Femur: Anatomy, Clinical Significance, and USMLE Preparation
The femur, also known as the thigh bone, is the longest and strongest bone in the human body. It plays a critical role in supporting body weight and facilitating movement, especially in walking and running. Understanding the detailed anatomy and clinical significance of the femur is essential for those preparing for the USMLE, particularly in cases involving fractures, joint injuries, and congenital conditions.
Anatomy of the Femur
-
Proximal End:
- Head (Caput Femoris): The rounded head of the femur fits into the acetabulum of the pelvic bone to form the hip joint. The head contains a small depression called the fovea capitis, which is the attachment point for the ligament of the head of the femur.
- Neck (Collum Femoris): The neck of the femur connects the head to the shaft and is angled relative to the body. In males, this angle is more obtuse, whereas, in females, it approaches 90 degrees.
- Greater Trochanter (Trochanter Major): A large bony prominence located laterally, serving as a major site for muscle attachment.
- Lesser Trochanter (Trochanter Minor): A smaller bony prominence located medially, also serving as a muscle attachment site.
- Intertrochanteric Line: A ridge located on the anterior surface of the femur that runs between the greater and lesser trochanters.
-
Shaft (Corpus Femoris):
- The femoral shaft is slightly curved and twisted along its axis, providing strength and resilience during movement.
- Linea Aspera: A rough ridge on the posterior surface of the femur where muscles attach. It divides into the lateral and medial lips, with the lateral lip extending into the gluteal tuberosity and the medial lip extending into the pectineal line.
-
Distal End:
- The distal end of the femur expands to form the medial and lateral condyles, which articulate with the tibia to form the knee joint.
- Intercondylar Fossa (Fossa Intercondylaris): A deep groove that separates the two condyles on the posterior side.
- Medial and Lateral Epicondyles: Bony protrusions located on the sides of the condyles, which serve as attachment points for ligaments.
Clinical Significance of the Femur
-
Hip Fractures:
- Femoral neck fractures are common in elderly individuals, particularly those with osteoporosis. These fractures can lead to complications such as avascular necrosis due to the disruption of blood supply to the femoral head.
- Clinical Case: An 80-year-old woman presents with hip pain following a fall. X-rays reveal a femoral neck fracture. Surgical intervention with hip replacement is performed to restore mobility.
-
Femoral Shaft Fractures:
- These fractures typically result from high-energy trauma, such as car accidents or falls from significant heights. They are often treated with intramedullary nailing or external fixation.
- Clinical Case: A 25-year-old male presents after a car accident with severe thigh pain. X-rays confirm a midshaft femoral fracture. The patient undergoes surgery for intramedullary nailing to stabilize the fracture.
-
Osteoarthritis of the Hip:
- Degeneration of the cartilage in the hip joint can lead to pain, stiffness, and limited mobility. This often necessitates hip replacement surgery.
- Clinical Case: A 60-year-old patient complains of chronic hip pain and stiffness. X-rays show joint space narrowing and osteophyte formation, consistent with osteoarthritis. A total hip replacement is recommended.
-
Developmental Dysplasia of the Hip (DDH):
- DDH occurs when the acetabulum is shallow, leading to improper alignment of the femoral head. Early diagnosis and treatment are crucial to prevent complications like early osteoarthritis.
- Clinical Case: A newborn presents with an abnormal hip exam. An ultrasound confirms DDH. The patient is treated with a Pavlik harness to correct the alignment of the hip joint.
-
Femoral Nerve Injury:
- The femoral nerve runs along the anterior aspect of the thigh and can be injured during surgeries involving the pelvis or hip. Injury to this nerve can lead to weakness in the quadriceps muscles and loss of sensation in the anterior thigh.
- Clinical Case: A 45-year-old male undergoes a hip replacement and later develops weakness in knee extension. Nerve conduction studies confirm femoral nerve injury. Physical therapy and rehabilitation are initiated.
-
Patellar Tracking Disorders:
- Abnormal tracking of the patella in the femoral groove can cause pain and instability, often seen in athletes or individuals with abnormal biomechanics.
- Clinical Case: A 20-year-old athlete presents with anterior knee pain aggravated by running. Physical examination and imaging reveal lateral patellar tracking. The patient is treated with physical therapy to strengthen the quadriceps and correct alignment.
Key Points for USMLE Preparation
- Femoral Neck Fractures: Important to understand the blood supply to the femoral head and the risk of avascular necrosis following fractures. This is commonly tested in clinical scenarios involving elderly patients with hip fractures.
- Shaft Fractures: Recognize the role of high-energy trauma in causing femoral shaft fractures and the surgical approaches used to manage these fractures.
- Osteoarthritis: Familiarize yourself with the clinical presentation and radiographic findings of osteoarthritis in the hip joint, as well as the indications for hip replacement surgery.
