Актуальная Медицина

Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. //crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки //allmedicine.ucoz.com/

Statistics

Онлайн всього: 36

Гостей: 36

Користувачів: 0

Чат

22.Лікувальне харчування в стаціонарі
За лікувальне харчування у стаціонарі відповідають палатним (черговий) лікар, палатна медична сестра, старша медична сестра, дієтичні лікарі (у великих лікарнях) та дієтичні сестри.
Палатний лікар, оглянувши новоприбулого хворого, призначає, йому певну дієту, повідомляє хворого, яку дієту йому призначено, контролює дотримання призначеної дієти.
Палатна медична сестра виписує з листків призначень дієту хворих, які поступили до відділення, складає порційну підмогу, де вказує па кількість хворих, які одержують той чи інший дієтичний стіл, допомагає роздавальниці роздавати їжу, годує важкохворих.
Старша медична сестра перевіряє порційні вимоги, складені палатною медичною сестрою, та подає їх о 9.00 до харчоблока, здійснює контроль за роботою роздавальниць та годуванням важкохворих палатними медичними сестрами.
Дієтичні лікарі та дієтичні сестри слідкують за правильністю складання та застосування лікувальних дієт, консультують палатних лікарів відносно оптимального вибору лікувального харчування, слідкують за правильністю приготування страв того чи іншого лікувального стола.
Треба знати, що дозвіл на роздачу дієтичних страв з харчоблока до відділень дає черговий лікар після зняття проби.
Надходження страв із харчоблока до відділення. У буфетних відділеннях є спеціальні відра та каструлі, підписані відповідно до страв, які в них перевозяться (наприклад, «Для перших страв», «Для компоту» та ін.). Застосовувати ці відра і каструлі в інших цілях забороняється. З харчоблока їжа перевозиться до відділення спеціальним автотранспортом, який крім продуктів нічого не перевозить. До відділення їжа подається спеціальним ліфтом, на дверях якого є напис «Ліфт для перевезення їжі». Двері ліфта відкриваються безпосередньо у буфетній відділення.Буфетна та їдальня є в кожному відділенні лікарні.

23.Робота з лікарськими засобами
Лікарські речовини можуть впливати на організм через місцеву так і загальну дію. Лікарські препарати вводять в організм різними шляхами. Введення через рот (оральний метод) або через пряму кишку (ректальний метод) називається энтеральным. Всмоктування лікарської речовини при цьому відбувається через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Метод введення лікарських засобів, минаючи шлунково-кишковий тракт, називається парентеральним (внутрім'язовим, внутрішньовенним, підшкірним й ін.). Лікарські препарати можуть вводитися місцево, безпосередньо у локус ураження.
Введення лікарських засобів у дихальні шляхи, шляхом їхнього вдихання, називається інгаляцією. Інгалятори бувають стаціонарні, портативні, кишенькові. За допомогою інгалятора лікарський засіб вводять через рот або ніс. Крім основного - терапевтичного - лікарські препарати можуть викликати побічні негативні реакції. Медична сестра повинна знати, які комбінації лікарських речовин неприпустимі до застосування. Негативні реакції організму на деякі лікарські препарати нерідко легко усуваються при зменшенні дози або після перших днів лікування. Ці реакції варто відрізняти від несприяняття тієї або іншої лікарської речовини й може привести до важких ускладнень. Медична сестра повинна знати дозування лікарських речовин. Дозу лікарської речовини призначають залежно від маси тіла й віку (дитина, дорослий). Розрізняють разову дозу - на один прийом, вищу разову дозу –кількість препарату на один прийом, добову дозу – кількість прийому лікарської речовини до протязі доби, токсичну дозу -дозу, перевищення якої призводить до отруєння; і смертельну. Медична сестра не має права давати хворому ліків без призначення лікаря, Всі скарги хворого на неприємні відчуття при прийманні ліків або які-небудь причини відмови від його прийому медична сестра повинна негайно довести до відома лікаря, нічого не змінюючи самостійно.
Виписка ліків у відділенні виробляється старшою медичною сестрою, відповідно до заявок палатних сестер і відповідно до потреб відділення. Ліки виписуються на спеціальних бланках, які підписує завідувач відділенням, а бланки на ліки, що підлягають обліку, - керівник лікувально-профілактичної установи. Ліки, призначені для лікування хворих у стаціонарних умовах, відпускаються аптекою медичній сестрі тільки в оригінальному заводському або аптечній упаковки.

