3Диференційна діагностика приступу астми різної етіології
I Патологія власне легеневої вентиляції
а) носоглоткова астма, частіше буває у дітей за наявності кірок у носовій порожнині, що зумовлює утруднення дихання,
б) гортанна астма, спостерігається при дифтерії, набряку Квінке, аспірації блювотних мас, характеризується судомним видихом,
в) бронхіальна астма,
г) бронхоспастичний синдром, виникає при хронічно-обструктивних процесах у легенях (хронічний бронхіт, пневмонія) внаслідок порушення прохідності бронхів
2 Патологія позалегеневих структур, що призводить до посиленого навантаження на апарат вентиляції
а) діафрагмальна астма - (плевродіафрагміт, діафрагмальні грижі, параліч і парез діафрагми)
б) плевральна астма (плсврит, гідроторакс, пневмоторакс, плевропневмонія). Важливою ознакою є поверхневе (компресійний агелектаз), псреривчасге (біль) дихання;
в) абдомінальна астма, буває внаслідок високою стояння діафрагми, спостерігається частіше в огрядних людей, звичайно після їди, під час сну
II Легснсво-ішемічна астма
1 Тромбоемболія легснсвої артсрії
2 Тромбоваскуліт - васкуліт судин малого кола кровообігу Буває при колагенозах, розвивається швидко, характерний мігруючий біль
3 Мітральний стеноз (в анамнезі ревматизм) На 1 стадії захворювання - тільки аускультативні ознаки вади (хлопаючий І тон на верхівці, акцент II тону над легеневою артерією, діастолічний шум, розщеплення II тону в точці Боткіна і на верхівці) У II стадії з'являються ознаки порушення кровообігу в малому колі кровообігу під час фізичного навантаження, в III стадії - виражений застій у малому колі кровообігу (іржаве харкотиння) IV стадія - виражені ознаки застою у великому колі кровообігу, миготлива аритмія V - "дистрофічна" стадія, що відповідає III стадії порушення кровообігу, за класифікацією Стражеска І Василенка
III Медіастинальна астма розвивається при ексудативному перикардиті. Хворий займає вимушене положення ("по-турецьки") Можуть спостерігатися блювання та гикавка, охриплість голосу Стискання судин ексудатом зумовлює набухання вен шиї, стаз у верхній порожнистій вені Розміри серця збільшені, рентгенолопчно - трикутний контур, пульсація зменшена. Зниження вольтажу на ЕКГ.
IV Токсична астма
1. Діабетична астма (в анамнезі вказується на наявність цукрового діабету, полідипсія, глюкозурія) Під час лабораторного дослідження крові виявляють гіперглікемію Внаслідок ацидозу з'являється шумне дихання Кусмауля. Очні яблука м'які. Лікувальний ефект дає введення інсуліну
2 Уремічна астма (в анамнезі вказується на хронічний гломерулонефрит, нефросклероз). Обличчя хворого бліде, нерідко одутле, очні яблука твебета 2 селективніі, чути запах сечовини з рота, сухість шкіри
4Диференційоване лікування бронхіальной астми,. Профілактика
I. Рекомендується застосування східцевого підходу до терапії, коли ступінь важкості астми визначає обсяг і склад терапії. Кількість препаратів і частота їх прийому будуть збільшуватися, якщо стан хворого погіршується (сходинка вгору), і зменшуватися, якщо стан хворого покращується (сходинка донизу). Протизапальні препарати, особливо інгаляційні кортикостероїди, найбільш ефективні для тривалого застосування з профілактичною метою.
Пропоноване лікування має тільки рекомендаційний характер. Існуючі засоби та індивідуальні особливості пацієнта визначатимуть, зрештою, вибір терапії.
II. Досягнення контролю над астмою здійснюється за 2 підходами. Першому підходу надають перевагу: негайно встановити контроль за допомогою високих доз (наприклад, додати короткий курс преднізолону або більшу дозу інгаляційних кортикостероїдів до терапії, яка відповідає ступеню важкості астми пацієнта). Другий - почати лікування із сходинки, найбільш відповідної до ступеня важкості астми, а потім, в разі необхідності, рухатися на сходинку вгору.
III. Сходинка вгору - якщо контроль не встановлений. Звичайно позитивний клінічний ефект може бути досягнутий упродовж 1 місяця, але спочатку необхідно переглянути техніку застосування препарату, комплекс вживаних заходів, а також перевірити, чи враховані фактори, які провокують бронхоспазм.
IV. Сходинка донизу - якщо контроль підтримується не менше 3 місяців;
необхідно східцево знижувати інтенсивність лікування. Метою є зменшення доз препаратів і частоти їх прийому до мінімально необхідних для підтримки контролю.
V. Оцінювати лікування кожні 3-6 місяців у випадку досягнення контролю над астмою.
VI. Необхідна консультація спеціаліста, якщо виникнуть будь-які ускладнення (наприклад, синусит) або не досягнутий позитивний клінічний ефект; в разі необхідності - лікування на сходинках III або IV.
По ступенях:
1 ступінь. Інтермітуюча астма
При ідентифікації алергену та його патогенетичної вагомості рекомендують специфічну імунотерапію (СІТ), за відсутності ефекту призначають медикаментозне лікування. Планове застосування мембраностабілізуючих препаратів типу інталу, кромоліну, недокромілу натрію. Бронходілятатори короткої дії за необхідності.