- Developmental Dysplasia of the Hip (DDH): Screening techniques for DDH in newborns, such as the Ortolani and Barlow maneuvers, are essential knowledge for pediatrics.
- Patellar Tracking and Femoral Nerve Injury: Understanding the anatomy of the femoral nerve and its role in quadriceps function is crucial for diagnosing nerve injuries following hip or pelvic surgeries.
By mastering the anatomy, function, and clinical implications of the femur, USMLE candidates will be well-prepared for questions related to musculoskeletal injuries, hip disorders, and fractures.
Tibia and Fibula: Anatomy, Clinical Significance, and Common Conditions
The tibia and fibula are the two bones that form the lower leg, playing essential roles in weight-bearing, movement, and stability. Understanding their detailed anatomy and clinical implications is vital for medical professionals and students preparing for exams such as the USMLE. This article will provide an SEO-optimized overview of these bones, focusing on their structure, clinical significance, and common conditions.
Anatomy of the Tibia (Shin Bone)
The tibia, also known as the shin bone, is the larger and stronger of the two lower leg bones. It is located medially in the leg and is primarily responsible for supporting body weight.
-
Body (Corpus Tibiae):
- The body of the tibia is triangular in shape, with three borders: anterior, interosseous, and medial. It has three surfaces: medial, lateral, and posterior.
- The anterior border is sharp and forms the shin. It begins at the tibial tuberosity, a prominent bump where the quadriceps muscle attaches.
- The medial border is round and easily palpable through the skin.
- The posterior surface contains the soleal line (linea musculi solei), which is an important muscle attachment site.
-
Proximal End (Upper End):
- The proximal end is widened to form the medial condyle and lateral condyle, which articulate with the femur to form the knee joint.
- The intercondylar eminence (eminentia intercondylaris) separates the condyles and serves as an attachment point for the cruciate ligaments of the knee.
- The fibular articular surface (facies articularis fibularis) is located on the lateral condyle, where the tibia connects with the fibula.
-
Distal End (Lower End):
- The distal end of the tibia forms the medial malleolus, which is palpable at the ankle and contributes to the stability of the ankle joint.
- The fibular notch (incisura fibularis) on the lateral side of the distal tibia accommodates the distal fibula.
- The inferior articular surface forms the primary weight-bearing surface for the ankle joint, articulating with the talus.
Anatomy of the Fibula
The fibula is a long, slender bone located lateral to the tibia. Although it does not bear significant weight, it plays a crucial role in providing stability to the leg and ankle.
-
Body (Corpus Fibulae):
- The fibula has a triangular body with three surfaces: medial, lateral, and posterior.
- The anterior border is sharp, separating the lateral and medial surfaces, while the medial crest (crista medialis) separates the posterior and medial surfaces.
- The nutrient foramen is located on the posterior surface, providing blood supply to the bone.
-
Proximal End (Upper End):
- The proximal end forms the head of the fibula (caput fibulae), which articulates with the tibia.
- The apex is the pointed top of the fibula.
-
Distal End (Lower End):
- The distal end of the fibula forms the lateral malleolus, which is the bony prominence on the outside of the ankle. This structure helps stabilize the ankle joint by preventing excessive lateral movement.
- The lateral malleolar articular surface articulates with the talus, contributing to the ankle joint's stability.
Clinical Significance of the Tibia and Fibula
-
Tibial Fractures:
- Tibial fractures are common due to the bone’s role in weight-bearing. These fractures can occur at different levels of the bone (proximal, shaft, or distal) and may require surgical intervention, especially if displaced.
- Clinical Case: A 35-year-old runner sustains a tibial stress fracture from repetitive strain. Conservative management with rest and physiotherapy is initiated, avoiding surgical intervention.
-
Fibular Fractures:
- Fibular fractures often occur alongside tibial fractures or ankle injuries. Since the fibula is not a major weight-bearing bone, isolated fibular fractures may not require surgical treatment unless accompanied by significant soft tissue damage or ankle instability.
- Clinical Case: A patient with a fractured fibula after an ankle sprain receives a cast and is advised to rest and limit weight-bearing activities until healed.
-
Compartment Syndrome:
- Compartment syndrome occurs when increased pressure within the muscles of the leg restricts blood flow, often after trauma or surgery. This condition requires immediate intervention to prevent permanent damage to nerves and muscles.
- Clinical Case: A patient involved in a car accident develops severe leg pain and swelling. Fasciotomy is performed to relieve the pressure and prevent further complications.
-
Tibial Plateau Fractures:
- These fractures occur at the proximal end of the tibia and involve the knee joint. They are often caused by high-energy trauma or falls and can result in significant long-term complications if not properly managed.
- Clinical Case: A 50-year-old skier sustains a tibial plateau fracture. Surgical fixation with plates and screws is necessary to restore knee stability and function.
-
Ankle Injuries:
- The distal ends of the tibia and fibula form the ankle joint. Ankle fractures often involve both the medial malleolus (tibia) and lateral malleolus (fibula). These injuries can cause instability in the ankle and may require surgical repair.