24.Зберігання та облік лікарняних засобів на посту. Роздача ліків
Безпосереднім виконавцем в організації зберігання й роздачі медикаментів є старша медсестра. Медикаменти повинні зберігатися в шафах, що закриваються, з розподілами: "Зовнішні", "Внутрішні", "Ін'єкційні", "Очні краплі". Пахучі й барвники виділяють в окрему шафу. В операційні, перев'язні, процедурної ліки зберігають в інструментальних скляних шафах або на хірургічних столиках. Кожний флакон, банка, коробка, що містять ліки, повинні мати відповідну етикетку. Отрутні лікарські засоби зберігають в окремій шафі під замком, наркотичні - у сейфі або в залізних шафах. На внутрішній стороні дверок шафи пишуть букву "А" і поміщають туди перелік отрутних засобів із вказівкою вищих разових і добових доз; їхні запаси не повинні перевищувати 5-денної потреби в них. Сильнодіючі лікарські засоби (список "Б") зберігають в окремій шафі під замком, їхні запаси не повинні перевищувати 10-денної потреби. Ключі від шаф "А" і "Б" зберігаються тільки в осіб, призначених наказом по лікувальній установі, відповідальних за зберігання й видачу отрутних і сильнодіючих ліків, а на ніч ці ключі передаються черговому лікареві; у спеціальному журналі роблять відповідний запис, що передав і прийняв ключі й зазначені лікарські засоби ставлять свою підпису. У місцях зберігання й на постах сестер повинні бути таблиці вищих разових і добових доз отрутних і сильнодіючих ліків, а також таблиці протиотрут при отруєннях. У місцях зберігання лікарських препаратів повинен дотримуватися температурний і світловий режим. Настої, відвари, емульсії, пеніцилін, сироватки, вакцини, органопрепарати, розчини, що містять глюкозу, і т.п. повинні зберігатися тільки в холодильниках (температура від +2°С до + 10°С). Забороняється зберігати разом із препаратами, призначеними для лікування хворих, що дезінфікують засоби й розчини для технічних цілей. У відділеннях на постах не можна переливати й перекладати ліки з одної упакувки в іншу, заміняти етикетки. Тривалість зберігання ліків, виготовлених в аптеці, обмежується певними строками: для ін'єкційних розчинів - 2 доб.; для очних крапель - 2 доб.; для настоїв, відварів, слизів - 2 доб, емульсій - 3 доб для інших ліків - 10 діб.
Роздача ліків. Роздача ліків проводиться медичною сестрою відповідно до листка призначень, вклеєним в історію хвороби або що перебуває в окремій картотеці. Ліки приймають під час, до (за 15- 30 хвилин) або після (через 15-30 хвилин) їжі, перед сном і т.д. Видача хворим ліків, що містять наркотичні й отрутні засоби, повинна вироблятися окремо від інших медикаментів. Медична сестра повинна запам'ятовувати лікарські речовини по заходу, кольору, смаку, щоб вчасно попередити можливу помилку при роздачі ліків, а також розповісти пацієнтові, що ліки можуть бути гірким або його не треба розжовувати й т.д. Приступаючи до роздачі ліків, сестра повинна бути максимально зібраною, уважною. Перш ніж покласти ліки хворому, необхідно ретельно звірити запис в аркушах призначень із аптечною етикеткою на упаковці. Ліки пацієнт повинен приймати тільки в присутності медичної сестри. При роздачі ліків у медичної сестри повинні бути завжди готові чисті мензурки й графин з кип'яченою водою. Хворі, які не втратили можливість ходити, приймають ліки в столика медичної сестри, лежачим хворим сестра розносить ліки. Лікарські засоби в формі свічок зберігаються в холодильнику й вводяться хворому тільки медсестрою. Піпетки для закапування крапель повинні бути індивідуальними для кожного хворого й для разового вживання. Перед роздачею ліків сестра повинна ретельно вимити руки, а при накладенні пов'язок, присипок і інших зовнішніх маніпуляцій миє руки після кожного хворого. Вона повинна попередити пацієнта, що деякі лікарські препарати викликають зміну забарвлення сечі та калу.

