнення хронічного ендометриту без гострої стадії.
При хронічному ендометриті в процес захоплюється не лише функціональний,
але й базальний шар, а у важких випадках — навіть міометрій.
Роль первинного збудника при хронічному ендометриті втрачається і
посилюється роль вторинного збудника, яким може бути умовнопатогенна флора
вагіни (ешерихії, протей, золотистий стафілокок, мікоплазма). Велика роль
відводиться вірусам. Тривала персистенція мікроорганізмів, що належать до нормальної
мікрофлори людини, пояснюється тим, що вони мають антиген, подібний до антигену
людини. Наявність перехресних антигенів призводить до індукції ними автоімунних
реакцій в організмі, розвитку імунодефіциту, імуносупресії, що захищає
мікроорганізми від імунної системи людини.
Клініка хронічного ендометриту найчастіше проявляється матковими
кровотечами — пост- і передменструальними. Причинами цих кровотеч є порушення
процесів десквамації та регенерації ендометрія, підвищення проникності судин
ендометрія, а також порушення скоротливої діяльності матки та агрегаційних
властивостей тромбоцитів. Крім кровотеч, у хворих
іноді бувають серозно-гнійні виділення із статевих органів. Постійним
симптомом є біль унизу живота. Бімануальним дослідженням виявляють незначне
збільшення і ущільнення матки. За наявності овуляції хронічний ендометрит не є
перешкодою до зачаття, проте процес імплантації та розвитку плідного яйця
порушується, виникають викидні, нерідко звичні.
Діагностика базується
на анамнезі, клінічних проявах захворювання. Остаточно діагноз підтверджується
гістологічним дослідженням ендометрія. Для отримання максимальної інформації,
вишкрібання слід робити на 8-Ю день менструального циклу. Оскільки діагностичне
вишкрібання зв'язане із ризиком загострення, рекомендується робити ехографічне
дослідження. При ендометриті в зоні серединного М-ехо визначаються ділянки
підвищеної ехогенності. Досить часто в порожнині матки виявляють міхурці газу,
а в базальному шарі ендометрія — невеликі гіперехогенні включення, які являють
собою ділянки фіброзу, склерозу та кальцинозу.
Лікування. При
хронічному ендометриті проводять комплексне лікування, що включає в себе
засоби, спрямовані на терапію супутніх захворювань, десенсибілізуючу терапію,
загальнозміцнюючу терапію, вітаміни.
Провідну роль відіграє фізіотерапія, що покращує гемодинаміку малого таза.
Призначають діатермію на низ живота, електрофорез із міддю та цинком,
ультразвук, індуктотермію, лазерне опромінення. Якщо під час фізіотерапії
виникає загострення, рекомендують антибіотики.
Під час ремісії вживання антибіотиків не обгрунтоване.
Фізіотерапія нерідко сприяє активації гормональних функцій яєчників. Якщо
ефект фізіотерапії недостатній, то з урахуванням віку хворої, тривалості
захворювання, ступеня гіпофункції яєчників проводять гормонотерапію. Ефективне
також курортне лікування (пелоїдотерапія, бальнеотерапія).