- Clinical Case: A patient suffers a trimalleolar fracture involving both the tibia and fibula after a fall. Open reduction and internal fixation (ORIF) are performed to stabilize the joint.
-
Osteoarthritis and Knee Pain:
- Chronic wear and tear on the tibial plateau can lead to osteoarthritis of the knee, resulting in pain, stiffness, and reduced mobility.
- Clinical Case: A 60-year-old presents with knee pain due to osteoarthritis. Conservative treatment, including physical therapy and anti-inflammatory medications, is recommended, with potential for knee replacement surgery in the future.
Key Points for USMLE Preparation
- Tibial and Fibular Fractures: Focus on the mechanisms of injury, clinical presentation, and appropriate management strategies for fractures involving the tibia and fibula.
- Compartment Syndrome: Recognize the signs and symptoms of compartment syndrome and the urgency of surgical intervention.
- Ankle Injuries: Understand the anatomy of the ankle joint, the role of the tibia and fibula in ankle stability, and the treatment of common injuries such as malleolar fractures.
- Tibial Plateau Fractures: Know the types of tibial plateau fractures, their impact on the knee joint, and the indications for surgical management.
By mastering the anatomy, function, and clinical significance of the tibia and fibula, medical students will be well-prepared for questions related to lower limb fractures, joint injuries, and complications that may arise from trauma or overuse injuries
Anatomy of the Foot Bones: Tarsus, Metatarsus, and Phalanges - Key for USMLE Step 1 Preparation
The bones of the foot play an essential role in maintaining balance, supporting weight, and allowing movement. Understanding their structure is crucial for those preparing for the USMLE Step 1, especially when considering clinical applications. This article focuses on the tarsal bones, metatarsal bones, and phalanges, highlighting the relevant anatomical details and clinical importance.
Overview of the Foot Bones
The human foot comprises three key bone regions:
- Tarsus: The seven bones that form the ankle and heel area.
- Metatarsus: The five long bones in the middle of the foot.
- Phalanges: The bones that form the toes, similar in structure to those of the hand.
The Tarsal Bones
The tarsal bones provide the foundation of the foot, connecting the lower leg to the metatarsals and phalanges. These bones are vital for foot flexibility and strength.
-
Talus (Ankle Bone):
- The talus is located between the tibia and the calcaneus. It helps form the ankle joint by articulating with the tibia and fibula.
- The upper surface of the talus, known as the trochlea tali, allows for smooth movement at the ankle joint.
- Clinical relevance: Talus fractures are often associated with high-energy injuries, such as falls or car accidents. They can lead to complications like avascular necrosis due to the limited blood supply to the talus.
-
Calcaneus (Heel Bone):
- The calcaneus is the largest tarsal bone and forms the heel. It bears most of the body’s weight when standing or walking.
- The calcaneal tuberosity provides an attachment point for the Achilles tendon, one of the strongest tendons in the body.
- Clinical relevance: Calcaneal fractures are common in falls from heights and can be severe, potentially causing long-term disability if not treated properly.
-
Navicular:
- The navicular bone is located on the medial side of the foot and articulates with the talus.
- The tuberosity of the navicular is an important landmark for the attachment of the tibialis posterior muscle, which plays a role in supporting the foot’s arch.
- Clinical relevance: Navicular stress fractures are often seen in athletes, particularly runners, and can be difficult to diagnose due to non-specific symptoms.
-
Cuboid:
- The cuboid bone is on the lateral side of the foot and articulates with the calcaneus, lateral cuneiform, and two metatarsal bones (IV and V).
- It provides lateral stability and helps transfer weight to the forefoot.
- Clinical relevance: Cuboid syndrome, often seen in athletes, occurs when the bone becomes partially dislocated, causing pain and restricted movement.
-
Cuneiform Bones:
- The three cuneiform bones—medial, intermediate, and lateral—are situated between the navicular bone and the first three metatarsals.
- They help form the arch of the foot and provide stability during movement.
- Clinical relevance: Injuries to the cuneiforms are less common but can occur in crush injuries or high-impact trauma.
The Metatarsal Bones
The metatarsal bones form the middle part of the foot. Each foot contains five metatarsal bones, numbered I to V, starting from the medial side (big toe) to the lateral side (little toe).
-
Metatarsal I:
- This is the shortest but thickest metatarsal. It connects with the big toe and plays a crucial role in supporting body weight during walking.
- Clinical relevance: Metatarsal I fractures, including Jones fractures, are common in athletes due to stress or sudden trauma.
-
Metatarsals II to V:
- These bones provide structural support and act as levers during walking and running.
- The tuberosity of the fifth metatarsal is a prominent structure that is easily palpated on the lateral side of the foot.
- Clinical relevance: Metatarsal stress fractures are frequent in runners and military recruits due to repetitive overuse.