25. Ускладнення при парентеральному застосуванні лікарських засобів. Профілактика інфільтратів, абсцесів
Найбільш частими ускладненнями є інфільтрати, абсцеси, флегмони, некрози, алергійна реакція, причиною яких є порушення асептики: використання нестерильних шприців, недостатня обробка рук у медичної сестри, а також порушення техніки введення лікарських засобів, незнання аллергологичного анамнезу. Особливу увагу потрібно звернути на ін'єкції розчинів анальгіну, еуфіліну, кордіаміну, кокарбоксилази, камфори, дибазолу, папаверину, вітаміну В6, но-шпи й особливо 25%-ного розчину сірчанокислої магнезії. Якщо ж порушені правила асептики при введенні лікарського засобу, то вже в першу добу відзначаються ознаки запального інфільтрату. З'являється хворобливе ущільнення в місці ін'єкції, почервоніння шкіри, місцева температурна реакція. Про виникнення ускладнень необхідно терміново повідомити лікареві. Лікар може призначити зігрівальні компреси, УВЧ.
Якщо допомогу своєчасно не дістав хворий, то може виникнути абсцес - гнійне розплавлювання тканин. Відзначається загальна температурна реакція, сильний біль постійного характеру, виражена гіперемія, флуктуація. Необхідно викликати лікаря-хірурга, тому що лікування цього ускладнення тільки хірургічне.
Профілактика інфільтратів, абсцесів
1. Медична сестра процедурного кабінету повина працювати в спецодязі, дотримувати правил асептики й антисептики при виконанні ін'єкцій.
2. Треба правильно виконувати техніку ін'єкцій, брати довгу тонку голку відповідно товщині підшкірно-жирового шару для внутрім'язової ін'єкції.
3. Ін'єкції варто виконувати тільки стерильними одноразовими шприцами.
4. Перед виконанням ін'єкції треба ретельно пропальпувати тканини. Якщо є глибоке ущільнення, то в цьому місці не можна робити ін'єкцію.
5. Не можна вводити голку в тканині «ляпанцем», тому що порушується стерильність, неможливо точно вибрати місце проколу й ввести голку на достатню глибину.
6. При введенні масляних розчинів, суспензій після проколу тканин необхідно потягнути поршень шприца на себе, щоб переконатися, що голка не потрапила в посудину.
7. Не можна вводити холодні розчини (з холодильника). Масляні розчини варто підігрівати до 37-38°С.
8. Після ін'єкції рекомендувати застосовувати тепло для поліпшення всмоктування ліків.
9. Гіпертонічні розчини (анальгін, сірчанокисла магнезія) варто розводити новокаїном або фізіологічним розчином для швидкого всмоктування.
10. Необхідно строго дотримувати санітарно-противоепідемічний режим.

