Актуальная Медицина

Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. //crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки //allmedicine.ucoz.com/

Statistics

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Чат

76.Загальна характеристика нуклеїнових кислот
Нуклеїнові кислоти - це високомолекулярні органічні полімери (полинуклеотиди), щозабезпечують зберігання й передачу генетичної інформації.
Були відкриті в 1870 р. німецьким ученим Мішером . Нуклеїніві кислоти були відкриті в ядрі клітини у вигляді з'єднань із білком, звідси й термін (від лат. nucleus - ядро).
Залежно від хімічної будови й біологічних функцій нуклеїнові кислоти ділять на 2 більші групи;
- рибонуклеїніві кислоти (РНК);
- дезоксирибонуклеїніві кислоти (ДНК).
У клітині існує 3 основних типи РНК:
- рибосомна РНК - ррнк;
- матрична РНК - мрнк;
- транспортна РНК - трнк.
Кожна із цих видів РНК виконує свою специфічну роль у процесі біосинтезу білка.

Хімічна будова РНК і ДНК.

Нуклеїнові кислоти складаються з мононуклеотидів. Мононуклеотиди нуклеїнових кислот у свою чергу складаються із трьох компонентів:

Нуклеотид

Азотиста основа Вуглеводний компонент Фосфорна кислота

Пурїоіві Пиримидїнові Рибоза Дезоксирибоза

Аденин (А) Цитозин (Ц) РНК ДНК
Гуанин (Г) Урацил (У)
Тимин (Т)
2. Азотиста підстава

В состав нуклеїнових кислот входят пентози: рибоза и дезоксирибоза в β-D-фуранозной формі:

β-D-рибоза β-D-дезоксирибоз
До складу РНК і ДНК входять пуринові й пиримидинові азотисті основи.
Пиримидинові азотисті основи є похідними гетероциклічної сполуки пиримидину:
В складі нуклеїнових кислот виявлені наступні основні похідні пиримидину:

Цитозин Крім них, у молекулах деяких нуклеїнових кислот у незначних кількостях зустрічаються й ін. пиримидїніві основи: 5-оксиметил цитозин, 2-тиоурацил і ін. Їх називають мінорними основами. Вони захищають молекулу РНК від гідролитичної ферментації.
Пуринові азотисті основи є похідними бициклічного гетероциклу пурину, що складає з конденсованих пиримидїнового й імидазольного кілець: (Ц) Урацил (У) Тімин (Т)
пурин
Головні пуринові основи в складі нуклеїнових кислот:

Аденин (А) Гуанин (Г)
Знайдено велике число мінорних пурїнових основ- метилированих похідних аденину й гуаніну.
При з'єднанні азотистої основи з пентозо утвориться нуклеозид.
Приєднання вуглеводів до азотистих основ здійснюється через N-глікозидний зв'язок між першим вуглецевим атомом пентози азотом у дев'ятому положенні в пуринів або азотом у першому положенні в пиримидінв.
При з'єднанні нуклеозидів з фосфорною кислотою утворяться нуклеотиди. Залишок фосфорної кислоти в нуклеотидах приєднується в третьому або п'ятому вуглецевому атому пентози складноефірним зв'язком (частіше в 5-му).
РНК і ДНК складаються з різних нуклеотидів, що відрізняються пентозою і набором азотистих основ

РНК ДНК
Н3РО4 Н3РО4
Рибоза Дезоксирибоза
Азотисті основи (А, Г, Ц, В) ( А, Г, Ц, Т)