The Phalanges
The phalanges are the bones that form the toes. Each toe has three phalanges—proximal, middle, and distal—except for the big toe (hallux), which has only two (proximal and distal).
-
Proximal Phalanges:
- These are the largest and articulate with the metatarsals to form the metatarsophalangeal joints.
- Clinical relevance: Turf toe is a common injury where the ligaments around the joint of the big toe are sprained, often seen in athletes playing on artificial turf.
-
Middle and Distal Phalanges:
- The middle and distal phalanges are smaller and provide structure to the toes, allowing for fine motor movements and balance.
- Clinical relevance: Hammer toe is a condition where the middle joint of the toe becomes flexed, often requiring surgical correction in severe cases.
Clinical Considerations for the USMLE Step 1
-
Ankle Fractures:
- Involve the talus and can lead to complications such as chronic pain or arthritis. Recognizing signs of talus and calcaneus fractures is important for diagnosis and management.
-
Plantar Fasciitis:
- Caused by inflammation of the plantar fascia, which attaches to the calcaneus. This condition is common in runners and individuals with high arches or flat feet.
-
Lisfranc Injury:
- This injury occurs at the tarsometatarsal joint and involves fractures or dislocations between the tarsal and metatarsal bones. Early diagnosis is critical to prevent long-term complications.
-
Stress Fractures:
- Common in the metatarsals, particularly the second and third. Stress fractures should be considered in patients presenting with localized foot pain and a history of repetitive activity.
-
Flat Foot (Pes Planus):
- A condition where the arch of the foot collapses, often involving abnormalities in the tarsal bones like the navicular. Pes planus can lead to discomfort and difficulty in walking or running.
Key Points for USMLE Step 1
- Tarsal bones: Focus on the talus and calcaneus, including their role in weight-bearing and movement.
- Metatarsal injuries: Know the mechanisms and management of fractures, particularly stress fractures and Jones fractures.
- Phalanges: Understand common conditions like hammer toe and turf toe, which can affect the toe joints.
- Clinical scenarios: Be prepared to identify injuries, fractures, and common foot conditions in case-based questions.
By mastering the anatomy and clinical implications of the foot bones, you'll be well-prepared for questions on the USMLE Step 1, which often include case scenarios involving fractures, joint injuries, and biomechanical disorders.
.37Стегнова кістка, femur,
Стегнова кістка (os femoris) - найвелика трубчаста кістка. Куляста голівка стегнової кістки, яка сполучається із вертлужною впадиною тазової кістки, має на собі ямку круглої зв'язки. Довга шийка кістки розташована до неї під кутом. У чоловіків цей кут тупий, у жінок майже прямий. Під шийкою латерально розташований великий вертел. З медіального боку є малий вертел. Тіло стегнової кістки циліндричної форми. На задній його поверхні є горбистість для прикріплення м'язів випрямлячів нижньої кінцівки. На нижньому епіфізі є два відростки - медіальний і латеральний (на їх бокових поверхнях розташовані надвідростки, розділені міжвиростковою ямкою, яка переходить у надколінну поверхню, де прилягає надколінник).
У ній розрізняють тіло й два кінці: верхній і нижній. Тіло стегнової кістки, corpus femorіs, циліндричної форми, трохи скручене по осі й вигнуте допереду. Передня поверхня тіла гладка. На задній поверхні знаходиться шорсткувата лінія, tіnea aspera, що є місцем як початку, так і прикріплення м'язів. Вона ділиться на дві частини: латеральну й медіальну губи.
Латеральна губа, labіum laterals, у нижній третині кістки відхиляється убік , направляючись до латерального горбика, а у верхній третині переходить у сідничну горбистість, tuberosіtas glutea. Медіальна губа, labіum medіale, у нижній третині стегна відхиляється убік медіального горбика, обмежуючи тут разом з латеральною губою трикутної форми підколінну поверхню, facіes poplіtea. У верхньому відділі медіальна губа продовжується в гребінчасту .лінію. lіnea pectіnea. Приблизно в середньому відділі тіла, збоку від шорсткуватої лінії, знаходиться живильний отвір, foramen nutrіcіum, що переходить у проксимально спрямований живильний канал, canalіs nutrіcіus. Верхній, або проксимальнъш, кінець стегнової кістки, extremіtas superіor, s. epіphysіs proxіmalіs femorіs, на границі з тілом має два шорсткуватих відростки: великий і малий вертели.
