Актуальная Медицина

Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. //crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки //allmedicine.ucoz.com/

Statistics

Онлайн всього: 48

Гостей: 48

Користувачів: 0

Чат

28. Дихання. Патологічне дихання
Дихання-це процес обміну газами (киснем і вуглекислим газом) між організмом і навколишнім середовищем. Рефлекторне подразнення дихального центра відбувається при підвищенні змісту в крові вуглекислого газу
У здорової дорослої людини норма дихальних рухів у спокої становить 16-20 у хвилину. У жінок вона на 2-4 дихальних рухи більше, ніж у чоловіків. Залежить ЧДР не тільки від статі, але й від положення тіла, стану нервової системи, віку, температури тіла й т.д. Спостереження за диханням необхідно проводити непомітно для пацієнта, тому що він може мимоволі змінити ЧДР, ритм, глибину дихання. ЧДР співвідноситься до ЧСС у середньому як 1:4. Розрізняють дихання поверхневе і глибоке. Поверхневе дихання може бути нечутним на відстані або злегка чутним. Воно часто супроводжується з патологічним почастішанням дихання. Глибоке дихання, чутне на відстані, найчастіше пов'язане з патологічним сповілбненням дихання. До фізіологічних типів дихання належить грудний, черевний і змішаний тип. У жінок частіше спостерігається грудний тип дихання, у чоловіків - черевний . При змішаному типі дихання відбувається рівномірне розширення грудної клітки всіх частин легені у всіх напрямках . в середньому на 4 дихальні рухи.
Патологічне дихання
Глибоке дихання Куссмауля - рідке, глибоке, гучне , спостерігається при глибокій комі (тривала втрата свідомості);
Дихання Біота - періодичне дихання, при якому відбувається правильне чергування періоду поверхневих дихальних рухів і пауз, рівних за тривалостю (від декількох хвилин до хвилини );
Дихання Чейна- Стокса - характеризується періодом наростання частоти та глибини дихання, який досягає максимуму на 5- 7-му дихальному русі, з наступним періодом зменшення частоти й глибини дихання тривалою паузою яка триває (від декількох секунд до 1 хвилини ).
Під час паузи пацієнти погано орієнтуються в навколишньому середовищі або непритомніють , стан відновлюється при відновленні дихальних рухів (при важкому ураженні мозку, нирок, судин серця).
Асфіксія - це зупинка дихання внаслідок припинення вступу кисню. Астма - це приступ ядухи або задишки легеневого або серцевого походження.
Задишка є захисно-фізіологічним пристосуванням , при допомозі якого усувається недолік кисню й виділяється, надлишок вуглекислого газу. Змінюється частота й глибина подиху. У здоровішої людини задишка може виникати при великому фізичному навантаженні . Як клінічний симптом при ряді захворювань задишка має велике діагностичне й прогностичне значення. Розрізняють інспираторну задишку - це диханняз утрудненим вдихом; експіраторну - диханняз утрудненим видихом; змішану - подих з утрудненим вдихом і видихом. задишка, що швидко розвивається, називається ядухою.
Вжити термінових заходів для полегшення дихання: надати хворому піднесене положення , підклавши підголівник або кілька подушок під спину або піднявши верхню частину функціонального ліжка. Звільнити хворого від важкої ковдри та одягу, що й стискує, забезпечити максимальний приплив свіжого повітря, відкривши хвіртку або вікно, а також дати хворому кисневу подушку. Надалі сестра виконує всі призначення лікаря
.
Методика підрахунка частоти дихальних рухів
Приготуйте годинник із секундоміром або секундомір. Вимийте руки. Попросите пацієнта лягти зручно, щоб ви бачили верхню частину передньої поверхні грудної клітки Візьміть руку пацієнта, як для дослідження пульсу на променевій артерії, щоб пацієнт думав, що ви досліджуєте його пульс. Дивитеся на грудну клітку : ви побачите, як вона піднімається й опускається. Якщо вам не вдається побачити рух грудної клітки , покладіть свою руку на грудну клітку пацієнта, і ви відчуєте ці рухи . Підрахуйте частоту за 1 хвилину (тільки кількість вдихів). По закінченню процедури допоможіть пацієнтові сісти зручніше, заберіть усе зайве. Вимийте руки. Зареєструйте дані виміри в температурному аркуші пацієнта.