77.Структура нуклеїнових кислот.
Є 3 рівні структури.
Первинна структура РНК і ДНК.
Первинна структура в РНК і ДНК однакова - це лінійний полинуклеотидний ланцюг, у якій нуклеотиди з'єднані між собою 3/5/ фосфодиефірними зв'язками, які утворять залишки фосфорної кислоти між 3/ вуглецевим атомом одного нуклеотиду й 5/ вуглецевим атомом наступного нуклеотида.
На одному кінці полінуклеотидного ланцюга завжди є вільний залишок фосфорної кислоти в 5/ -положенні. Цей нуклеотид позначається як 5/ - кінцевий і вважається початком молекули нуклеїнової кислоти. На іншому кінці ланцюга втримується нуклеотид з вільної 3/ - гідроксильною групою. Це 3/ -кінцевий нуклеотид - кінець молекули. Ніяких розгалужень у молекулах РНК і ДНК не виявлено.
Геном - повна кількість ДНК, що несе всю генетичну інформацію для даного організму.
Вторинна структура ДНК.
Вторинна структура ДНК характеризується правилом Э. Чаргаффа (закономірність кількісного змісту азотистих підстав):
1. У ДНК молярні частки пуринових і пиримидинових підстав рівні:
А+ Г = Ц + Т або (А + Г)/(Ц + Т)=1.
2. У ДНК кількість підстав з аміногруппамі (А +Ц) дорівнює кількості підстав з кетогруппамі (Г + Т):
А +Ц= Г + Т або (А +Ц)/(Г + Т)= 1
3. Правило еквівалентності, тобто А=Т, Г=Ц; А/Т = 1; Г/Ц=1.
4. Нуклеотидний склад ДНК в організмів різних груп специфічний і характеризується коефіцієнтом специфічності:
(Г+Ц)/(А+Т). У вищих рослин і тварин ОН менше 1, коливається незначно: від 0,54 до 0,98 (Ат-тип ДНК), у мікроорганізмів ОН більше 1 (Гц-тип ДНК).
На підставі даних рентгеноструктурного аналізу й правил Чаргаффа, в 1953 р. Дж. Уотсоном і Ф.Лементом запропонована модель вторинної структури ДНК у вигляді подвійної спіралі.
Відповідно до цієї моделі, молекула ДНК складається з 2-х ланцюгів, закручених у правовращающуюся спіраль навколо однієї й тієї ж осі. Азотисті основи перебувають усередині, а фосфорні й вуглеводні компоненти - зовні.
Діаметр спіралі 1,8 нм. Основи утворять прямий кут з віссю спирали, відстань між сусідніми основами- про,34 нм. Крок спіралі 3,4 нм і містить 10 пар основ. Полинуклеотидні ланцюги орієнтівані в протилежному напрямку (антипаралельні). На одному кінці спіралі один ланцюг має 5/ - кінець, інша 3/ -кінець.
Азотисті основи в молекулі ДНК розташовані строго специфічно, за принципом комплементарності: А взаємодіє тільки з Т, Г с Ц, тобто навпроти аденину завжди розташований тимін, напроти гуаніну - цитозин. А-Т і Г-Ц називають комплементарними парамі підстав.
Вторинна структура ДНК стабілізується водневими зв'язками й гідрофобними взаємодіями.
Водневі зв'язки виникають між комплементарними основамиі: між А и Т утворяться 2 водневі зв'язки, між Г и Ц - 3 водневі зв'язки Водневі зв'язки утворяться між аміно- і кетогруппами комплементарних основ, а також між атомами N і NH у положенні 1 і 3 пуринових і пиримидинових основ відповідно. У цьому й складається комплементарність.
Гідрофобні взаємодії виникають між сусідніми основами одного й того ж ланцюга, що сприяє своєрідному укладанню ланцюга у вигляді стопок.
У цей час виявлено більше 10 конфігурацій подвійної спіралі ДНК. Залежно від ступеню її гідроатації розрізняють: А-, В-, С-форми, Д-форма й т.д. з різним числом нуклеотидів на виток і структурою.
В-форма - відповідає моделі Уотсона й Лементу й спостерігається при вологості 92%. В А-формі ДНК перебуває, коли виконує роль матриці для синтезу ДНК (процес реплікації).
При відносній вологості 70% В-форма перетворюється в А-форму. Число основ на виток у ній становить 11, основи нахилені під кутом 20 до осі спіралі, спіраль коротше на 25%. В А-формі ДНК перебуває, коли виконує роль матриці при синтезі РНК (процес транскрипції).
При вологості 66% ДНК набуває С-форму. У С-формі ДНК перебуває в хроматині, у комплексі з білкамі. У ній на виток -9,3 нуклеотиди.
Д-форма ДНК містить 12 нуклеотидів на 1 виток у вигляді лівої спіралі. виконує регуляторну функцію, контролюючи експресію генов.
Т.о. вторинна структура ДНК динамічна й здатна до конформационним переходів.
Третинна структура ДНК.
Третинна структура ДНК - це спіраль і суперспіраль у комплексі з білками. ДНК може існувати в лінійній формі (у хромосомах еукаріот) і в кільцевий (у прокаріот і в мітохондріях). Спірализація характеризується для обох форм.
Спочатку утворюються нуклеосоми (структурна одиниця хроматину), потім ланцюжок нуклеосом, потім ланцюжок багаторазово спіралізується й у результаті утвориться третинна структура ДНК (довжина ДНК хромосоми людини досягає 8 см, а впаковується так, що вміщається в хромосомі довжиною 5 нм).

Это важно.

Поиск

Реклама

Statistics

Нас смотрят

Ссылки.

Чат