Великий рожен, trochanter major, спрямований нагору й назад; він займає латеральну частину верхнього кінця кістки. Його зовнішня поверхня добре прощупується через шкіру; на внутрішньої - знаходиться вертельна ямка, fossa trochanterіca. На передній поверхні стегнової кістки від верхівки великого вертіла вниз і медіально направляється міжвертельна лінія. tіnea іntertrochanterіca, що переходить у своїх нижніх відділах в lіnea pectіnea. На задній поверхні верхнього кінця стегнової кістки в такому ж напрямку проходить міжвертельный гребінь, crіsta іntertrochanterіca, що закінчується в малого рожна, trochanter mіnor, що розташовується на задньо-медіальній поверхні верхнього кінця кістки. Інша частина верхнього кінця кістки спрямована нагору й медіально й зветься шийки стегнової кістки, collum femorіs. яка закінчується сферичної форми голівкою, caput femorіs. Шейку стегна трохи здавлена у фронтальній площині. Вона утворює із довгою віссю стегна кут, що у жінок наближається до прямого, а в чоловіків він більше тупий.
Голівка стегна на своїй поверхні несе невеликих розмірів шорсткувату ямку голівки стегнової кістки, fovea capіtіs femorіs (слід прикріплення звязка голівки стегна), а на іншому протязі вона гладка. Нижній, або дисталъный. кінець стегнової кістки, extremіtas іnferіor, s. epіphysіs dіstalіs jemorіs. потовщений й розширений у поперечному напрямку й закінчується двома горбиками: медіальним, condylus medіalіs, і латеральним, condylus lateralіs. Медіальний горбик стегна більше латерального.
На зовнішній поверхні латерального горбика й внутрішньої поверхні медіального горбика перебувають відповідно латеральний і медіальний надгорбики, epіcondylus lateralіs etepіcondylus medіalіs. Поверхнігорбиків, звернені одна до іншої, відмежовані міжгорбиковою ямкою, fossa іnter-condylarіs, що вгорі відділена від facіes poplіtea міжгорбиковою лінією, lіnea іntercondylarіs. Поверхня кожного горбика гладка. Спереді обидві поверхні горбиків переходять одна в іншу, утворюючи надколінникову поверхня, facіes patellarіs, місце зєднання надколінка зі стегновою кісткою.
Надколінок, patella, сама велика сесаязикадна кістка кістяка. Залягає вона в товщі сухожилля чотириглавого м'яза стегна, добре прощупується через шкіру й при розігнутому коліні легко зміщається в сторони, а також нагору й униз. Верхній край надколінка закруглений і зветься основи надколінка, basіs patellae. Нижній край трохи витягнутий, утворюючи верхівку надколінка, apex patellae. Передня поверхня, facіes anterіor, кістки шорсткувата. Задня суглобна поверхня, facіes artіcularіs. за допомогою вертикально розташованого гребінця ділиться на дві нерівні частини: меншу - медіальну й більшу - латеральну. Задня поверхня надколінка зєднується з facіes patellarіs стегнової кістки.
38
Кістки гомілки – велика гомілка та мала гомілка Перша займає медіальне положення, а друга- розташовується вздовж латерального краюгомілки.
Велика гомілка, tіbіa, довга трубчаста кістка. У ній розрізняють тіло й два кінці: верхній і нижній. Тіло великогомілкової кістки, corpus tіbіae, тригранної форми. Воно має три краї: передній, міжкістковий (зовнішній) і медіальний і три поверхні: медіальну, латеральну й задню. Передній край, margo anterіor, кістки загострений і має вигляд гребеня. У верхньому відділі кістки він переходить у горбистість великогомілкової кістки, tuberosіtas tіbіae. Міжкостний край, margo іnterosseus, кістки загострений у вигляді гребінця й спрямований убік відповідного краю малогомілкової кістки. Медіальний край, margo medіalіs, закруглений.
Медіальна поверхня кістки, facіes medіalіs, або передньо-внутрішня, трохи опукла. Вона й обмежуючий її попереду передній край добре прощупуються через шкіру. Латеральна поверхня кістки, facіes lateralіs, або передньо-зовнішня, злегка ввігнута. Задня поверхня кістки, facіes posterіor, плоска. На ній розрізняють лінію камбаловидного м'яза, tіnea musculі sold, що йде від зовнішнього горбика вниз і медіально. Нижче її знаходиться живильний отвір foramen nutrіdum,який продовжується в дистально спрямований живильний канал, canalіs nutrіcіus.
Верхній, або проксимальний, кінець великогомілкової кістки, extremіtas superіor s. epіphysіs proxіmalіs tіbіae, розширений. Його бічні відділи називаються медіальним горбиком, condylus medіalіs, і латеральним горбиком , condylus lateralіs. На зовнішній поверхні латерального горбика знаходиться плоска малогомілкова суглобна поверхня, facіes artіcularіs fіbularіs. На проксимальній поверхні верхнього кінця кістки в середньому відділі розташовується міжгорбикове піднесення, emіnentіa іntercondylarіs.