2 ступінь. Легка персистуюча астма:
- кромоглікат, або недокроміл - самостійно, або +рд-агоністи пролонгованої дії, або + теофіліни пролонгованої дії;
- інгаляційні кортикостероїди 200-500 мкг самостійно, або +рд-агоністи пролонгованої дії, або + теофіліни пролонгованої дії;
- інгаляційні кортикостероїди до 800 мкг самостійно або + теофіліни пролонгованої дії.
Приєднання до інгаляційних глюкокортикостероїдіврд-агоністів короткої дії дозволяє зменшити дозу. Зменшення дози залежить від конкретної клінічної ситуації.
3 ступінь. Середньої важкості персистуюча астма:
щоденно інгаляційні кортикостероїди > 500 мкг і, при необхідності, інгаляційнірд-агоністи пролонгованої дії, або теофіліни пролонгованої дії, та/аборд-агоністи в таблетках чи сиропі.
4 ступінь. Важка персистуюча астма:
інгаляційні кортикостероїди 800-2000 мкг і більше в комбінації з броноходілятаторами пролонгованої дії (бета 2 селективні- агоністи або теофіліни). За відсутності ефекту додаються перорально глюкокортикостероїди.
Профілактика нападів- треба провести санацію всіх виявлених осередків інфекції. Показані дієта, що не містить продуктів, які володіють високими алергенними властивостями (риба, яйця, горіхи, цитрусові), лікувальна фізкультура. Хворим з атопічною формою бронхіальної астми після виявлення алергену, яким сенсибілізований організм, призначають специфічну гіпосенсибілізацію за розробленими схемами. Сприятливо діє аутовакцина, приготована з мікрофлори харкотиння хворих з інфекційно-алергічною формою астми. Якщо алерген невідомий або специфічна гіпосенсибілізація з будь-якої причини не може бути проведена, дуже ефективними є інгаляції інталу (по 3-6 інгаляцій на добу). Для неспецифічної гіпосенсибілізації застосовують антигістамінні препарати, передусім діазолін і тавегіл.
Хворим із передастмою, а також ііз першою стадією процесу показане лікування в умовах мікроклімату соляних шахт (Солотвино).
5Особливості лікування приступу бронхіальної астми
1. Приступи ядухи:
а) легка форма
- таблетки ефедрину гідрохлориду 0,025 г 1-2 табл. на прийом;
- таблетки еуфіліну 0,15 г 1-2 табл на прийом;
- таблетки теофедрину 1-2 табл на прийом;
- мікстура Вотчала: еуфілін 3,0
ефедрин 0,4
йодид калію 15,0
дистильована вода до 200,0 по 1-2 столовій ложки 3- 4 рази в день;
- інгаляція з допомогою аерозольних балонних інгаляторів з алупен-том, астмопентом, сальбутамолом, беротеком і беродуалом (1-2 вдохи);
- папаверин 2% 2 мл+платифілін 0,2% 1 мл внутрішньо-м'язово;
б) середня форма - теж + еуфілін 2.4% 10 мл внутрішньовенне (можна з корглюконом 0,06% 0,5 мл) струменево, повільно;
- ефедрин 5% 1 мл підшкірно або адреналін 0,1% 0,5 мл підшкірне;
- атропін 0,1% 0,5 мл підшкірно (в разі якщо у хворого від введення атропіну утриматись, вводити лише в разі).
в) важка форма - теж, що й при легкій і середній формах, а також: Еуфілін 2,4% 10 мл Строфантин 0,05% 0,75 мл Преднізолон ЗО мг
На 200 мг ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенне краплинне.
- В разі відсутності ефекту дозу преднізолону збільшують до 120 мг, або ж переходять на гідрокортизон 125-250 мг - внутрішньовенне краплинно;
- інгаляція кисню.
33 Дихальна недостатність - класифікація, критерії діагностики,
Класифікацій дихальної недостатності запропоновано багато
Рос'є (1956) запропонував класифікувати дихальну недостатність на латентну (в стані спокою немає порушень газового обміну крові), парціальну (наявна гіпоксія без плер-кагаш) і глобальну (гіпоксемія в поєднанні з гіперкапнією) Дихальну недостатність поділяють також на первинну, пов'язану з ураженням безпосередньо апарату зовнішнього дихання, і вторинну, в основі якої лежать захворювання і травми і нших органів і систем. У 1972 р. Б. Є. Вотчал запропоінував класифікацію, згідно з якою розрізняють центрогенну, нервово-м'язову, торакодіафрагмальну або парієтальну, бронхолегеневу дихальну недостатність. В свою чергу в бронхолегеневій дихальній недостатності виділяють обструктивну форму, зумовлену порушенням прохідності бронхів, рестриктивну (обмеження рухомості легенів) і дифузну
Критерії:
Найчастіше ранніми ознаками хронічної дихальної недостатності є ядуха, слабкість за звичайних, а потім і невеликих фізичних навантажень, обмеження активності і працездатності. За вираженіспо задишки Б Є Вотчал виділяє 4 ступені хронічної дихальної недостатності:
І - ядуха за незначних навантажень (біг, швидке піднімання сходами), на які раніше не виникала така реакція,
II - ядуха за звичайних навантажень,
III - ядуха за незначного навантаження (одягання, вмивання),
IV - ядуха в стані спокою Згодом з'являються відчуття нестачі повітря, головний біль, втрата апетиту, безсоння, пітливість. Спостерігається дифузний ціаноз, зміни показників функції зовнішнього дихання (частота дихання, хвилинного об'єму легенів, резерву вдиху і видиху).