ГЕСТОЗИ
ВАГІТНИХ. РАННІЙ ТОКСИКОЗ
Гестоз (токсикоз) вагітних - низка патологічних
станів, які виникають під час вагітності, ускладнюють її перебіг і зникають
після закінчення вагітності. Розрізняють ранній токсикоз (блювання, слинотеча),
що розвивається у перші 3 місяці, і пізній (водянка вагітних, нефропатія,
прееклампсія, еклампсія), який виникає головним чином в останні 2-3 місяці вагітності.
До рідкісних форм гестозів відносять жовтяницю, дерматит, бронхіальну астму,
тетанію, остеомаляцію вагітних.
Ранній токсикоз.
Блювання є найчастішим проявом токсикозу. Слід
зауважити, що у перші місяці вагітності у багатьох жінок вранці бувають нудота
та блювання, але не щодня і на загальному стані вагітної це не позначається.
Про розвиток токсикозу вагітних свідчить блювання, яке не тільки виникає
вранці, а й повторюється декілька разів на день. Розрізняють легку, помірну
(середньої тяжкості) і надмірну (тяжку) форми блювання.
Легка форма блювання. Головними симптомами
захворювання є нудота, зниження апетиту і блювання, яке повторюється декілька
разів (2-4) на добу, переважно після їжі. Загальний стан вагітної залишається
задовільним, температура тіла не підвищується, може бути незначне прискорення
пульсу (до 90 за 1 хв.); артеріальний тиск, результати аналізу крові, діурез у
межах фізіологічної норми. Спостерігаються мінливий настрій, сонливість, проте
без занепаду сил. Блювання зникає само або легко піддається лікуванню. У 10-15%
вагітних воно посилюється, і гестоз переходить у наступну фазу.
Помірне блювання. Ступінь вегетативних порушень
збільшується, з'являються розлади вуглеводного і жирового обмінів, кетоацидоз.
Блювання виникає незалежно від приймання їжі і повторюється до 10 разів на добу
і більше. Нерідко воно
супроводжується значною слинотечею. Вагітна худне,
виснажується, стає апатичною. Температура тіла не перевищує 37,5° С, пульс - до
100 за 1 хв, шкіра і язик сухуваті. Діурез знижується, у сечі з'являється
ацетон, спостерігаються запори. Можливе зменшення кількості гемоглобіну,
еритроцитів і хлоридів у крові. Іноді бувають рецидиви блювання, при яких
вагітна потребує повторного стаціонарного лікування. У деяких випадках помірне
блювання переходить у надмірне.
Надмірне блювання спостерігається рідко. Це тяжке
захворювання, яке характеризується значним порушенням функції нервової системи,
залоз внутрішньої секреції, печінки, нирок та інших органів. Порушуються
вуглеводний і жировий, а також білковий і сольовий обміни. У крові
накопичується багато токсичних продуктів обміну, змінюється кислотно-лужний
стан, виникає метаболічний ацидоз. Нерідко розвиваються дистрофічні зміни у
печінці, нирках та інших органах. Загальний стан вагітної тяжкий; відзначаються
кволість, адинамія, біль голови, відраза до їжі. Не затримується не тільки їжа,
а й вода. Часто приєднується слинотеча. Усе це може призвести до різкого
виснаження вагітної, зменшення маси її тіла. Шкіра стає сухою, втрачає тургор,
підшкірна основа зникає. Слизова оболонка губ суха, язик з нальотом,
відзначається запах ацетону із рота. Живіт запалий, інколи болючий при
пальпації. Температура тіла субфебрильна, але може підвищуватися до 38° С.
Пульс 100-120 за 1 хв., артеріальна гіпотензія. Діурез знижений, у сечі
виявляють ацетон, нерідко білок і циліндри. В крові зростає вміст залишкового
азоту, зменшується кількість хлоридів, нерідко збільшується концентрація
білірубіну. Внаслідок зневоднення організму збільшується кількість гемоглобіну та
еритроцитів. Ушкоджується печінка, що зумовлює жовте забарвлення склер і
шкіри. У разі несвоєчасного початку лікування зростають ознаки інтоксикації та
дистрофії, виникає кома, і вагітна може померти.
Діагностика нескладна. Виключають захворювання, при
яких може виникнути блювання (інфекційні хвороби, інтоксикації, захворювання
шлунка, головного мозку та ін.). Лікування проводять у стаціонарі. Воно
передбачає:
а) вплив на нервову систему з метою відновлення її
порушених функцій;
б) боротьбу з розладами харчування, зневодненням
та інтоксикацією організму;
в) лікування супутніх захворювань;
г) відновлення обміну речовин і функцій
найважливіших органів. У палаті створюють лікувально-охоронний режим.