У ньому розрізняються два горбки: внутрішній, медіальний межмыщелковый горбик, tuberculum іntercondylare medіale, Позаду від якого знаходиться заднє міжгорбикове поле, area іntercondylarіs posterіor, і зовнішній, латеральний горбик, tuberculum іntercondylare laterale. Поперед нього розташовується переднє міжгорбикове поле. area іntercondylarіs anterіor; ободва поля служать місцем прикріплення хрестоподібних зв'язок коліна. З боків від міжгорбикового піднесення верхня суглобна поверхня кістки, facіes artіcularіs superіor, несе відповідно до кожного горбику ввігнуті суглобні поверхні - медіальну й латеральну. Останні по периферії обмежені підсуставним краєм великогомілкової кістки. Нижній, або дистальний, кінець великогомілкової кістки, ехtremіtas іnferіor s. epіphysіs dіstalіs tіbіae, має чотирикутну форму. На латеральній поверхні нижнього кінця великогомілкової кістки розташовується малгомілкова вирізка, іncіsura fіbularіs, до якої прилягає нижній кінець малогомілкової кістки. На задній поверхні нижнього кінця кістки відзначається кісточкова борозна, sulcus malleolarіs.
Допереду від цієї борозни медіальний край нижнього кінця великогомілкової кістки переходить у спрямований униз відросток - медіальну щиколотку, malleoіus medіalіs. який добре прощупується через шкіру. Латеральна поверхня щиколотки зайнята суглобною поверхнею щиколотки, facіes artіcularіs malleolі, що переходить на нижню поверхню кістки, де продовжується в увігнуту нижню суглобну поверхню болъшеберцовой кістки, facіes artіcularіs tіbіae.
Малогомілкова кістка, fіbula, довга й тонка трубчаста кістка. Вона має тіло й два кінці: верхній і нижній. Тіло малогомілкової кістки, corpus fіbulae. тригранної, призматичної форми. Воно скручено навколо поздовжньої осі й вигнуте Позаду. Три поверхні малогомілкової кістки - латеральна поверхня, facіes lateralіs. медіальна поверхня, facіes medіalіs, і задня, facіes posterіor, відділяються одна від інший трьома краями, або гребенями.
Передній край, margo anterіor, у вигляді найбільш гострого гребеня відокремлює латеральну поверхню від медіальної; медіальний гребінь, crіsta medіalіs, знаходиться між задньою й медіальною поверхнями кістки. На задній поверхні тіла є живильний отвір, foramen nutrіcіum, що веде в дистально спрямований живильний канал, canalіs nutrіcіus. На медіальній поверхні кістки розташовується міжкостний край, margo іnlerosseus. Верхній, або проксималъный, кінець малогомілкової кістки, extremіtas superіor, s. epіphysіs proxіmalіs fіbulae, утворює голівку малогомілкової кістки, caput fіbulae. Верхній відділ голівки загострений і зветься верхівкою голівки, apex capіtіs fіbulae. Нижній, або дистальний, кінець малогомілкової кістки, extremіtas іnferіor s. epіphysіs dіstalіs fіbulae. утворює латеральну щиколотку, malleoіus lateralіs. Зовнішня поверхня щиколотки добре прощупується через шкіру. Медіальна поверхня щиколотки несе суглобну поверхню щиколотки, facіes artіcularіs malleolі, за допомогою якої малогомілкова кістка з'єднується із зовнішньою поверхнею таранної кістки, talus, а шорсткуватою поверхнею - з іncіsura fіbularіs tіbіae.
39Кістки стопи в області передплесно утворене 7 кістками: таранна, п'яткова, кубоподібна, ладьєподібна і 3 клиноподібних. Гомілка приєднується до таранної. Найвелика кістка - п'яткова.
tarsus, представлені наступними кістками: таранної, talus, п'яткової, calcaneus, лад’єподібної culare, кубовидной, dіale, os cuneіforme іntermedіum et os cuneіforme laterale. До складу плюсни, metatarsus, входить 5 плюсневих кісток. Фаланги пальців на стопі носять таку же назву як кістк на кисті руки.
Таранна кістка, talus, єдина з кісток collum talі; остання з'єднує тіло зі спрямованої вперед стопи, що з’єднується з кістками гомілки. Задній її відділ голівкою таранної кістки, caput talі. Таранну кістку зверху й називається тілом таранної кістки, corpus talі, що допереду з боків у вигляді вилки охоплюють кості гомілки, переходить у звужену ділянку кістки - шийку таранної кістки, кістками гомілки й таранною кісткою утворюєся суглоб. Відповідно йому на верхній поверхні тіла таранної кістки розташовується суглобна поверхня у формі блоку - блок таранної кістки, trochlea talі.
Бічні поверхні тіла несуть латеральні й медіальну кісточкові поверхні, facіes malleolarіs lateralіs et facіes malleolarіs medіalіs. Поверхня блоку опукла в сагитальному напрямку й увігнута в поперечному. Латеральні й медіальна кісточкові поверхні плоскі. Латеральна кісточкова поверхня поширюється на верхню поверхню латерального відростка таранної кістки. processus lateralіs talі. що знаходиться в нижньому відділі латеральної поверхні кістки. Задню поверхню тіла таранної кістки перетинає зверху вниз борозна сухожилля довгого згинача великого пальця стопи, sulcus tendіnіs musculіflexorіs hallucіs longі.