29. Пульс. Характеристики пульсу
Артеріальний пульс — це механічні коливання стінки артеріальних судин, що зумовлені вигнанням крові із шлуночків. Пульсові коливання відображають як стан судинної стінки артеріальних судин (передусім) так і насосну функцію серця. Пульс пов’язаний з рухом судинної стінки , а не крові в судині. Так, наприклад, виникає рух гумового джгута, якщо смикнути його за один кінець. Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. Він змінюється також при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої температури, при дії введених в організм речовин (лікарські препарати, алкоголь та ін.). До основних властивостей пульсу відносяться ритм пульсу, частота пульсу, напруження пульсу, наповнення пульсу, величина пульсу, швидкість ,або форма, пульсу. Ритм пульсу оцінюють за регулярністю пульсових хвиль, які виникають одна за одною. Якщо пульсові хвилі з’являються через однакові проміжки часу, це свідчить про правильний ритм (ритмічний пульс). При різних інтервалах між пульсовими хвилями ритм пульсу буде неправильним (неритмічний пульс). Частота пульсу – це кількість пульсових хвиль за 1 хв. При правильному пульсі підрахунок його частоти проводять за 30 с і одержану цифру перемножують на 2. При неправильному ритмі підрахунок частоти пульсу проводять за 1 хв. У здорової людини кількість пульсових хвиль відповідає кількості серцевих скорочень і дорівнює 60—80 за 1 хв. Збільшення частоти серцевих скорочень понад 80 за 1 хв. називають тахікардією, а пульс – прискореним. При зменшенні частоти серцевих скорочень менше ніж 60 за 1 хв. Пульс називають уповільненим, а патологічний процес – брадикардією. У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від ба-гатьох факторів: віку — найбільша частота пульсу в перші роки життя; фізичної роботи, під час якої пульс прискорюється; фізіологічного стану — під час сну пульс сповільнюється; стан — у жінок пульс на 5—10 частіший, ніж у чоловіків; від психічного стану – при страху, гніву, болю пульс прискорюється. Напруження пульсу визначають силою, яку застосовують при надавлені на стінку артерії, щоб припинити її пульсацію. По ступеню напруження пульсу можна приблизно мати уявлення про величину максимального тису: чим воно більше, тим пульс більш напружений, або твердий, чим менше, тим менш напружений, або м’який. Наповненням пульсу називають ступінь наповнення кров'ю артерії під час систоли серця. Його визначають кількістю артеріальної крові, що викидається лівим шлуночком за одну систолу, а також різницею між максимальним та мінімальним розтягненням стінки артерій. По ступеню наповнення відрізняють повний і пустий пульс. Величина пульсу. Величина пульсового поштовху об’єднує наповнення і напруження пульсу. Вона залежить від ступеня розширення артерії під час систоли і від її спадання у момент діастоли. Це в свою чергу залежить від наповнення пульсу, величини коливання артеріального тиску під час систоли і діастоли та еластичності судини. За величиною розрізняють великий, високий, малий, ниткоподібний пульс. Швидкість ,або форма, пульсу характеризується швидкістю зміни об’єму артерії, яка палькується. При швидкому розтягненні стінки артерії і такому ж швидкому її спаданні прийнято говорити про швидкий пульс. При повільному підніманні та повільному спаданні пульсової хвилі з’являється повільний пульс.
Досліджують у місцях, де артерії розташовані поверхнево й доступні безпосередній пальпації.
Частіше пульс досліджують у дорослих на променевій артерії. З діагностичною метою пульс визначають також на скроневій, стегновій, плечовій, підколінній, задньої великогомілкової артерії.
У нормі в дорослої здорової людини пульс 60-80 ударів на хвилину. Збільшення швидкості пульсу більше 85-90 ударів на хвилину називається тахікардією. Сповільнення пульсу менш 60 ударів на хвилину називається брадикардією. Відсутність пульсу називається асистолією. При підвищенні температури тіла на 1С пульс збільшується в дорослих на 8-10 ударів на хвилину. Ритм пульсу визначають по інтервалах між пульсовими хвилями. Якщо вони однакові - пульс ритмічний (правильний), якщо різні - пульс аритмічний (неправильний). У здорової людини скорочення серця й пульсова хвиля виникають один за одним через рівні проміжки часу. Якщо є різниця між кількістю серцевих скорочень і пульсових хвиль, то такий стан називається дефіцитом пульсу (при миготливій аритмії). Підрахунок проводять дві медичні сестри: один рахує пульс, іншої вислуховує тони серця.
Напруга пульсу залежить від величини артеріального тиску й визначається за значенням тієї сили, яку необхідно прикласти, щоб зник пульс. При нормальному тиску артерія здавлюється помірним зусиллям, тому в нормі пульс помірного (задовільного) напруги. При високому тиску артерія здавлюється сильним натисненням - такий пульс називається напруженим. Важливо не помилитися, тому що сама артерія може бути склерозирована. У такому випадку необхідно виміряти тиск і переконатися у виниклому припущенні.
Методика дослідження пульсу
1. Інформуйте пацієнта про дослідження в нього пульсу, поясните зміст втручання.
2. Охопіть пальцями правої руки ліве передпліччя пацієнта, пальцями лівої руки праве передпліччя пацієнта в області променевозапясткових суглобів.
3. Розташуйте 1-й палець на тильній стороні передпліччя; 2, 3, 4-й послідовно від основи великого пальця на променевій артерії.
4. Притискніть артерію до променевої кістки й пропальпуйте пульс
5. Визначите симетричність пульсу. Якщо пульс симетричний, подальше дослідження можна проводити на одній руці. Якщо пульс не симетричний, подальше дослідження проводите на кожній руці окремо.
6. Визначите ритмічність, частоту, наповнення й напругу пульсу.
7. Зробіть підрахунок пульсових ударів не менш 30 секунд. Отриману цифру помножте на 2. При наявності аритмічного пульсу підрахунок робите не менш 1 хвилини.
8. Зареєструйте отримані дані в температурному аркуші.