Застосовують методи психо- й рефлексотерапії.
Призначають натрію бромід у вигляді мікроклізм (30-50 мл 4 % розчину один раз
на добу) і кофеїн підшкірне (по 1 мл 10 % розчину 2 рази на добу). Якщо хвора
утримує їжу, кофеїн призначають усередину (по 0,1 г 1-2 рази на добу). Як
сильний протиблю-вотний і заспокійливий засіб застосовують аміназин. У тому
разі, коли організм хворої утримує їжу і воду, аміназин можна призначати
усередину в таблетках або драже по 0,025 г 2 рази на добу. При надмірному блюванні
його вводять внутрішньом'-язово (1 мл 2,5% розчину разом з 5 мл 0,25% розчину
новокаїну 1-2 рази на добу) або внутрішньовенне (1-2 мл 2,5% розчину з 500 мл
5% розчину глюкози один раз на добу крапельне). Якщо настає поліпшення, то
надалі аміназин призначають усередину. Після внутрішньом'язового або внутрішньовенного
введення аміназину хвора повинна лежати (можливий ортостатичний колапс).
Лікування проводять 7-8 днів. Виразний протиблювотний ефект дає етаперазин,
який призначають усередину по 0,002-0,004 г 2-3 рази на добу. Застосовують також
інші препарати: пропазин (по 0,025
г 1-2 рази на добу), дроперидол (у присутності
анестезіолога) внутрішньом'язово (1-2 мл 0,25% розчину) або внутрішньовенне з
20 мл 40% розчину глюкози, новокаїн внутрішньовенне (щоденно по 10 мл 0,5%
розчину), кальцію хлорид внутрішньовенне (по 10 мл 10% розчину), гормони
кіркової речовини надниркових залоз (АКТГ, преднізолон та ін.), вітаміни,
аскорбінову кислоту, тіамін, піридоксин, ціанокобаламін та ін. Існують
повідомлення про успішне застосування фізіотерапії (індуктотерапія ділянки черевного
сплетіння, ендоназальна гальванізація, нейтральна електроаналгезія,
електрофорез кальцію хлориду на комірцеву ділянку або черевне сплетіння).
Хворим призначають малими порціями різноманітну
їжу, добре вітамінізовану, таку, що легко засвоюється. Якщо їжа не засвоюється,
то вводять глюкозу внутрішньовенне (30-50 мл 40% розчину з інсуліном і 5 мл 5%
розчину аскорбінової кислоти) або призначають крапельні клізми об'ємом 1,5-2 л (на 1 л ізотонічного розчину натрію
хлориду 100 мл 40% розчину глюкози). Інколи замість ізотонічного розчину
застосовують складніші (Рінгера, Рінгера-Локка). Для ліквідації метаболічного
ацидозу внутрішньовенне вливають 100-150 мл 5% розчину натрію гідрокарбонату
або вводять його в клізмі. При значному виснаженні хворої переливають
внутрішньовенне 100 мл одногрупної крові, плазму, альбумін. Після припинення
блювання необхідно продовжити загальнозміцнююче лікування (вітаміни,
ультрафіолетове опромінювання).
Здебільшого лікування блювання вагітних буває
успішним. За відсутності ефекту показане переривання вагітності. Показання:
невпинне блювання, тривалий субфебрилітет, значна тахікардія, прогресуюче
схуднення, протеїнурія, циліндрурія і ацетонурія.
Слинотеча. Досить часто супроводить блювання
вагітних, але може бути самостійним проявом раннього гестозу вагітних.
Салівація буває помірною і значною. Помірна слинотеча мало позначається на
загальному стані вагітної. При виділенні за добу 1 л слини і більше виникає
мацерація шкіри та слизової оболонки губ, знижується апетит, погіршується самопочуття,
хвора худне, порушується сон, розвивається зневоднення.
Лікування. Полоскання рота настоями шавлії,
ромашки або розчином ментолу. При сильній слинотечі можна застосовувати
атропіну сульфат по 0,0005
г усередину або по 0,3-0,5 мл 0,1% розчину підшкірне
двічі на день. Шкіру обличчя змазують вазеліном. Слинотеча піддається
лікуванню, вагітність розвивається нормально.