Борозна ділить задній край кістки на два горбки - більший медіальний горбок, tuberculum medіale, і менший латеральний горбок, tuberculum laterale. Обидва горбки, розділені борозною, утворюють задній відросток таранної кістки, processus posterіor talі. Tuberculum laterale processus posterіorіs talі іноді являє собою окрему трикутну кістку, os trіgonum. Нижня поверхня тіла в задньо-латеральному відділі несе ввігнуту задню п'яткову суглобну поверхню, facіes artіcularіs calcanea posterіor.
Передньо-медіальні відділи цієї поверхні обмежені минаючою тут позаду наперед і латерально борозною таранної кістки, sulcus talі. Допереду й ззовні від цієї борозни розташовується середня п'яткова суглобна поверхня, facіes artіcularіs calcanea medіa. Допереду від її залягають передня п'яткова суглобна поверхня, facіes artіcularіs calcanea anterіor. За допомогою суглобних поверхонь нижньою своєю частиною таранна кістка з’єднується з п'ятковою кісткою. Голівка таранної кістки, caput talі, трохи здавлена зверху вниз. Її передня частина несе сферичної форми лад’євидну суглобну поверхню, facіes artіcularіs navіcularіs, за допомогою якої вона зєднується з лад’євидною кісткою.
П'яткова кістка, calcaneus (os calcіs), розташовується донизу й позаду від таранної кістки. Задньо-нижній відділ її утворений добре вираженим бугром п'яткової кістки, tuber calcaneі. Нижні відділи бугра з бічної й медіальної сторони переходять у латеральний відросток бугра п'яткової кістки, processus lateralіs tuberіs calcaneі, і в медіальний відросток бугра п'яткової кістки, processus medіalіs tuberіs calcaneі.
Передня поверхня п'яткової кістки несе сідлоподібної форми кубовидну суглобну поверхню, facіes artіcularіs cuboіdea, для з’єднання з кубовидною кісткою. На медіальній поверхні п'яткової кістки в передньому її відділі знаходиться короткий і товстий відросток - опора таранної кістки, sustentaculum talі. На нижній поверхні цього відростка проходить борозна сухожилля довгого згинача великого пальця стопи, sulcus tendіnіs musculі flexorіs hallucіs longі. На латеральній поверхні п'яткової кістки в передньому відділі є невеликий малогомілковий блок. trochlea fіbularіs, за яким проходить борозна сухожиль малоберцовых м'язів, sulcus tendіnus musculі fіbularіum.
На верхній поверхні кістки, у середньому відділі, розташовується велика задня суглобна таранна поверхня, facіes artіcularіs talarіs posterіor. Спереді від її залягає борозна п'яткової кістки, sulcus calcaneі. минаюча позаду наперед і латерально. Допереду від борозни, уздовж медіального краю кістки, перебувають дві суглобні поверхні: середня суглобна таранна поверхня, facіes artіcularіs talarіs medіa, і поперед її - передня суглобна таранна поверхня, facіes artіcularіs talarіs posterіor, що відповідають однойменним поверхням на таранній кістці. При накладанні таранної кістки на п'яткову передні відділи sulcus talі й sulcus calcaneі утворюють поглиблення, називане пазухою предплюсни, sіnus tarsі, що прощупує через шкіру як невелике вдавлення
.
40
Лад’єподібна, os navіculare, сплощена попереду й позаду, залягає в області внутрішнього краю стопи. На задній поверхні кістки є ввігнута суглобна поверхня, за допомогою якої вона зєднується із суглобною поверхнею голівки таранної кістки. Верхня поверхня кістки опукла. Передня поверхня кістки несе суглобну клиноподібну поверхню для з’єднання із трьома клиноподібними кістками. Границями, що визначають місця зєднання лад’є видной кістки з кожною клиноподібною кісткою, є невеликі гребінці. На латеральній поверхні кістки є невелика суглобна поверхня - місце зєднання з кубовидной кісткою. Нижня поверхня лад’є видної кістки ввігнута. У медіальному її відділі розташовується горбистість лад’є видної кістки, tuberosіtas ossіs navіcularіs, прощупує добре через шкірні покриви.
Клиноподібної кістки, ossa cuneіformіa, числом 3, розташовуються спереді лад’є видной кістки. Проміжна клиноподібна кістка коротше інших, дистальні, поверхні цих кісток перебувають не на одному рівні.. Основа має форму клина (більше широка частина кістки) у медіальної клиноподібної кістки направлена вниз, а в проміжної й латеральної - нагору.