26. Спостереження за хворими. Роль медичної сестри в спостереженні за хворими
Медична сестра в палаті відділення (як і в поліклінічному кабінеті чи відділенні) точно виконує всі вказівки та призначення лікаря відносно як санітарно-гігієнічного стану приміщень, гігієни хворого, його харчування, дотримання хворими та відвідувачами правил внутрішнього розпорядку лікарні (відділення), так і спостереження за хворими та виконання лікувальних процедур, зберігання медикаментів, приладів та документації, зокрема історії хвороби. Вона збирає різні виділення хворих для дослідження в лабораторії, вимірює температуру тіла хворим відповідно до призначеного лікарем часу та частоти, записує показники в температурний лист та відповідний журнал, веде безпосередньо спостереження за хворим, змінами в його стані (як якісними, так і кількісними), інформує про них лікаря, роздає чи вводить медикаменти та виконує лікувальні процедури. Медична сестра бере участь у лікарняних обходах хворих і всі призначення лікаря записує в листки призначень.
Участь у обходах дає їй змогу бути повніше поінформованою щодо хвороби пацієнта та її тяжкості.
Спостереження за хворим у лікарні здійснюється практично всіма учасниками лікувального (включно з доглядом) процесу під контролем лікаря. Проте медична сестра відіграє в спостереженні особливу роль, оскільки вона протягом свого чергування весь час безпосередньо спілкується з хворим. Під час спостереження звертають увагу на динаміку болю (з'явився чи зник), зміни в поведінці хворого, його настрою, кольору шкіри та слизових оболонок (синюшність, блідість, гіперемія, жовтяниця), коливання температури тіла, характер та частоту дихання (задишка, стридор, свистяче), появу кашлю чи його зміну, характер виділень (харкотиння, колір сечі, домішки патологічних елементів — крові та гною — в калі тощо), відсутність чи появу апетиту, наявність чи відсутність диспепсичних та кишкових розладів (за наявності блювання — характер блювотних мас) та стан випорожнень.
У жінок відзначають наявність чи відсутність виділень із піхви, менструації. Про результати спостережень за хворими медсестра доповідає лікарю або старшій медсестрі, а остання — лікарю.
Температура тіла. Правила вимірювання температури тіла.
У нормі температура тіла людини вимірюється в пахвовій западині, коливається в межах 36,4-36,8°С.
Розрізняють: 1) субнормальну температуру (нижче 36°С); 2) субфебрильну температуру (37,1-38°С); 3) фебрильну температуру (більше 38,1С). Летальна максимальна температура тіла людини (тобто при якій наступає смерть) становить 43 °С.
Летальна мінімальна температура тіла людини коливається в межах 15-23°С. Фізіологічні коливання температури тіла становлять 0,2-0,5°С при вимірюванні температури тіла в пахвовій області.
Температура тіла людини залежить від: місця виміру, часу доби, віку, прийому їжі, сильної емоційної напруги.
Так, у людей похилого віку температура нерідко субнормальна, а в немовлят, наприклад, вона досягає при вимірі в пахвовій западині 37,2°С.
Термометрія - це вимір температури тіла людини.
Правила виміру температури тіла людини: температуру вимірюють 2 рази в день - ранком, натще (7-8 годин), і ввечері, перед останнім прийомом їжі (17-18 годин), в окремих випадках кожні 2-3 години.
Вимірювання температури тіла за допомогою медичного термометра проводять: у пахвовій западині, паховій складці (у дітей), порожнини рота (під'язичної області), прямій кишці; піхва
27. Лихоманка. Догляд за хворим з лихоманкою
Лихоманка- це підвищення температури тіла понад нормальні цифри внаслідок порушення терморегуляції й розладу балансу між теплопродукцією й тепловіддачею.
Лихоманка буває: 1. субфебрильна - t 37,1-38°С; 2. низька фебрильна - t 38,1-39°С; 3. висока фебрильна - t 39,1- 41,1С; 4. гіперпіретична - t понад 41,1С.
Догляд за хворим з лихоманкою
Потрібно здійснювати від початку підвищення температури до стійкого її зниження. Коли починає підвищуватися температура, у хворого з'являються озноб, загальна слабість, головний біль, ціаноз губ. Необхідно створити спокій хворому, покласти його в ліжко, до ніг покласти грілку, напоїти міцним, теплим, солодким чаєм, не влаштовувати протягів і стежити за всіма фізіологічними випорожненнями. При високій температурі у зв'язку з порушенням центральної нервової системи залишати хворого одного небезпечно. Він може підхопитися з ліжка, вистрибнути у вікно й т.д. Бажано встановити індивідуальний пост медичної сестри. Чим вище температура й більше її коливання, тим більше виснажується хворий. Щоб підвищити опір організму й відновити втрати, пацієнтові необхідно давати висококалорійні продукти, що легко засвоюються в рідкому або напіврідкому вигляді. У зв'язку зі значним зниженням апетиту хворих варто годувати 5-6 разів у добу невеликими порціями. Під час лихоманки в кров всмоктуються токсичні продукти, для виведення яких хворим необхідно давати велику кількість рідини у вигляді фруктових і ягідних соків, морсу, мінеральної води. Пляшку з мінеральною водою варто потримати якийсь час у відкритому виді для видалення газів і профілактики метеоризму. У раціоні обмежують поварену сіль, що призводить до посилення діурезу. У цей період у хворих з'являється сухість у роті, утворяться тріщини на губах. Тому медсестра повинна періодично протирати ротову порожнину хворого слабким розчином гідрокарбонату натрію (сода) і змазувати губи будь-яким жиром. При різкому головному болі на чоло кладуть міхур з льодом, можна покласти холодний компрес із лляної серветки або рушника, змочених у розчині оцту (2 столові ложки на 0,5 л води). Медична сестра повинна стежити, щоб хворий не скидав ковдру, щоб у палаті було тепло й не галасливо.
Період зниження температури протікає по-різному, тому що температура може падати критично, тобто швидко з високих цифр до низьких, що часто супроводжується зниженням артеріального тиску й появою ниткоподібного пульсу. Таке зниження температури супроводжується різкою слабістю й потовиділенням. Кінцівки стають холодними на дотик, з'являється ціаноз губ, шкіра покривається липким, холодним потом. Цей стан називається кризою й вимагає термінових мір. Медсестра негайно викликає лікаря й виконує його призначення. Під шкіру вводять речовини, що підвищують артеріальний тиск: мезатон, кофеїн, адреналін і ін. При рясному потовиділенні хворого насухо витирають, змінюють йому натільну, а по необхідності й постільну білизну. У більшості випадків температура падає літично - поступово, що супроводжується появою невеликого поту на шкірі й слабістю. Звичайно після спаду температури пацієнт засипає.

Это важно.

Поиск

Реклама

Statistics

Нас смотрят

Ссылки.

Чат