30. Артеріальний тиск Вимірювання артеріального тиску
Артеріальний тиск — це тиск крові на стінки судин. Вимірювання артеріального тиску є важливим діагностичним методом. Цей показник відображає силу скорочення серця, прилив крові в артеріальну систему, опір і еластичність периферичних судин. Розрізняють максимальний (систоліч¬ний) тиск, який виникає в момент систоли серця, коли пульсова хвиля досягає найвищого рівня, мінімальний (діастолічний) тиск, який виникає в кінці діастоли серця під час спадання пульсової хвилі, і пульсовий (різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску).
Визначення артеріального тиску грунтується на реєстрації звукових феноменів, які виникають в артеріальній судині при здавленні її манжеткою (метод Короткова). При певному стисканні периферичної артерії манжеткою потік крові в ній повністю припиняється і при вислуховуванні ми не чуємо ніяких тонів. При зниженні тиску в манжетці шляхом від¬криття вентиля кров під час систоли починає проходити через стиснену артерію і утворює турбулентні завихрення нижче від місця перетискання, які сприймаються як тони. Момент появи 1-го тону відповідає систолічному арте¬ріальному тиску (максимальному). Тони вислуховуються до того часу, поки тиск у манжетці буде вищим за тиск в артерії. В той момент, коли тиск у манжетці зрівняється з мінімальним тиском в артерії, потік крові стане лінійним і тони вислуховуватись не будуть. Тиск, при якому тони більше не вислуховуються, називають діастолічним арте¬ріальним тиском (мінімальним).
Вимірювати артеріальний тиск необхідно у визначені години (краще ранком).
Артеріальний тиск можна визначити також осциляторним методом, користуючись тонометром без фонендоскопа.
Величину артеріального тиску вимірюють з точністю 0,66 кПа (5 мм рт. ст.). У нормі максимальний тиск коливається від 13,3 до 19,3 кПа (від 100 до 140 мм рт.ст.), мінімальний — від 6,9 до 12 кПа (від 60 до 90 мм рт. ст.). Підвищення артеріального тиску понад норму називають артеріальною гіпертензією, а зниження — артеріальною гіпотензією.
Залежно від різних фізіологічних процесів (втома, збуд¬ження, прийом їжі тощо) рівень артеріального тиску може змінюватися. Добові його коливання знаходяться в межах 1,3—2,7 кПа (10—20 мм рт. ст.). Вранці тиск дещо нижчий, ніж увечері. З віком артеріальний тиск трохи підв До неправильного вимірювання АТ та неправильного діагнозу призводять:
- використання манжети, яка не відповідає розміру плеча;
- недостатня кількість часу для адаптації перед першим вимірюванням;
- відсутність контролю асиметрії АТ на правій і лівій руках;
- неправильне положення тіла й руки, на якій здійснюють вимірювання;
- неточність приладів для вимірювання АТ;
- індивідуальна варіабельність АТ;
- відсутність необхідних навичок постійного самостійного вимірювання тиску
ищується.