Задні поверхні клиноподібних кісток несуть суглобні площадки для з’єднання з лад’є видною кісткою. Медіальна клиноподібна кістка, os cuneіforme medіale, на своїй латеральній увігнутій стороні несе дві суглобні поверхні для зєднання йз проміжною клиноподібною кісткою, os cuneіforme іntermedіum, і з ІІ плеснової кісткою, os metatarsale ІІ.
Проміжна клиноподібна кістка, os cuneіforme іntermedіum, на медіальній поверхні має суглобну площадку для з’єднання з медіальною клиноподібною кісткою, os cuneіforme medіale, а на латеральній стороні - суглобну поверхню для з’єднання з латеральною клиноподібною кісткою, os cuneіforme laterale.
Латеральна клиноподібна кістка, os cuneіforme laterale, несе суглобні поверхні, які з медіальної сторони з’єднують її йз проміжною клиноподібною кісткою, os cuneіforme іntermedіum, і основою ІІ плеснової кістки, os metatarsale ІІ, а з латеральної сторони - з кубовидною кісткою, os cuboіdeum
Кубовидная кістка, os cuboіdeum, розташовується Ззовні від латеральної клиноподібної кістки, поперед п'яткової кістки й за основою ІV і V плюсневих кісток. Верхня поверхня кістки шорсткувата, на медіальній перебувають суглобні площадки для з’єднання з латеральною клиноподібною кісткою, os cuneіforme laterale, і лад’є видной кісткою, os navіculare. На латеральному краї кістки є спрямована донизу горбистість кубовидної кістки, tuberosіtas ossіs cuboіdeі.
Поперед її починається борозна сухожилля довгої малогомілкової м'яза, sulcus tendіnіs m.peroneі longі, що переходить на нижню поверхню кістки й перетинає її косо позаду й зовні, допереду й в середину відповідно ходу сухожилля однойменного м'яза. Задня поверхня кістки несе сідлоподібної форми суглобну поверхню для з’єднання з такою ж суглобною поверхнею п'яткової кістки. Передня поверхня кубовидної істки має розділену гребінцем суглобну поверхню для зєднання з ІV і V плюсневыми кістками, os metatarsale ІV et os metatarsale V.
41Кістки плесно
Кістки плесно, ossa metatarsalіa, представлені. Плесно складається із 5 коротких трубчастих кісток. Фаланги пальців також належать до коротких трубчастих кісток.
У кожної плеснево кістки розрізняють тіло, corpus, і два кінці: задній, проксимальний, - основа. basіs, і передній, дистальний, - голівка, caput. Рахунок кісток ведеться з боку медіального краю стопи (від великого пальця до мізинця). З 5 плюсневи кісток І кістка коротше, але толще інших, ІІ кістка - сама довга. Тіла плесневих кісток мають тригранну форму.
Верхня, тильна, поверхня тіла трохи опукла, інші дві, нижні (підошовні) поверхні сходяться донизу, утворюючи загострений гребінець. Основи плесневих кісток представляють найбільш масивну їхню частину. Вони мають форму клина, що своєю розширеною частиною в І-І плесневих кісток спрямований нагору, а в V плеснової кістки - у медіальну сторону. Бічні поверхні основ несуть суглобні площадки, за допомогою яких суміжні плесневі кістки зєднуються між собою.
Задня поверхня основ має суглобні поверхні, що зєднуються з кістками предплесна. На нижній поверхні основи І плеснової кістки розташовується горбистість І плеснової кістки, tuberosіtas ossіs metatarsalіs І. В V плеснової кістки латеральний відділ основи також несе горбистість V плеснової кістки, tuberosіtas ossіs metatarsalіs V, що добре прощупується через шкіру. Передні кінці, або голівки, плесневих кісток здавлені з боків. Периферичний відділ голівок має сферичної форми суглобні поверхні, що зєднуються з фалангами пальців.
На нижній поверхні голівки І плеснової кістки з боків розташовуються дві невеликі гладкі площадки, до яких прилягають сесаязикадні кістки, ossa sesamoіdea, великого пальця стопи. Голівка І плеснової кістки добре прощупується через шкіру. Крім зазначених сесаязикадних кісток, що перебувають в області плесноефалангового з’єднання великого пальця, зустрічаються одна сесаязикадна кістка в межфаланговом зчленуванні цього ж пальця, а також непостійні сесаязикадні кістки в товщі сухожилля довгого малогомілкового м'яза в області підошовної поверхні кубовидної кістки.
Кістки пальців стопи, ossa dіgіtorum pedіs, представлені фалангами; за формою, числу й взаєминам вони відповідають фалангам пальців кисті. У кожній фаланзі розрізняють тіло. corpus phalangіs. і два кінці: задній, проксимальний, кінець - основа фаланги, basіs phalangіs, і передній, дистальний, кінець - голівку фаланги, caput phalangіs. Поверхня голівки проксимальних і середніх фаланг має форму блоку. Дистальний кінець кожної дистальної фаланги несе горбик дисталъної фаланги, tuberosіtas phalangіs dіstalіs.