31. Водний баланс. Визначення водного балансу

Баланс між надходженням речовин із зовнішнього середовища і їхнім виділенням із внутрішнього середовища називається "зовнішнім балансом". У здорової людини підтримується рівність обсягів води, яка виділяється та води, що надходить в організм за добу, цю рівність називають зовнішнім водним балансом організму.
Вода є найважливішим неорганічним компонентом організму, що забезпечує зв'язок зовнішнього й внутрішнього середовища, транспорт речовин між клітинами й органами. Будучи розчинником органічних і неорганічних речовин, вода являється основним середовищем розгортання метаболічних процесів. Вона входить до складу різних систем органічних речовин. Кожний грам глікогену, наприклад, містить 1,5 мл води, кожний грам білка - 3 мл води. При її участі формуються клітинні мембрани, транспортні частки крові, макромолекулярні й надмолекулярні структури.
У процесі обміну речовин і окислюванняі водню, який відокремлюється від субстрату, утворюється ендогенна "вода окислювання", причому її кількість залежить від виду субстратів, що розпадаються, і рівня обміну речовин. Так, у спокої при окислюванні 100 г жиру утвориться більше 100 мл води, 100 г білка - близько 40 мл води, 100 г вуглеводів - 55 мл води. Підвищення катаболізму й енергетичного обміну призводиь до збільшення обсягу утвореної ендогенної води.
Однак ендогенної води в людини недостатньо для забезпечення водного середовища метаболических процесів, особливо виведення в розчиненому виді продуктів метаболізму. Зокрема , підвищення споживання білків і, відповідно, кінцеве перетворення їх у сечовину, що видаляє з організму із сечею, веде до абсолютної необхідності зростання втрат води в ниркає, що вимагає підвищеного її надходження в організм.
Розрахунки водного балансу
Водний баланс та розрахунки добової потреби.
Н2О = (натрій хворого - натрійв нормі)/ натрій в норміх масах0,2.
Н2О = (Нсхворого- Нсв нормі )/ Нсв нормі х маса х 0,2
Заг к-ть води = 60% маси тіла: Внутріклітинна = 40%, плазма = 5%, позаклітинна = 20%, трансцелюлярна = 15%, інтерстиціальна = 1%.
Добова втрата - 14,5мл/кг: сеча 1 мл/хв, шкіра - 1 мл з 1 кв.м/хв, легені - 0,5мл/хв, кал 200мл.
При Т на 1°С - + 500мл.

Это важно.

Поиск

Реклама

Statistics

Нас смотрят

Ссылки.

Чат